Сацюк Олекса
| Сацюк Олекса | |
|---|---|
| Народився | 18 листопада 1909  Млинівський район, Рівненська область, Україна |
| Помер | 3 квітня 1960 (50 років) |
| Національність | українець |
| Діяльність | адвокат |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
Олекса Сацюк (18 листопада 1909, Головчиці на Рівненщині[1] — 3 квітня 1960, Чикаго) — український письменник, прозаїк, драматург, перекладач, член ОУН родом з Волині.
Біографія
Народився 18 жовтня 1909 р. у с. Головчиці нині Млинівського району Рівненської області, закінчив Дубенську гімназію, потім правничий факультет Варшавського університету (1933), здобув ступінь магістра права. Працював у Дубні адвокатом, вчителем.
У 1930-х роках він одружився з Марусею Чучмай — донькою голови Дубенської «Просвіти», депутата польського сейму Максима Чучмая. Разом з братами поширював українське слово, патріотичні ідеї, впливаючи таким чином на свідомість земляків.
За громадсько-політичну діяльність заарештовувався спочатку польською, потім радянською владою.
У 1939 році прийшли більшовицькі «визволителі» — тож цвіт української нації заповнив сталінські катівні, однією з яких була Дубенська в'язниця. Олексій Сацюк потрапив сюди в перші години війни. Він урятувався один з небагатьох після першої хвилі масових розстрілів у Дубненській в'язниці у ніч з 24 на 25 червня 1941 р. Його втечі сприяв напад українських підпільників на в язницю. Про жахливі знущання і ростріли, вчинені НКВС у Дубенській в'язниці Олексій Сацюк розповів у своїй книзі «Смертоносці».
У роки Другої світової війни — головою окружної управи в Дубно. 1941 року очолив Дубенську міську управу.[2] В 1942 році врятував від вивезення до Німеччини багатьох земляків. Працював головою управи до вересня 1942 р. — розчарувався і втратив надію на покращення долі українців за умов окупаційної влади.
Емігрував, у 1945—1948 рр. перебував у Австрії, потім переїхав до Аргентини. Був дорадником, головою «Товариства мистців, літераторів і науковців», співредактором (редактором) журналу «Пороги» (Буенос-Айрес).
У 1949 р. переїхав до США. Помер 3 квітня 1960 р. у м. Чикаго (США).
Похований на цвинтарі «Елмвуд».
Творчість
Автор збірок оповідань «Колоски» (1947), «Злат-жолудь» (1951), «Похмілля богів»; повісті «Смертоносці» (1947), п'єси «Скрипка на камені» (1952), «У царстві Оха» (1963), перекладів, статей.
- Сацюк О. Злат-жолудь. — Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1951. — 126 с.
- Сацюк О. Скрипка на камені. П'єса. — Буенос-Айрес: Вид-во М. Денисюка, 1952. — 63 с.
Примітки
- ↑ Газета «Свобода» 2009-48[недоступне посилання]
- ↑ Дубенський музей поповнився експонатом, який пролив світло на події 1941 року[недоступне посилання]
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
Посилання
- Сацюк Олексій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1685. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).