YaChudo

Сара Кіолаба

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Сара Кіолаба
Нині на посаді
Народився1955 Редагувати інформацію у Вікіданих
Кампала, Уганда Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 червня 2015 Редагувати інформацію у Вікіданих
Royal Free Hospitald, Камден, Великий Лондон, Лондон, Англія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якмодель, перукарка Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Уганда Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зІді Амін Редагувати інформацію у Вікіданих

Сара Кіолаба Тату Намутебі Амін, відома також за її сценічним ім'ям «Сара самогубство» (1955 — 11 червня 2015), угандійська танцюристка, яка була п'ятою і останньою дружиною диктатора Іді Аміна. Вона познайомилася з Аміном, коли була 19-років танцюристкою, і вони одружилися в 1975 році. У пари було троє дітей, але Кіолаба покинула Аміна після того, як він поїхав у вигнання в 1979 році. Вона переїхала до Англії, де керувала рестораном, а згодом перукарнею. Вона померла від раку в 2015 році.

Раннє життя

Сара Кіолаба народилася в лікарні Мулаго, штат Кампала, Уганда в 1955 році в Хаджі Камаді та Айші Нсубуга.[1]

Іді Амін

Кіолаба познайомилася з Іді Аміном, коли вона була 19-річною танцюристкою в так званому ансамблі механізованого полку революційного самогубства армії Уганди.[2] Це призвело до її прізвиська «Сара-самогубство».[3][4] Пара одружилася у Кампалі у 1975 році на церемонії, де Яссер Арафат був дружкою. Повідомлялося, що весільний бенкет коштував 2 мільйони фунтів стерлінгів.[5] Кіолаба, як кажуть, була «улюбленою» дружиною Аміна.

Кіолаба була у стосунках з чоловіком у Масаці[5], коли вона познайомилася з Аміном, а 25 грудня 1974 року народила його дитину. Амін оголосив про народження дитини по телебаченню як свого, і справжній батько незабаром зник.[3]

Коли Амін був змушений покинути Уганду в 1979 році, Кіолаба поїхала з ним на заслання спочатку до Лівії, а потім до Саудівської Аравії, де вони врешті оселилися в Джидді. Кіолаба відокремилася від Аміна в 1982 році. Вона їздила до Німеччини з Файсал Вангітою, одним із чотирьох її дітей (троє з Аміном), де вона вимагала притулку та працювала моделлю білизни. Пізніше вона переїхала до Лондона.[3]

Життя в Лондоні

З 1997 р. до принаймні 1998 р. Кіолаба керувала рестораном «Кришна» в м. Уптон-роуд, Вест-Хем, Лондон, де подавали страви, такі як тушкована коза, симпамо (м'ясо з барбекю з салатом) та екігере (корова в соусі).[2] Однак його на деякий час було закрито в листопаді 1997 року після того, як інспектори охорони навколишнього середовища виявили на кухні тарганів та мишей. Кіолаба уникла в'язниці, визнаючи свою вину.[5][3] У коронному суді Snaresbrook вона отримала дворічне умовне звільнення і повинна була заплатити 1000 фунтів стягнення за судові витрати.[6]

Після смерті Аміна в Джидді в 2003 році Кіолаба назвала його «справжнім африканським героєм» і «чудовим батьком»[3] додавши: «він був просто нормальною людиною, а не чудовиськом». Він був веселою людиною, дуже доброю".

Смерть

Кіолаба померла від раку 11 червня 2015 року в лондонській безкоштовній королівській лікарні.[4]

На момент смерті вона керувала перукарнею в Тоттенхемі, північний Лондон, і жила неподалік у Палмерс Грін.[3]

Примітки

  1. ↑ Magembe, Muwonge (24 липня 2015). The untold story of Sarah Kyolaba Amin. New Vision. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  2. ↑ а б Hiding away in an east London caf. Mail & Guardian. 3 липня 1998. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  3. ↑ а б в г д е Nadia, Khomami (16 червня 2015). Idi Amin widow's life of tumult ends quietly in north London. The Guardian. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  4. ↑ а б Nakajubi, Gloria (15 червня 2015). Ugandan dictator Idi Amin's widow Sarah Kyolaba dies in the UK aged 59. The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  5. ↑ а б в Sarah Amin Is Dead. Red Pepper. 12 червня 2015. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 16 червня 2015.
  6. ↑ Amin's wife escapes jail for cockroach café. BBC. 23 лютого 1999. Архів оригіналу за 10 грудня 2003. Процитовано 17 червня 2015.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).