Сандомир
| Сандомир | |
|---|---|
| Sandomierz | |
  Герб Сандомира Прапор Сандомира | |
 Кам'яниця на площі Старого ринку в Сандомирі | |
 | |
| Основні дані | |
| 50°41′ пн. ш. 21°45′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 21.750° сх. д. | |
| Країна | Польща  |
| Регіон | Свентокшиське воєводство |
| Столиця для | Сандомирський повіт і Duchy of Sandomierzd  |
| Магдебурзьке право | 1227 |
| Площа | 28,69 км² |
| Населення | 24894 (2011)[1] |
| · густота | 864 (2008[2]) осіб/км² |
| Висота НРМ | бл.200 м |
| Водойма | Вісла |
| Міста-побратими |  Еммендінген Ньюарк-он-Трент Острог Вольтерра |
| Телефонний код | (48) 15 |
| Номери автомобілів | TSA |
| GeoNames | 759603 |
| OSM | r2966766 ·R |
| SIMC | 0980926 |
| Поштові індекси | 27-600 |
| Міська влада | |
| Адреса | pl. Poniatowskiego 3 |
| Мер міста | Марцін Мажец |
| Вебсайт | sandomierz |
| Мапа | |
 | |
 Сандомир у Вікісховищі | |
Сандо́мир[3], або Судомир (пол. Sandomierz) — старовинне місто і міська ґміна, розташоване у Свентокшиському воєводстві в південно-східній Польщі над річкою Віслою на семи пагорбах (звідси інша назва міста — «малий Рим»), на краю Сандомирської височини.
Назва
Назва міста походить від давньопольської Sędomir, від Sędzi- (від дієслова sądzić — «судити») і mir («мир»).[4]
Географія
Промислова частина міста, що має назву Надбережжя, розташується на правому березі Вісли, в так званому «Сандомирському котловані». Отримало Магдебурзьке право до 1227 р. Серед численних пам'яток архітектури ґотична катедра (бл. 1360 —82), стіни запрестольної апсиди якої розписані візантійсько-українськими фресками. Розпис виконали на замовлення польського короля Владислава Яґайла в кінці XIV, або на початку XV століть українські майстри галицької школи. Головна картина — Успіння Пресвятої Богородиці — займає цілу планицю, інші композиції зображують сцени з життя Ісуса Христа. Стінопис відкритий 1887 року; при невдалій реставрації 1932 —34 років фрески втратили свій первісний колорит і чіткі стилістичні ознаки.
Історія
Археологічні розкопки свідчать, що місцевість в районі сучасного Сандомира була заселена вже в часи неоліту . Як вважається, місто існувало з раннього середньовіччя, використовуючи переваги вигідного географічного положення при злитті Сяну і Вісли на перетині важливих торговельних шляхів.
Перша згадка міста сягає початку XII століття, коли літописець Галл Анонім описував його як одне з найважливіших міст Польщі поряд з Краковом і Вроцлавом. У статуті (заповіті) Болеслава III Кривоустого Сандомир фігурував як столиця одного з заповіданих синам князівств, на які він розділив Польщу.
Протягом XIII століття місту було завдано серйозної шкоди в ході татарських набігів (1241, 1259 і 1287 роки), дерев'яні споруди міста були повністю знищені. В 1260 в Сандомирі татарами разом з 48 товаришами був замучений Садок Блаженний[5] . В 1286 Сандомир стараннями Лешека Чорного, що згодом став князем Сандомирський, отримав Магдебурзьке право. Після возз'єднання польських земель в XIV столітті колишнє князівство стало іменуватися Сандомирським воєводством, об'єднавши великі землі південно-східної Польщі. У той час Сандомир, який налічував близько 3 тис. жителів, був одним з найбільших міст країни. В середині XIV століття Сандомир був спалений литовцями, після чого був перебудований в роки правління короля Казимира III. Сьогоднішнє планування міста залишилося практично незмінним з того часу.
Минулі 300 років, до середини XVII століття, стали для Сандомира періодом розквіту: саме тоді були збудовані найпримітніші історичні споруди. У 1570 році тут був укладений Сандомирський договір — одна з перших екуменічних угод між протестантами, які об'єднували свої сили в боротьбі проти контрреформації. Спокійні часи закінчилися, коли 1655 року місто захопили шведи (т. зв. «шведський потоп»), які підірвали замок, що завдало істотної шкоди іншим будівлям. У наступні сто років економіка Речі Посполитої була в процесі стагнації, що не могло не відбитися на розвитку міста. Велика пожежа в 1757 році і перший розділ Польщі в 1772 році, в результаті якого Сандомир опинився під владою Австрії, ще більше знизили його статус.
1809 року місто постраждало в ході боїв між військами Австрії та Варшавського герцогства в рамках Наполеонівських воєн. Після 1815 Сандомир, який налічував тоді 2640 жителів, у складі Царства Польського увійшов до складу Російської імперії.
У черговий раз місто зазнало руйнування під час Першої світової війни, після закінчення її знову увійшовши до складу незалежної Польщі. В 1930-х місто увійшло в проєкт розвитку Центрального індустріального регіону країни, завдяки чому почало швидко рости. Передбачалося, що до 1940-х років Сандомир перетвориться на столицю воєводства з населенням в 120 тис. осіб.
У вересні 1939 року місто, як і решта Польщі, було окуповане військами Вермахту, опинившись у так званій області державних інтересів Німеччини та трохи згодом ввійшовши до Генеральної губернії. Єврейське населення міста, що налічувало близько 2500 чоловік, було знищено, здебільшого в таборах смерті Белжець і Треблінка.
У серпні 1944 року німецьких загарбників вигнали радянські війська. На відміну від багатьох польських міст, йому вдалося уникнути руйнувань; заслугу врятування міста приписують військовій вправності радянського підполковника В. Ф. Скопенка, який керував визволенням. Його могила з пам'ятником знаходилася біля Опатовської Брами, але в 1990 році рішенням бурмистра Томаша Панфіля перенесена до військового радянського цвинтаря на вулиці Міцкевича; це був один із перших публічних актів декомунізації в Польщі[6].
У 1956 році у Сандомирі створено музей, першим місцем якого було Олесьницьке приміщення, а з 1986 року музей перенесли до замку в Сандомирі. У 1975—1998 роках місто адміністративно належало до Тарнобжезького воєводства. З 1999 року — у Свентокшиському воєводстві.
- XIV століття—1795: центральне місто Сандомирського воєводства Королівства Польського та Речі Посполитої.
Пам'ятки
- Ратуша
- Брама Опатовська
- Сандомирський замок
- Латинський собор
- Костел святого Михаїла
- Монастир святого Якова
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 11639 | 2135 | 8034 | 1470 |
| Жінки | 13255 | 2128 | 7862 | 3265 |
| Разом | 24894 | 4263 | 15896 | 4735 |
Релігія
- Церква святих Кирила і Мефодія
Відомі люди
- Роман Мстиславич — князь Галицький, був тимчасово похований у церкві святого Якова на передмісті.
Світлини
-
Ратуша в Сандомирі -
Брама Опатовська -
Вид на замок в Сандомирі -
Костел святого Михаїла в Сандомирі -
Примітки
- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- ↑ Stanisław Rospond, Słownik etymologiczny miast i gmin PRL, Wrocław — Warszawa — Kraków, Zakład Narodowy im. Ossolińskich Wydawnictwo, 1984. — 464 s. + 1 mapa. — ISBN 83-04-01090-9.
- ↑ Featured Dominican Saints. // sistersofmary.org. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 2012–3–30.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Jak władze Sandomierza wyprzedziły historię. Z prof. Tomaszem Panfilem rozmawia Piotr Mazurek, «W Sieci Historii» nr 8/2014, s. 78-79.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Sandomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 268. (пол.) — S. 268—292. (пол.)
Посилання
- Сандомір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1678. — 1000 екз.
- Офіційна сторінка міста Сандомира
- Сандомирський інформаційний портал
- Сандомир в старих фотографіях
- Бастіони русько-польського Прикордоння –Завихост і Сандомир
Мапи:
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).