Самотракі
| Самотракі | |
|---|---|
| грец. Σαμοθράκη | |
Карта | |
| Географія | |
| 40°27′ пн. ш. 25°35′ сх. д. / 40.450° пн. ш. 25.583° сх. д. | |
| Місцерозташування | Егейське море, Північно-східні Егейські острови |
| Акваторія | Фракійське море |
| Група островів | Thracian Sporadesd |
| Площа | 177,977 км² |
| Найвища точка | до 1 586 м |
| Країна | |
| Регіон | Північні Егейські острови, Еврос |
| Адм. одиниця | Самотракі (громада) |
| Населення | 2 723 чоловіка (2001) |
| Вебсайт | samothraki |
Самотракі Самотракі (Греція) | |
![]() | |
Самотра́кі, Самофракія (грец. Σαμοθράκη) — острів на півночі Егейського моря; територія Греції. Площа 178 км², населення 2 596 чоловіка (2021). Найбільше місто і порт — Камарьотіса.
Острів горбистий, висота до 1 586 метрів. Середземноморські чагарники, оливкові гаї. Пам'ятники давньогрецької культури. На Самотракі була знайдена статуя Ніки Самофракійської.
Природа
Самотракі — це острів дикої, монументальної природи, який різко виділяється серед інших егейських островів своєю альпійською величчю та великою кількістю прісної води. Центральну частину острова займає гранітний гірський масив Саос із найвищою вершиною Фенгарі (1611 м). За легендою, саме з цієї гори бог Посейдон спостерігав за ходом Троянської війни. Стрімкі схили гір, глибокі ущелини та постійні вологі повітряні маси з Чорного моря створили тут мікроклімат, який більше нагадує екосистеми материкової Північної Європи, ніж посушливе Середземномор'я.
Головною візитною карткою природи Самотракі є «ватрес» — унікальні природні басейни, висічені в гранітних скелях гірськими річками та водоспадами. Річки острова, такі як Фоніас та Цівдогіаніс, не пересихають навіть у найспекотніші літні місяці. Вони формують каскади водоспадів (найвищий водоспад Кременіс має висоту близько 83 м), які впадають у прозорі смарагдові заводі, оточені густою рослинністю.
Флора Самотракі вражає своєю реліктовістю. Схили ущелин покриті прадавніми лісами з багатовікових платанів східних (Platanus orientalis), які часто мають викручені химерні форми через постійні вітри та вологу. На вищих ярусах гір ростуть реліктові ліси з дуба пухнастого та ендемічні чагарники. Острів також відомий своїми лікувальними термальними джерелами в селищі Терма, де з надр виходять сірчані води з температурою до +100 °C.
Тваринний світ острова включає унікальні популяції диких кіз (крі-крі), які пристосувалися до життя на майже прямовисних кручах Фенгарі. Наявність чистих гірських потоків зумовлює присутність багатьох видів амфібій та прісноводних крабів. Прибережні води острова через значні глибини та відсутність великих промислових портів є притулком для дельфінів (афалін та білобочок), а також для тюленя-монаха середземноморського. Острів повністю включений до програми охорони природи Natura 2000.
Населення
Населення острова, згідно з останнім переписом 2021 року, становило 2596 осіб[1].
Див. також
Примітки
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Географический энциклопедический словарь. — М. : Сов. энциклопедия, 1989. — С. 410 (рос.)
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).


