Саморух

Самору́х — внутрішня необхідна мимовільна зміна системи, що визначається її протиріччями, які опосередковуються впливом зовнішніх умов і чинників. В поняття саморуху вкладається уявлення про внутрішню активність як окремих об'єктів, так і матерії в цілому, її нездатність знаходитись у спокої.

Саморух охоплює як потенційну, так і діючу внутрішню активність матеріальних утворень. Діюча активність - це прояв потенційної активності, а такий прояв вже і є конкретний рух. Коли говорять про саморух, то мають на увазі ту компоненту руху, що визначається внутрішніми причинами, не пов'язаними із зовнішнім впливом на матеріальний об'єкт. Тобто під ним розуміється самовільний, спонтанний рух, зв'язаний із внутрішнім станом об'єкта.^[1]

Саморух, пов'язаний із напрямком, необоротною зміною, становить особливий його тип — саморозвиток. Поряд з розвитком матеріальних об'єктів можна ввести уявлення про розвиток саморуху. Під розвитком саморуху розуміється зміна саморуху від простого до складного у кількісному, та якісному відношенні. Розвиток саморуху відбувається разом з розвитком матеріальних об'єктів шляхом переходу зовнішнього у внутрішнє, шляхом "засвоєння" ними речовини і рухів зовнішніх об'єктів. Високоорганізовані матеріальні системи в основі свого саморуху мають саморухи об'єктів більш низьких структурних рівнів, що входять як складові елементи у ці системи. Підвищення самокерованости живих об'єктів більш розвинених форм визначає і більшу розвиненість їхнього саморуху.

Саморух може розглядатися як одна із складових, що створюють рух будь-яких тіл. Другою складовою є взаємодія-властивість. Вона відрізняється від взаємодії - процесу (яка вже представляє собою конкретний рух тіл). Прикладами взаємодії-властивісті є здатність тіла до гравітації, електричної або магнітної взаємодії. Ці здатності можуть існувати у тіла потенційно - в непроявленому вигляді тоді, коли поблизу відсутні інші тіла с такими самими здатностями. Участь саморуху і взаємодії-властивості у створенні руху конкретного тіла можна схематично відобразити у вигляді наступної схеми^[2].

Див. також- властивість

Розвиток

Примітки

↑ Самодвижение, взаимодействие, движение. с. 6-18. / В кн. Леонов В.П. Философия физики и науки. Избранные труды. Харьков. : КП ГТ. - 2020. 338 с. ISBN 978-617-619-241-1.
↑ Руху механізм.

Джерела

Саморух у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Кайдалов В.А. Диалектико-материалистическая концепция самодвижения и ее современные проблемы. - Томск.: ТГУ, 1982. - 75 с.
Вяккерев Ф.Ф. Проблема самодвижения в материалистической диалектике.- Л.:ЛГУ, 1972. - 85 с.

Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Самодвижение, взаимодействие, движение. с. 6-18. / В кн. Леонов В.П. Философия физики и науки. Избранные труды. Харьков. : КП ГТ. - 2020. 338 с. ISBN 978-617-619-241-1.

[2] Руху механізм.

[1]

[2]