Самарськіт
| Самарськіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[1][2] |
| IMA-номер | IMA1987 s.p. |
| Абревіатура | Smk-Y[3] |
| Хімічна формула | YFe³⁺Nb₂O₈ |
| Nickel-Strunz 10 | 4.DB.25 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Колір риси | коричневий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Самарський-Биховець Василь Євграфович |
| Типова місцевість | Ільменський заповідник[4] |
| | |

Самарськіт — мінерал підкласу складних оксидів, танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель. Синоніми — адельфоліт, ітроільменіт, ітроколумбіт, ітроніобіт, ураноніобіт, ейтландит.
Етимологія та історія
Названий за ім'ям геолога і гірн. інженера, доглядача гірського округу на Алтаї, де знайдено мінерал, В. Е. Самарського-Бихівця (1804—1870) (H.Rose, 1847). Назва мінералу була надана в 1847 році за пропозицією німецького мінералога Генріха Розе. У старій літературі також згадуються назви уранотанталь (на честь Густава Розе) та ітроїльменіт (на честь Р. І. Германа) для самарскіту. Типовим місцем походження є шахта Блюмовська (ствол № 50) на горі Ільмень у Ільменському природному заповіднику в Челябінській області (Південний Урал) Росії.
Самарськіт відіграє важливу роль у науковому вивченні групи лантаноїдів. Відносно велика кількість цього мінералу дозволила провести широкий аналіз. У 1878 році Марк Делафонтен виявив гетерогенність оксиду дидимію, який він отримав із самарскіту за допомогою спектрального аналізу. У 1879 році Лекок де Буабодран виділив оксид самарію з самарскіту. У 1880 році Маріньяк зміг витягти з нього як оксид самарію, так і оксид гадолінію.[8]
Самарськіт був відомий і визнаний як окремий мінеральний вид задовго до того, як у 1958 році була заснована Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA). Теоретично це надало б йому статус мінералу, що має статус «дідівського» мінералу. Однак під час перегляду рекомендацій щодо номенклатури мінералів у 1987 році самарскіт було перейменовано на самарскіт-(Y) через вміст ітрію, що відповідає його формулі та структурі.[9] Крім того, після повторного аналізу, проведеного Сергієм Н. Бритвіним, Ігорем В. Пековим, Марією Г. Кржижановською, Аталі А. Агахановим, Берндом Тернесом, Віллі Шуллером та Микитою В. Чукановим у 2019 році, склад та структуру було переосмислено, а Самарскіт-(Y) був визнаний IMA як нове визначення (заявка IMA 18-J).[10][11] Відтоді мінерал внесено до «Списку мінералів та назв мінералів» IMA під загальним визнанням «2019 s.p.» (спеціальна процедура).[1] Скорочена назва (також мінеральний символ) Самарскіту-(Y), також визнана IMA/CNMNC з 2021 року, — «Smk-Y».[2]
Загальний опис
Самарськіт — танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель координаційної будови. Хімічна формула: (Y, TR)Fe3+(Nb, Ta)2O8. Домішки V, Са, Pb (до 2 % PbO), Ti, Sn, Н2О (до 3,6 %), іноді Mn (до 5 % MnO), Th, W, Sc і інш.
Кристалізується в ромбічній (або псевдоромбічній) сингонії. Твердість 5-6,5. Густина 6,0±0,2. Структура близька до структури колумбіту або фергусоніту). Кристали таблитчасті, а також округлі або неправильної форми зерна, дендрити, сферичні аґреґати. Колір чорний. Блиск у зламі смоляний, на гранях напівметалічний. Спайності не має. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний. С. — потенційне джерело отримання Y, важких лантаноїдів, Sc, Та і Nb.
Тісно пов'язаний з колумбітом, монацитом, магнетитом, турмаліном, ґранатом, ешенітом, цирконом, берилом, уранінітом.
Поширення
Зустрічається в пегматитах і метасоматитах лужних ґранітів і в лужних ґранітоїдах.
Основні знахідки: Мосс (Норвегія), шт. Півн. Кароліна, Колорадо, Каліфорнія (США), Урал (РФ), Санкара (Півд. Індія), Анцирабе (о. Мадагаскар), Білорусь.
Різновиди
Розрізняють:
- самарськіт-віїкіт (вивітрілий самарськіт),
- самарськіт з Петаки (мінерал, який за своїм хімічний складом і фіз. властивостями схожий на типовий С., але відрізняється від нього рентгенограмою випаленого матеріалу. Знайдений у родов. Петака (штат Нью-Мексико, США),
- самарськіт кальціїстий (відміна, яка містить до 7,56 % СаО),
- самарськіт олов'янистий (відміна, яка містить понад 5 % SnO2),
- самарськіт скандіїстий (відміна, яка містить до 1 % Sc2O3),
- самарськіт танталовий (зайва назва).
Див. також
Примітки
- ↑ Miyawaki R., Hatert F., Pasero M. et al. IMA Commission on New Minerals, Nomenclature and Classification (CNMNC) Newsletter 48: New minerals and nomenclature modifications approved in 2019 // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2019. — Vol. 83. — P. 315–317. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2019.23
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Самарськіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Самарськіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
- Mineralienatlas:Samarskit-(Y) (Wiki)
- Handbook of Mineralogy - Samarskite-(Y)[недоступне посилання з липня 2019]
- Samarskite-(Y) Webmin [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).