Самарськіт

Самарськіт
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[1][2]
IMA-номер	IMA1987 s.p.
Абревіатура	Smk-Y[3]
Хімічна формула	YFe³⁺Nb₂O₈
Nickel-Strunz 10	4.DB.25
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Колір риси	коричневий
Інші характеристики
Названо на честь	Самарський-Биховець Василь Євграфович
Типова місцевість	Ільменський заповідник[4]
Самарськіт у Вікісховищі

Самарськіт — мінерал підкласу складних оксидів, танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель. Синоніми — адельфоліт, ітроільменіт, ітроколумбіт, ітроніобіт, ураноніобіт, ейтландит.

Названий за ім'ям геолога і гірн. інженера, доглядача гірського округу на Алтаї, де знайдено мінерал, В. Е. Самарського-Бихівця (1804—1870) (H.Rose, 1847). Назва мінералу була надана в 1847 році за пропозицією німецького мінералога Генріха Розе. У старій літературі також згадуються назви уранотанталь (на честь Густава Розе) та ітроїльменіт (на честь Р. І. Германа) для самарскіту. Типовим місцем походження є шахта Блюмовська (ствол № 50) на горі Ільмень у Ільменському природному заповіднику в Челябінській області (Південний Урал) Росії.

Самарськіт відіграє важливу роль у науковому вивченні групи лантаноїдів. Відносно велика кількість цього мінералу дозволила провести широкий аналіз. У 1878 році Марк Делафонтен виявив гетерогенність оксиду дидимію, який він отримав із самарскіту за допомогою спектрального аналізу. У 1879 році Лекок де Буабодран виділив оксид самарію з самарскіту. У 1880 році Маріньяк зміг витягти з нього як оксид самарію, так і оксид гадолінію.[8]

Самарськіт був відомий і визнаний як окремий мінеральний вид задовго до того, як у 1958 році була заснована Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA). Теоретично це надало б йому статус мінералу, що має статус «дідівського» мінералу. Однак під час перегляду рекомендацій щодо номенклатури мінералів у 1987 році самарскіт було перейменовано на самарскіт-(Y) через вміст ітрію, що відповідає його формулі та структурі.[9] Крім того, після повторного аналізу, проведеного Сергієм Н. Бритвіним, Ігорем В. Пековим, Марією Г. Кржижановською, Аталі А. Агахановим, Берндом Тернесом, Віллі Шуллером та Микитою В. Чукановим у 2019 році, склад та структуру було переосмислено, а Самарскіт-(Y) був визнаний IMA як нове визначення (заявка IMA 18-J).[10][11] Відтоді мінерал внесено до «Списку мінералів та назв мінералів» IMA під загальним визнанням «2019 s.p.» (спеціальна процедура).[1] Скорочена назва (також мінеральний символ) Самарскіту-(Y), також визнана IMA/CNMNC з 2021 року, — «Smk-Y».[2]

Самарськіт — танталоніобат ітрію та ітрієвих рідкісних земель координаційної будови. Хімічна формула: (Y, TR)Fe³⁺(Nb, Ta)₂O₈. Домішки V, Са, Pb (до 2 % PbO), Ti, Sn, Н₂О (до 3,6 %), іноді Mn (до 5 % MnO), Th, W, Sc і інш.

Кристалізується в ромбічній (або псевдоромбічній) сингонії. Твердість 5-6,5. Густина 6,0±0,2. Структура близька до структури колумбіту або фергусоніту). Кристали таблитчасті, а також округлі або неправильної форми зерна, дендрити, сферичні аґреґати. Колір чорний. Блиск у зламі смоляний, на гранях напівметалічний. Спайності не має. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний. С. — потенційне джерело отримання Y, важких лантаноїдів, Sc, Та і Nb.

Тісно пов'язаний з колумбітом, монацитом, магнетитом, турмаліном, ґранатом, ешенітом, цирконом, берилом, уранінітом.

Зустрічається в пегматитах і метасоматитах лужних ґранітів і в лужних ґранітоїдах.

Основні знахідки: Мосс (Норвегія), шт. Півн. Кароліна, Колорадо, Каліфорнія (США), Урал (РФ), Санкара (Півд. Індія), Анцирабе (о. Мадагаскар), Білорусь.

Розрізняють:

• самарськіт-віїкіт (вивітрілий самарськіт),
• самарськіт з Петаки (мінерал, який за своїм хімічний складом і фіз. властивостями схожий на типовий С., але відрізняється від нього рентгенограмою випаленого матеріалу. Знайдений у родов. Петака (штат Нью-Мексико, США),
• самарськіт кальціїстий (відміна, яка містить до 7,56 % СаО),
• самарськіт олов'янистий (відміна, яка містить понад 5 % SnO₂),
• самарськіт скандіїстий (відміна, яка містить до 1 % Sc₂O₃),
• самарськіт танталовий (зайва назва).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Самарськіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Самарськіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Mineralienatlas:Samarskit-(Y) (Wiki)
• Handbook of Mineralogy - Samarskite-(Y)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Samarskite-(Y) Webmin [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]