Сальтгольм

Сальтгольм
Saltholm
Аерофотознімок острова Сальтгольм
Географія
55°38′00″ пн. ш. 12°46′00″ сх. д. / 55.633333333333° пн. ш. 12.766666666667° сх. д.
Акваторія	Ересунн
Площа	16 км²
Довжина	7 км
Ширина	3 км
Найвища точка	2 м
Країна
Данія
Регіон	Столичний регіон
Адм. одиниця	Торнбю
Населення
Вебсайт	saltholm.dk
Сальтгольм Сальтгольм (Данія)
Сальтгольм у Вікісховищі

Сальтгольм (дан. Saltholm) — данський острів у протоці Ересунн, розташований на схід від острова Амагер, між Копенгагеном і Мальме. Адміністративно належить до комуни Торнбю Столичного регіону Данії. Площа острова становить близько 16 км². Сальтгольм є низинним островом: більша його частина лежить приблизно на 1 м над рівнем моря, тому під час штормів значні ділянки можуть затоплюватися.^[1]

Острів відомий великими прибережними луками, мілководдями та багатим пташиним світом. Протягом багатьох століть його використовували як пасовище, а поклади вапняку — для будівництва в Копенгагені.^[2]

Сальтгольм оточений великими мілководдями. Його ландшафт складається переважно із солончакових луків, невеликих озер, заток і проток. Деревна рослинність рідкісна. Острів лежить на вапняковій основі та має дуже незначні перепади висот.^[3]

З середньовіччя Сальтгольм використовували як літнє пасовище для худоби з Амагера. Ця традиція збереглася й у XXI столітті.

Сальтгольм і навколишня морська акваторія входять до мережі природоохоронних територій Natura 2000. Ділянка площею близько 72 км² охороняється відповідно до Директиви ЄС про птахів і Директиви про оселища; тут охороняються численні види водоплавних і прибережних птахів та характерні морські й прибережні оселища^[4].

Назва Saltholm відома з 1231 року.^[5] У середньовіччі на острові почали видобувати вапняк. У 1280 році мешканцям Копенгагена було дозволено безперешкодно добувати тут камінь для будівництва. Особливо великого значення сальтгольмський вапняк набув у XVIII столітті під час відбудови Копенгагена після великих пожеж. Видобуток остаточно припинили у 1935 році.^[6]

У 1709 році на Сальтгольмі було створено найбільшу карантинну станцію для Копенгагена і Зеландії під час епідемії чуми в Балтійському регіоні. Станція почала діяти в жовтні 1709 року; пасажири та вантажі з небезпечних районів мали перебувати в карантині протягом 40 днів.^[7]

Під час Війни канонерських човнів 9 червня 1808 року поблизу Сальтгольма відбувся морський бій між дансько-норвезькими силами та британським конвоєм. Данські й норвезькі канонерські човни атакували британські торговельні судна, що проходили Ересунном.

У 1873 році Сальтгольм був проданий приватним власникам з Амагера. Більша частина острова й надалі перебуває у приватній власності.^[8]

Через стратегічне положення в Ересунні Сальтгольм мав військове значення під час обох світових воєн.

19 серпня 1915 року поблизу острова сів на мілину британський підводний човен HMS E13. Невдовзі його атакували німецькі міноносці в нейтральних датських водах. Загинули 15 британських моряків. Інцидент спричинив дипломатичний протест Данії проти Німеччини.^[9]

У 1969 році Фолькетинг ухвалив закон, який передбачав розроблення плану нового великого аеропорту на Сальтгольмі для майбутньої заміни аеропорту Каструп.^[10]

У 1973 році було ухвалено закон про спорудження аеропорту. Після нафтової кризи, зміни прогнозів авіаперевезень і перегляду транспортної політики від проєкту поступово відмовилися. У 1980 році закон про будівництво аеропорту на Сальтгольмі було скасовано.

Проєкт був пов'язаний із планами створення постійного транспортного сполучення між Данією та Швецією через Ересунн. Коли в 1990-х роках було споруджено постійне сполучення через Ересунн, трасу проклали південніше Сальтгольма, через штучний острів Пебергольм, щоб зменшити вплив на природне середовище Сальтгольма.