Р. А. Лафферті

Р. А. Лафферті
Народився	7 листопада 1914[1][2][…]  Ніола, Поттаваттамі, Айова, США
Помер	18 березня 2002[1][2][…] (87 років)  Брокен-Ерров
Країна	США
Діяльність	прозаїк-романіст, письменник, письменник наукової фантастики
Знання мов	американська англійська
Конфесія	католицька церква
Учасник	Друга світова війна
Нагороди	Премія Г'юґо за найкраще оповідання (1973) Премія повторного відкриття імені Кордвайнера Сміта (2002)
Р. А. Лафферті у Вікісховищі

Рафаель Алоїзіус Лафферті (англ. Raphael Aloysius Lafferty; нар. 7 листопада 1914 — пом. 18 березня 2002) — американський письменник в жанрі наукової фантастики та фентезі, відомий через оригінальне застосування мовних засобів, метафори та структури розповіді, чорного гумору. Нарівні з фантастикою також опублікував автобіографічний роман «На зеленому дереві» (In a Green Tree), історичну книгу «Падіння Риму» (The Fall of Rome) та кілька художніх романів на історичну тематику.

У березні 2011 журнал «Локус» повідомив, що авторські права на 29 романів та 225 оповідань Лафферті виставлено на продаж^[4]. Цю спадщину незабаром придбав неприбутковий фонд часопису під керівництвом Ніла Ґеймена^[5]. Ґеймен та Лафферті листувалися кілька років, коли перший ще був у старшому шкільному віці, і Ґеймену сподобалося його почуття гумору та тверезий погляд на життя^[6].

Лафферті народився в м. Ніола, штат Айова, син нафтового брокера Девіда Лафферті та вчительки Джулії Мері Берк. Він був наймолодшим з 5 братів та сестер. Коли йому було 4 роки, сім'я переїхала до м. Перрі в штаті Оклахома. Після закінчення старшої школи два роки відвідував вечірню школу при Університеті м. Талса, де вивчав математику та німецьку мову, але не закінчив навчання. Після цього почав працювати в компанії Clark Electric Co. в м. Талса, а також у газетах; водночас відвідував Міжнародну Школу Кореспонденції.

Більшу частину свого життя жив в м. Талса разом зі своєю сестрою Анною. 1942 р. вступив до армії США, служив на Тихоокеанському узбережжі, в Австралії, Новій Гвінеї, Моротаї та на Філіппінах. Закінчив військову службу 1946 р. у званні 1-го сержанта. Ніколи не був одружений.

Почав писати й публікуватися лише у 1950-х рр., але досить швидко опублікував велику кількість романів та оповідань; більша частина оповідань лише формально належала до наукової фантастики.

До 1971 р. працював електричним інженером; після цього займався лише письменництвом до 1980 р., коли внаслідок інсульту його активність зменшилася, а 1984 р. припинив писати. 1994 р. переніс ще кілька інсультів. Помер 18 березня 2002 р. у домі для людей похилого віку в Брокен-Ерров (Оклахома). Похований на кладовищі католицької церкви в м. Талса, яку він регулярно відвідував. Більшість його паперів було подаровано бібліотеці Університету м. Талса, частина перебувала в бібліотеці Айовського університету.

Один з основоположників нф критики у США письменник-фантаст Деймон Найт, на честь якого названа найпрестижніша пожиттєва жанрова нагорода, так описував творчість автора : «Нехай ридають шинкарі, ми ж радіємо: розповіді Лафферті сповнені вакхічного тепла, що згадується на тверезу голову, – у них ейфорія, товариство, ностальгія та невичерпна віра в те, що ось-ось станеться диво.».

Ще один класик та гросмейстер фантастики Пол Андерсон пише: «…тонкість і неприборканість, трагічність і поетичність, гучна мелодрама і занурення в безодні людського духу, розмова з ангелами і демонами… Лафферті завжди був абсолютно унікальним.». А перший темношкірий гросмейстр Семюел Ділейні зазначає, що «Р. А. Лафферті — типовий порушник спокою та порядку. Проза Лафферті наскрізь просякнута гумором, але зазвичай, посміявшись, я усвідомлюю, що сміявся сам над собою». А напевно найбільш різнобічний оповідач серед гросмейстерів фантастики Гарлан Еллісон, що рівною зробив собі ім'я як у науковій фантастиці, так так і фентезі та фантастиці жахів і змусив в судовому порядку сценаристів "Термінатора" визнати, що використана у фільмі його ідея, заявив, що «Лафферті – людина значна, та її проза – найвищого польоту. Не просто грамотна – зразкова.» Натомість перший гросмейстер фантастики, що переважно зробив собі ім'я саме у фентезі та міфологічній фантастиці Джин Вулф, називаючи його «найоригінальнішим з наших (американських) письменників», з сумом зазначив, що його бентежить Велика спокуса порівняти Лафферті з Борхесом. Але далі твердо мовить: «я всіма силами утримуюсь від такої спокуси, тому що Лафферті не зводиться до порівнянь: його геній — унікальний. Геній - тобто дух, що за визначенням одушевлює єдину особистість, або місце, або річ.»

Лауреат Всесвітньої премії фентезі за заслуги перед жанром Теодор Стерджен назвав його «найбожевільнішим, найколоритнішим і найбільш несподіваним автором з тих, що нині живуть», а інший метр Роджер Желязни писав, що «Лафферті наділений силою запалювати в мозку вогонь. А ми тільки раді і просимо ще...»

Майкл Бішоп зазначав: «Лафферті… єдиний у своєму роді. Таких немає. Його проза іскриться, заворожує і п'янить, він настільки унікальний, що, можливо, варто було б вигадати окремий жанр: «лафертитура». Лафферті — знаменитий… незмінний неймовірністю своїх ідей та незвичністю подачі матеріалу. Його проза впізнається відразу, його не сплутаєш ні з ким.»

Інший лауреат усіх можливих жанрових премій Ніл Ґеймен писав про Лафферті: «У Талсі, штат Оклахома, жив і був письменник, який у свій час був найкращим автором короткої прози в світі. Звали його Р. А. Лафферті. Він був сам собі жанр, і його розповіді не схожі ні на чиї інші: завіральні байки, що стартували в Ірландії і прибули в Талсу, штат Оклахома, з пересадками на Небесах і на далеких зірках.»

Террі Біссон казав про Лафферті як про «нашого північноамериканського невизнаного Маркеса», Майкл Свонвік відносив його до невеликого ряду з тих «унікальних письменників, які з нуля створили власну літературну мову», ставлячи його поряд із Джеймсом Джойсом та Еймосом Тутоволою.

Видатна канадська письменниця-фантастка та редакторка називає твори Лафферті «справжнім диво, що серйозні філософські думки можуть бути представлені так цікаво, барвисто та лірично».

Фред Сейберхеґен зазначав про прозу Лафферті: «Таке дивне поєднання краси, невимовного жаху та дива зустрічається лише у снах». А лауреат Всесвітньої премії фентезі Джеймс Блейлок, що «оповідання Лафферті - як, наприклад, і Філіпа Діка - неможливо сплутати з іншими».

Один з провідних авторів воєнної фантастики Джек Денн висловився так про майстра: «За великим рахунком Лафферті непорівнянний ні з ким, і, навіть провівши всілякі паралелі, після прочитання розповіді ти, як і раніше, дивуєшся: що це було? Що зараз зі мною сталося? Чому ці історії назавжди западають у душу, як спогади дитинства, як казки, які розбурхували і часом лякали? Напевно тому, що оповідання Лафферті і є казки – філософські казки для дорослих.»

А найвідоміший литовець у світі наукової фантастики Альгіс Будріс ставить питання «Як може вигадка відображати структуру реальності правдивіше, ніж сама реальність?» і сам відповідає «Р. А. Лафферті легко вам це пояснить, а може вже й пояснив. Рафаель Алоїзіус Лафферті обдумав, сформулював і зафіксував більше химерних ідей, ніж будь-хто у фантастичному жанрі за всі часи, і сама його кар'єра служить наочним прикладом безповоротного розмивання жанрових рамок. Так, безперечно, він фантаст, але також безсумнівно, що ви б збожеволіли, намагаючись визначити, якого роду фантастику він пише.»

Не залишив без уваги творчість Лафферті і чи найбільш суперечливий автор сучасної французької прози Мішель Уельбек. Ось як він формулює свої думки: «Досі ніхто з фантастів не відчував реальної потреби розсунути, подібно до Лавкрафта, межі жанру – дуже, втім, хиткі. Можливо, єдиним винятком буде один дивний, дуже дивний письменник – Р. А. Лафферті. Іноді виникає враження, що Лафферті пише не так наукову, як філософську фантастику: тільки в нього одного онтологічна думка займає важливіше місце, ніж соціологічні, психологічні чи моральні проблеми.»

Не менше враження він справив на таких майстрів жанру, як гросмейстрка фантастики Конні Вілліс, а також на лауреатів Г'юго Джон Скальці, Джеффа Вандермаєра, редакторів Дона Вебба та Террі Карра і багатьох, багатьох інших видатних фантастів та критиків, заворожених його «парадоксами та протиріччями… божевільними вигадками та гострим думкою». Ось як наприклад описував творчість письменника відомий критик-фантастикознавець Вл. Гаков (Михайло Ковальчук) у передмові до збірки «Дні, наповнені любов'ю. Найкраще» : «Герої Лафферті можуть за вісім годин сколотити і втратити чотири статки, сховати цілу долину в півтораметровій канаві, влаштувати на головній вулиці тиждень жаху за допомогою семиденного зникача, зірвати плани Карла Великого, прокотитися через галактику в консервній банці, змайструвати філософську концепцію планеті ведмедиць-злодійок і виграти у самого Бога позакалендарні дні»^[7]. А інший знавець жанру Ендрю Фергюсон у свої дисертації «Лафферті та його світ» (англ. «Lafferty and His World») відзначає що для «Лафферті, як і для Рабле, «весь світ видається смішним, сприймається і осягається у своєму сміховинному аспекті, у своїй веселій відносності». Але пише він далі «перш ніж осягати в цьому аспекті світ, його треба спершу створити. Саме у фантастиці Лафферті знайшов жанр, як ніякий інший пристосований до творення і руйнування світів, – свого роду лінгвістичну лабораторію, де міг експериментувати з людським сприйняттям скільки завгодно.»

• Володар минулого» (англ. Past Master; 1968)
• Рифи Землі“ (англ. «The Reefs of Earth»; 1968)
• Четверті притулки» (англ. «Fourth Mansions»; 1969),  ^[8]
• Диявол мертвий (англ. «The Devil Is Dead»; 1971)^[9].
• Сувої Клепсиса» (англ. «Annals of Klepsis»; 1983) ^[10]

• Дев'ять мільйонів бабусь (англ. «Nine Hundred Grandmothers»; 1970)  ^[11].
• Дивні вчинки (англ. «Strange Doings»; 1972)  ^[12]
• Хтось має ще щось додати?» (англ. «Does Anyone Else Have Something Further to Add?»; 1974)^[13].

• R. A. Lafferty на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)

• Порядок читання романів Р. А. Лафферті
• Твори R. A. Lafferty у проєкті «Гутенберг»
• "R. A. Lafferty: Winner of the 2002 Cordwainer Smith Foundation «Rediscovery» Award [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• R. A. Lafferty Devotional Page [Архівовано 11 серпня 2015 у Wayback Machine.]
• R. A. Lafferty: Effective Arcanum [Архівовано 17 січня 2016 у Wayback Machine.] — a critical examination of aspects of Lafferty's prose
• «And They Took the Sky Off at Night» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] — an appreciation of Lafferty by editor Brian Cholfin
• "The Devil is Dead". Архів оригіналу за 17 вересня 2009. Процитовано 11 жовтня 2015., a review by Steve Hooley
• "The Flame is Green". Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 11 жовтня 2015., an essay and review of Lafferty's (non-SF) novel of revolutionary Europe, by John J. Reilly
• «Past Master» [Архівовано 9 вересня 2015 у Wayback Machine.] — a review by Bill McClain at watershade.net
• "Okla Hannali". Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 11 жовтня 2015., a book review and generous sampler
• Collection of obituaries
• Article [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] on Lafferty at Everything2
• University of Tulsa McFarlin Library's inventory of the R. A. Lafferty collection housed in their special collections department
• University of Iowa's page on their special collection of his papers
• "The Cranky Old Man of Tulsa". Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 11 жовтня 2015.
• «A Few Words About R. A. Lafferty» [Архівовано 29 червня 2017 у Wayback Machine.]
• «Despair and the Duck Lady» [Архівовано 17 вересня 2015 у Wayback Machine.], Profile of Lafferty by Michael Swanwick
• «R.A. Lafferty: An Attempt at an Appreciation» [Архівовано 22 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• The Ants of God Are Queer Fish — R. A. Lafferty Blog [Архівовано 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Review by Ann Cecil [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Past Masters: Secret Crocodiles and Strange Doings (or Sometimes the Magic Really Works). Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 11 жовтня 2015. by Bud Webster at Grantville Gazette
• Continued on Next Rock — a chronological discussion of R. A. Lafferty's work sorted by the date written [Архівовано 23 жовтня 2015 у Wayback Machine.] by Andrew Ferguson on Tumblr
• Yet Another Lafferty Blog [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.]
• «Past Master by R. A. Lafferty» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], a review at the MPorcius Fiction Log
• "I WANT A DEATH AND RESURRECTION OF THE THING, " [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.], A Lafferty Blog
• RALafferty.org [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.], index to reviews and tributes
• Feast of Laughter [Архівовано 25 жовтня 2015 у Wayback Machine.], a semi-annual fanzine dedicated to R. A. Lafferty

• Твори R. A. Lafferty у проєкті «Гутенберг»
• The Man Who Talled Tales: the complete short fiction of R.A. Lafferty
• Guesting Time [Архівовано 5 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Narrow Valley. Архів оригіналу за 13 серпня 2004. Процитовано 11 жовтня 2015.
• Nine Hundred Grandmothers. Архів оригіналу за 24 січня 2008. Процитовано 11 жовтня 2015.
• The Six Fingers of Time [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Slow Tuesday Night. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 29 квітня 2019.
• The Transcendent Tigers. Архів оригіналу за 30 грудня 2007. Процитовано 29 квітня 2019.