Ріхард Абеґґ

Ріхард Абеґґ
нім. Richard Abegg
Ім'я при народженні	нім. Richard Wilhelm Heinrich Abegg
Народився	9 січня 1869[1][2][…]  Данциг, провінція Пруссіяd, Прусське королівство[4][5]
Помер	3 квітня 1910[1][2][…] (41 рік)  Кошалін, Західнопоморське воєводство, Польща[5]
Країна	Прусське королівство
Діяльність	хімік, фізик, аеронавт
Alma mater	Кільський університет Тюбінгенський університет HU Berlin
Галузь	органічна хімія
Заклад	Вроцлавський університет Стокгольмський університет Геттінгенський університет
Науковий керівник	Август Вільгельм фон Гофман
Відомі учні	Клара Іммервар
Аспіранти, докторанти	Фрідріх Карл Рудольф Бергіус Клара Іммервар
Членство	Леопольдина Академічна спілка Ігель Тюбінгенd Німецьке фізичне товариство (1909)
Батько	Вільгельм Абеґґd[4]
Брати, сестри	Wilhelm Abeggd[4] Вальдемар Абеґґd
Родичі	Юліус Фрідріх Гайнріх Абеґґd
Автограф
Ріхард Абеґґ у Вікісховищі

Ріхард Вільгельм Генріх Абеґґ (нім. Richard Wilhelm Heinrich Abegg; 9 січня 1869, Данціґ — 3 квітня 1910, біля Кошаліна) — німецький хімік, основоположник електронних уявлень про валентність.

Народився 9 січня 1869 року в місті Данцігу (нині Гданськ, Польща). Після закінчення середньої школи протягом 1886—1891 років вивчав органічну хімію в Кільському, Тюбінгенському і Берлінському університетах. У 1891 році захистив докторську дисертацію, виконану під керівництвом Августа Вільгельма фон Гофмана.

З 1894 року працював у Геттінгенському університеті (з 1897 року — професор); з 1899 року — приват-доцент Вищої технічної школи в Бреслау.

Загинув під час катастрофи повітряної кулі 3 квітня 1910 року біля міста Кошаліна.

Спочатку спеціалізувався на органічній хімії, згодом під керівництвом Сванте Августа Арреніуса, Вальтера Германа Нернста, Вільгельма Фрідріха Оствальда працював у галузі фізичної хімії, зокрема досліджував: зниження точки замерзання рідини внаслідок утворення розчину; швидкість дифузії іонів у розчинах солей; електропровідність розплавлених солей; техніку фотографічної фіксації; теорію полярності хімічної спорідненості; визначення хімічних рівноваг та інше.

Зробив вагомий внесок у розвиток теорії валентності — сформулював правило, згідно з яким різниця між найбільшим та найменшим ступенем окислення хімічного елементу тяжіє до числа 8 (правило Абеґґа; згодом розвинуте Гілбертом Ньютоном Льюїсом в правило октету). Разом із Фрідріхом Ауербахом у 1905 році розпочав видавати багатотомний «Довідник з неорганічної хімії», що залишився незакінченим. Автор праць:

• Über das Chrysen und seine Derivate. Berlin, 1891;
• Die Elektronaffinität, ein neues Prinzip der chemischen Systematik // Zeitschrift für anorganische Chemie. 1899. Bd. 20. H. 5 (у співавторстві з Гвідо Бодлендером);
• Anleitung zur Berechnung volumetrischer Analysen. Breslau, 1900;
• Die Theorie der elektrolytischen Dissociation. Stuttgart, 1903;
• Physikalisch-chemische Rechenaufgaben. Berlin; Leipzig, 1914.

• Абегг, Рихард // Биографический словарь деятелей естествознания и техники / А. А. Зворыкин. — Москва : Большая советская энциклопедия, 1958. — Т. 1. — С. 6. (рос.);
• В. А. Волков, Е. В. Вонский, Г. И. Кузнецова. Абегг Рихард // Выдающиеся химики мира. Биографический справочник / В. И. Кузнецов. — Москва : Высшая школа, 1991. — С. 8. — ISBN 5-06-001568-8. (рос.);
• Абеґґ, Ріхард Вільгельм Генріх // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.