Ріма Хассан
| Ріма Хассан | |
|---|---|
| ريما حسان مبارك | |
| Ім'я при народженні | араб. ريما حسن مبارك |
| Народилася | 28 квітня 1992[1][2] (34 роки) Al-Nayrab Campd, Халеб, Сирія[1] |
| Країна | |
| Національність | Палестинці |
| Місце проживання | Де-Севр[2] |
| Діяльність | політична активістка, правниця, політична діячка, правозахисниця |
| Alma mater | université Évry Paris-Saclayd, Університет Монпельє, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна і Q125841538? (2011) |
| Знання мов | арабська, французька і англійська |
| Заклад | OFPRAd і National court for asylum rightd |
| Посада | президент, Депутат Європейського парламенту[4] і засновник[5] |
| Партія | φ |
| Мати | Nabiha Mobarakd |
| IMDb | ID 14554376 |
| Сайт | rimahassan |
Ріма Хассан Мобарак (араб. ريما حسان مبارك, трансліт. Rīmā Ḥasān Mubārak; нар. 28 квітня 1992) — французька юристка і політична діячка палестинського походження. Депутатка Європарламенту з червня 2024 року.
Життєпис
Дитинство
Ріма Хассан Мобарак народилася 28 квітня 1992 року в таборі Нейраб поблизу Алеппо в Сирії.[6] Вона була наймолодшою з шести дітей у сім’ї. Її мати, Набіха (1958–2021), працювала вчителькою, а батько, Ахмад, був колишнім механіком у Військово-повітряних силах Сирії.[7] По батьковій лінії її дідусь і бабуся були палестинцями із села Аль-Бірва біля Акри, які втекли до Сирії під час Накби у травні 1948 року.[8][9] По материнській лінії бабуся Хассан походила з відомої сирійської курдської родини Ханану[10] і одружилася з палестинським біженцем із Салфіта.[9][11] Через різницю у статусі — шлюб з біженцем — вона вирішила залишити свою спадщину та оселилася із чоловіком у таборі для біженців.[7]
Після невдалого шлюбу сповненого аб'юзивних стосунків між батьками, мати Ріми залишила табір невдовзі після народження доньки та емігрувала до Франції, де возз’єдналася з однією зі своїх сестер.[7] Протягом восьми років вона намагалася відновити опіку над дітьми та отримати для них французьке громадянство.[7] Зрештою їй це вдалося, і Ріма прибули до Франції приблизно у дев’ятирічному віці.
Сімʼя оселилася в місті Ніор департаменту Де-Севр,[12] де Ріма почала жити разом із матір’ю, сестрою та чотирма братами.[13] У 2003 році вона була обрана до дитячої муніципальної ради Ніор.[14] Вона навчалася в тамтешній початковій школі Ернеста Перохона. У цей час її мати працювала в ресторанах, щоб утримувати сім’ю.[7] Під час навчання Ріма стикалася з булінгом і расистськими образами з боку однокласників,[7] що призвело до розвитку афазії рідної арабської мови у неї.[7] У 2011 році завершила навчання в середній школі La Venise Verte.[15]
Навчання
Залишаючись без громадянства до досягнення повноліття, Ріма отримала французьке громадянство у 2010 році.[8] Одразу після цього вона намагалася відвідати Палестинські території через Тель-Авів, маючи намір «нарешті відкрити землю своїх предків», однак їй відмовили у виїзді ще в аеропорті Шарля де Голля.[12]
Після цих подій Ріма продовжила вивчати право і здобула ступінь бакалавра. Вона провела два роки в Університеті Еврі, один рік в Університеті Монпельє, ще один рік у Лівані, а у 2016 році здобула ступінь магістра в університеті Пантеон-Сорбонни.[13] Темою її магістерського дослідження з міжнародного права було порівняння правових систем Південної Африки та Ізраїлю у контексті проблеми апартеїду.[16][17] За словами Ріми, отримання диплома Пантеону-Сорбонни стало великою гордістю для її матері, оскільки університет був відомий навіть у таборі Нейраб.[7]
Адвокатська діяльність
У 2016 році Ріма приєдналася до Французького управління з питань захисту біженців та осіб без громадянства (OFPRA),[13] а через півтора року перейшла до роботи в Національний суд з питань надання притулку, де працювала[8][18] до 2023 року.[12] У 2019 році Ріма заснувала громадську організацію «Обсерваторія таборів для біженців».[13][19][7][20] Ріма взяла участь у круглому столі організованому організацією «Емаус» до Всесвітнього дня біженців 20 червня 2020 року.[21]
Після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року та подальших бойових дій у секторі Газа, Ріма відмовилася від запропонованої їй посади адвоката з питань міграції в Amnesty International. Натомість вона повернулася до табору біженців Нейраб, щоб «бути ближче до свого народу», і створила групу Action Palestine France у Telegram.[12]
Європарламент
На виборах до Європейського парламенту 2024 року Ріму Хассан було обрано депутаткою від Франції. Вона балотувалася у складі списку партії La France Insoumise (LFI).[22][23] За словами Ріми, її рішення приєднатися до LFI було зумовлене «нагальною потребою діяти зараз» у зв’язку із ситуацією в секторі Газа.[24]
«Флотилія Свободи»
1 червня 2025 року Ріма під егідою про-палестинської коаліції «Флотилії Свободи» на чолі з одинадцятьма активістами, включаючи шведську кліматичну активістку Грету Тунберґ, вирушила на яхті Madleen до сектора Гази з метою символічно прорвати морську блокаду та доставити до сектора рис, дитячу суміш і медичне обладнання. Учасники флотилії описували подорож як «ненасильницький акт політичного спротиву, спрямований на привернення уваги світової спільноти до гуманітарної кризи в Газі та на тиск на уряди з метою сприяння доставки гуманітарної допомоги».[25]
У ніч на 9 червня 2025 року ізраїльські військово-морські підрозділи перехопили флотилію у міжнародних водах приблизно за 185 км від узбережжя Гази. Після цього яхту відбуксирували до порту Ашдод, де всі дванадцять активістів пройшли медичний огляд і були затримані згідно з ізраїльським законодавством. Четверо активістів, зокрема Грета Тунберґ, погодилися на добровільну депортацію, тоді як решта восьмеро — серед них Ріма — відмовилися підписувати документи та залишилися під вартою до судових слухань.[26]
Європейський парламент на чолі з президенткою Робертою Мецолою звернувся до ізраїльської влади із проханням забезпечити безпеку Рімі як депутатці Європарламенту.[27] У знак протесту Іспанія звільнила посла Ізраїлю в Мадриді, а Туреччина засудила перехоплення як порушення свободи судноплавства. Правозахисні організації, зокрема Adalah, розцінили затримання в міжнародних водах як незаконне позбавлення волі та акт піратства.[28]
Після того як Хассан написала на стіні камери варти слова «Свободу Палестині», її перевели до одинарної камери, після чого вона оголосила голодування.[29] Через три дні, 12 червня її було депортовано до Парижа.[30]
Політичні позиції
Російсько-українська війна
Розкритикувала контраст між санкціями, накладеними на Росію за вторгнення в Україну, та «безкарністю Ізраїлю», незважаючи на порушення ним міжнародних резолюцій. Вона заявила, що «Ізраїль гірший за Росію» з точки зору поваги до міжнародного права та стверджувала, що хоча Європа швидко стала на бік України та засудила Росію, цього не можна сказати про війну на Близькому Сході.[31]
Ізраїльсько-палестинський конфлікт

Виступає за створення єдиної демократичної двонаціональної держави як вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту.[32][33][34] У листопаді 2023 року вона написала, що «рішення про дві держави не буде»,[35] і що «рішення — це демократична та світська двонаціональна держава».[36] Обґрунтовуючи свою позицію, вона пізніше уточнила, що «мріє» про двонаціональну державу з мирним співіснуванням палестинців та ізраїльтян, але зважаючи на сучасну політичну реальність підтримує рішення про дві держави[37][35] — позицію, якої і притримується її партія La France Insoumise.[33]
Війна в Газі
З початку війни в Газі критикує дії Ізраїлю, називаючи його дії геноцидом.[8][16] Вона заявила в онлайн-інтерв’ю після атаки ХАМАС, що «морально неприйнятно радіти смерті мирних жителів»,[12][23] засудивши як і військові злочини ХАМАС, так і «безкарність Ізраїлю». Ріма також засуджує дії ХАМАСу як тероризм, зазначаючи, що визнає лише політичне крило організації — яке здобуло перемогу на парламентських виборах у Палестині 2006 року.[38][39]
Інциденти
23 січня 2025 року виступила проти резолюції в Європейському парламенті, яка закликала до звільнення письменника Буалема Сансала, який перебуває у в’язниці в Алжирі з середини листопада 2024 року. Депутати Європарламенту проголосували за резолюцію з вимогою звільнити франко-алжирського письменника, а також інших критиків уряду Алжиру.[40][41][42]
24 лютого 2025 року Рімі Хассан заборонили в’їзд до Ізраїлю у складі делегації ЄС і Палестини через підтримку нею антиізраїльських бойкотів.[43]
Примітки
- ↑ а б https://www.liberation.fr/portraits/rima-hassan-la-palestine-a-coeur-et-a-cris-20231027_JOZACSM5TZEYBGWTIJQYQEL5YQ/?redirected=1
- ↑ а б https://www.legifrance.gouv.fr/jorf/jo/2010/10/08/0234
- ↑ Journal officiel de la République française, Journal officiel de la République française. Document administratif — 1868. — ISSN 0242-6773
- ↑ а б Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
- ↑ https://o-cr.org/contributeurs/
- ↑ Checknews, Service; Lacroix, Jade. Origines, formation, relations avec la Syrie : que valent les accusations contre Rima Hassan publiées dans une «vidéo choc» relayée par Tapiro ?. Libération (фр.). Архів оригіналу за 9 травня 2024. Процитовано 11 травня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и к Emmanuelle Vibert (28 травня 2022). Rima Hassan, à l'origine de l'Observatoire des camps de réfugiés, se veut la voix des "indésirables". Le Parisien (fr-FR) . Архів оригіналу за 19 березня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ а б в г Gendron, Guillaume. Rima Hassan, la Palestine à cœur et à cris. Libération (фр.). Архів оригіналу за 2 травня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ а б " Être réfugiée palestinienne, c'est vivre en quête de son identité ". Association France Palestine Solidarité (фр.). Архів оригіналу за 22 квітня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Awad Halabi, Liminal Loyalties: Ottomanism and Palestinian Responses to the Turkish War of Independence, 1919-22. 2012, Journal of Palestine Studies. “...Ibrahim Hananu, a former Ottoman bureaucrat of Kurdish origin”.
- ↑ C’est l’histoire de Malak, héritière syrienne tombée amoureuse d’un charismatique Palestinien. Le Nouvel Obs (фр.). 5 січня 2024. Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ а б в г д Rima Hassan, la Palestine chevillée au cœur. Le Monde.fr (фр.). 14 січня 2024. Архів оригіналу за 1 травня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ а б в г Rima Hassan : "L'intégration ne se dicte pas, elle se vit". La Nouvelle République. 27 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 травня 2024. Процитовано 3 травня 2024..
- ↑ La très controversée Rima Hassan a suivi sa scolarité en Deux-Sèvres. Courrier de l'Ouest (фр.). AFP. 18 березня 2024. Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Centre Presse (Vienne), saturday 27 November 2021, p. 46, Bio express
- ↑ а б Poinssot, Amélie (29 жовтня 2023). Rima Hassan, réfugiée palestinienne : " Nous subissons une punition collective ". Mediapart (фр.). Архів оригіналу за 8 березня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ "Israël-Palestine : Etat des lieux" : un colloque organisé au Sénat - 100% Sénat. Public Sénat (fr-FR) . 26 лютого 2025. Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ En sol majeur - Rima Hassan Mobarak, au service des Réfugiés. RFI (фр.). 29 жовтня 2022. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ AFP (29 листопада 2019). Rima Hassan, visage et contre-pouvoir des camps de réfugiés. Challenges (фр.). Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ Rima Hassan : la voix des camps de réfugiés. À Priori(s) (fr-FR) . Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ Journée mondiale des Réfugiés : on se mobilise en ligne (et en musique). www.journaldesfemmes.fr (фр.). 19 червня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 10 травня 2024.
- ↑ Elections européennes 2024 : La France insoumise dévoile sa liste, la militante propalestinienne Rima Hassan en septième position. Franceinfo (fr-FR) . 6 березня 2024. Архів оригіналу за 23 квітня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ а б Rima Hassan, le choix de l'insoumission. Le Monde.fr (фр.). 16 березня 2024. Архів оригіналу за 30 квітня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Élections européennes : 5 choses à savoir sur Rima Hassan, la voix palestinienne de LFI. TF1 INFO (фр.). 9 березня 2024. Архів оригіналу за 1 травня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Activists aboard Gaza-bound aid boat now in Israel, Foreign Ministry says. The Washington Post (амер.). 9 червня 2025. ISSN 0190-8286. Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ Israel deports four from intercepted Gaza-bound Madleen, others in custody. Al Jazeera (англ.). Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ European Parliament in contact with Israel over MEP Hassan's safety. www.aa.com.tr. Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ Israeli Forces Detain Freedom Flotilla Activists; Adalah Demands Their Immediate Release and - Adalah. www.adalah.org (англ.). Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ European Parliamentarian Rima Hassan Speaks Out After Being Abducted by Israel Aboard Aid Boat. Democracy Now! (англ.). Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ i24NEWS (12 червня 2025). Rima Hassan returns to France after detention in Israel. i24NEWS (англ.). Процитовано 16 жовтня 2025.
- ↑ Everett, Mariamne. ‘Palestine is a European issue’: European Parliament candidate Rima Hassan. Al Jazeera (англ.). Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ Rima Hassan, candidate LFI aux européennes, convoquée par la police pour apologie du terrorisme (фр.). 19 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ а б à 19h56, Par Pierre Maurer Le 18 mars 2024 (18 березня 2024). Européennes : avec Rima Hassan, LFI place la Palestine au cœur de sa campagne. leparisien.fr (fr-FR) . Процитовано 26 лютого 2025.
- ↑ Le conflit israélo-palestinien, nouveau clivage entre deux gauches irréconciliables. La Croix (fr-FR) . 17 квітня 2024. ISSN 0242-6056. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ а б Saint-André, Elsa de La Roche. Quelle est l'origine du slogan polémique «From the river to the sea» utilisé par les soutiens de la Palestine ?. Libération (фр.). Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Israël-Palestine : « La solution, c'est un État binational démocratique et laïc », estime Rima Hassan. L'Humanité (fr-FR) . 6 листопада 2023. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ Rima Hassan, la voix de Gaza sur la liste LFI aux européennes. Le Nouvel Obs (фр.). 8 квітня 2024. Процитовано 5 жовтня 2024.
- ↑ "ACTION LÉGITIME" DU HAMAS : AUTOPSIE DE LA POLÉMIQUE RIMA HASSAN. www.arretsurimages.net. 13 березня 2024. Архів оригіналу за 4 червня 2024. Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ Forbes : la cérémonie des « 40 femmes de l'année » annulée à cause de la présence de la militante Rima Hassan. leparisien.fr (fr-FR) . 3 лютого 2024. Архів оригіналу за 9 травня 2024. Процитовано 14 липня 2024.
- ↑ Vote contre la libération de Boualem Sansal : Rima Hassan, la tartuffe des droits de l’homme. Le Figaro (фр.). 24 січня 2025. Процитовано 29 січня 2025.
- ↑ Texts adopted - Case of Boualem Sansal in Algeria - Thursday, 23 January 2025. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 29 січня 2025.
- ↑ Résolution pour la libération de Boualem Sansal : les votes de Rima Hassan et Manon Aubry qualifiés de «honte» à gauche comme à droite. Libération (фр.). AFP. Процитовано 29 січня 2025.
- ↑ Israel refuses entry to EU lawmaker accused of promoting boycotts of the country. Associated Press. 24 лютого 2025. Процитовано 24 лютого 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).