Рю-дю-Ша-кі-Пеш
Рю-дю-Ша-кі-Пеш Франція  | |
|---|---|
| фр. rue du Chat-qui-Pêche | |
 | |
| Населений пункт | V округ Парижа Quartier de la Sorbonned Париж |
| Дата початку забудови | 1540[1] |
| Інші топоніми | Rue du Chat-qui-Dansed, rue des Vieilles-Étuves-Saint-Martind і rue Champolliond |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 29 м[1] |
| Координати | 48°51′11″ пн. ш. 2°20′46″ сх. д. / 48.853055555556° пн. ш. 2.3461111111111° сх. д. |
| З'єднання | quai Saint-Micheld rue de la Huchetted |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑20873 ·R (V округ Парижа, Quartier de la Sorbonne, Париж) |
| Мапа | |
 | |
 Рю-дю-Ша-кі-Пеш у Вікісховищі | |
Рю-дю-Ша-кі-Пеш (фр. rue du Chat-qui-Pêche — вулиця Кота-Рибалки) — вулиця в V окрузі Парижа, що з'єднує набережну Сен-Мішель та вулицю Юшет. Вулиця завширшки 1,80 м та завдовжки 29 м, вважається найвужчою вулицею Парижа[2][3] (хоча це звання у неї оскаржує Сантьє-де-Мерізіє (фр. Sentier des Merisiers в XII окрузі) та однією з найкоротших.
Історія
Вулиця відома з 1540 року. У той час набережної ще не існувало, і вуличка була виходом до Сени[4]. Спочатку вона називалася rue des Étuves («Вулиця парилень»), потім назва змінилася на rue du Renard («Лисяча»).
За однією з гіпотез назва вулиці походить від вивіски крамниці, яка знаходилася на ній[5][6]. За іншою міською легендою чорний кіт Дома Перле, власника рибної крамниці, розташованої на цій вулиці, лапою ловив рибу в Сені[7].
У мистецтві
- Угорська письменниця Йолана Фельдеш, яка довгий час жила в Парижі, написала роман «Вулиця кота-рибалки», опублікований 1936 року і перекладений багатьма мовами світу[6][8].
- Аргентинський поет Хуан Гельман згадує вулицю в своєму вірші El botánico[9].
- Вулиці присвячена однойменна пісня швейцарського гурту «Recto Verso»[10].
Див. також
Примітки
- ↑ а б http://www.v2asp.paris.fr/commun/v2asp/v2/nomenclature_voies/Voieactu/1926.nom.htm
- ↑ Paristoric. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 24 лютого 2021.
- ↑ Tous «les plus petits» de Paris
- ↑ Les rues de Paris
- ↑ Félix Lazare, Louis Lazare. Dictionnaire administratif et historique des rues de Paris et de ses monuments. — 1844. — P. 131.
- ↑ а б L'illustration, 1936.
- ↑ Local Stories by Mercure - Paris Île-de-France, Imprimerie des Deux-Ponts, 2020
- ↑ WorldCat
- ↑ Poema El botánico de Juan Gelman. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 26 травня 2021.
- ↑ YouTube
Література
- La rue du Chat-qui-Pêche // L'illustration. — 1936. — 6 novembre.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).