YaChudo

Твій рух

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Твій рух

пол. Twój Ruch
КраїнаПольща Польща
Голова партіїМарцена Каркошка
Каміль Жебровський
ЗасновникЯнуш Палікот
Дата заснування1 червня 2011 (як Рух Палікота)
6 жовтня 2013 (як Твій рух)
Дата розпускуСічень 2023
Штаб-квартиравул. Нови Свят, 39
00-029 Варшава
ІдеологіяСоціал-лібералізм
Лівий популізм
Прогресивізм
ПозиціяВід лівоцентризму до лівиці
Союзники та блокиЛівиця
Відкололась відГромадянська платформа
Місця у законодавчих органах
Місць у Сеймі
0 / 460
Місць у Сенаті
0 / 100
Місць у Європарламенті
0 / 52
Офіційний колір (кольори)Помаранчевий та блакитний
Офіційний сайтtwojruch.eu

«Твій рух» (пол. Twój Ruch) — колишня соціал-ліберальна, популістська та антиклерикальна польська політична партія.[1][2] Вона була заснована Янушом Палікотом як Рух Палікота (пол. Ruch Palikota) у жовтні 2010 року.[3] Партія класифікується як лівоцентристська[4] або ліва[5][6] в контексті польської політики.

Партія прийняла свою остаточну назву і програму 6 жовтня 2013 року[7][8] та була розформована в січні 2023 року.[9]

Історія

У липні 2010 року Януш Палікот, тоді ще член Громадянської платформи, припустив, що покійний президент Лех Качинський сам винен у катастрофі Ту-154 в Смоленську. Після скандалу, що розгорівся, Палікот оголосив про плани створити власний громадський рух.[10] 2 жовтня він організував у Варшаві з'їзд «Сучасна Польща», який відвідало кілька тисяч людей. На з'їзді Палікот оголосив свою програму із 15 пунктів.[11] 6 жовтня він вийшов з Громадянської платформи.[12]

9 січня 2011 року Палікот передав своє депутатське посвідчення Великому оркестру святкової допомоги для продажу на аукціоні.[13]

1 червня 2011 року він офіційно зареєстрував свій рух як політичну партію під назвою Рух Палікота.

На парламентських виборах 2011 року партія отримала 10 % голосів і здобула 40 місць у Сеймі,[14] що зробило її третьою партією в парламенті після Громадянської платформи і Права і справедливості, що стало одним з найкращих дебютних результатів з часів падіння комуністичного режиму[15].

Анна Гродзька, перша трансгендерна депутатка у Європі, була обрана від списку партії у 2011 році.[16] А також від нього був обраний Роберт Бедронь, перший відкритий гей у історії польського парламенту. Один з парламентарів, Роман Котліньський раніше був католицьким священиком.

8 березня 2012 року Лукаш Гібала, голова краківських структур правлячої Громадянської платформи, приєднався до Руху Палікота, ставши 43-м депутатом партії. Його перехід був дещо знаковим, оскільки він є племінником міністра юстиції Ярослава Ґовіна.

6 травня 2013 року Рух Палікота зареєстрував свій перший місцевий партійний комітет за кордоном, сформований поляками, які проживають у Брюсселі.[17]

25 травня 2014 року на виборах до Європарламенту блок Європа Плюс до якого входив Рух отримав 3,6 % голосів, що нижче 5 % виборчого бар'єру, і, таким чином, не зміг отримати жодного депутата Європарламенту.[8][18]

6 жовтня 2013 року партію було перейменована на «Твій рух».[7]

Липня 2015 року Рух, Союз демократичних лівих сил, Унія праці та Зелені сформували виборчий блок Об'єднані ліві для участі у майбутніх парламентських виборах.[19][20]

На парламентських виборах 25 жовтня 2015 року список «Об'єднаних лівих» очолила Барбара Новацька з «Твого руху» і отримала лише 7,6 % голосів, що нижче 8 % прохідного бар'єру, в результаті чого Рух залишилася без парламентського представництва.

На парламентських виборах 2019 року партія йшла у складі Лівиці.

Партія розпустилася в січні 2023 року.[9]

Ідеологія

Різноманітні джерела характеризують Рух Палікота як ліберальний,[21][22] соціал-ліберальний,[23] антиклерикальний[24][25][26] та проєвропейський.[27] Медіа описують його як лібертаріанський,[28][29] ліберальний,[30][31][32] антиклерикальний,[33] популістський[2][34] та лівий.[5][6] Financial Times охарактеризував економічні погляди членів Руху як неоднорідні — від лібертаріанства до соціал-демократії.[35]

Рух Палікоту хотів скасувати релігійне навчання в державних школах та державні субсидії церквам, легалізувати аборти по запиту, знизити вік голосування до 16,[36] безкоштовно роздавати презервативи,[37] легалізувати одностатеві шлюби,[3] реформувати Управління соціального страхування, відмінити Сенат,[38] легалізувати канабіс[39] та запровадити пропорційне оподаткування.[40]

Виборча історія

Сейм

Вибори Лідер(и) Голоси % Місця Зміна
2011 Януш Палікот 1,439,490 10.0
40 / 460
 Нова партія
2015 Януш Палікот

Барбара Новацька

1,147,102 7.6
0 / 460
 ▼ 40
У складі Об'єднаних лівих, які не отримали жодних місць
2019 Марценна Каркошка

Каміль Жебровський

2,319,946 12.6
0 / 460
 ▬
У складі Лівиці, яка отримала 49 місця загалом

Європарламент

Вибори Лідер Голоси % Місця Зміна
2014 Януш Палікот 252,699 3.6
0 / 51
 Нова партія
У складі Європа Плюс, яка не отримала жодних місць

Див. також

Примітки

  1. ↑ Nordsieck, Wolfram. Poland. Parties and Elections in Europe. Процитовано 19 грудня 2023.
  2. ↑ а б Kulish, Nicholas (10 жовтня 2011). Provocateur’s Strong Showing Is a Sign of a Changing Poland. The New York Times. Процитовано 19 грудня 2023.
  3. ↑ а б 10 percent support for rebel MP's party?. TheNews.pl. Polskie Radio. 5 жовтня 2010. Архів оригіналу за 21 грудня 2018. Процитовано 20 грудня 2010.
  4. ↑ Passarelli, Gianluca, ред. (2015). The presidentalization of political parties: organizations, institutions and leaders. Houndmills: Palgrave Macmillan. с. 117. doi:10.1057/9781137482464. ISBN 978-1-137-48246-4.
  5. ↑ а б Gera, Vanessa (10 жовтня 2011). Polish PM Begins Building New Government After Win. Associated Press. ABC News. Архів оригіналу за 12 жовтня 2011.
  6. ↑ а б Gera, Vanessa (7 жовтня 2011). AP Interview: New Polish party on the rise. Associated Press. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011.
  7. ↑ а б Gowin, Palikot form new political groups. wbj.pl. Warsaw Business Journal. 7 жовтня 2013. Процитовано 29 листопада 2013.
  8. ↑ а б Tom Lansford (2015). Political Handbook of the World 2015. SAGE Publications. с. 4973–4974. ISBN 978-1-4833-7155-9.
  9. ↑ а б Strzelińska, Karina (13 червня 2023). To koniec. "W styczniu podjęliśmy decyzję". wiadomosci.wp.pl (пол.). Процитовано 11 січня 2024.
  10. ↑ Вибрановський, Войцех (13 липня 2010). Wirtualny Ruch Poparcia Janusza Palikota. Жечпосполіта (пол.).
  11. ↑ Ґондек, Яцек (2 жовтня 2010). Kabaret eksperymentalny Janusza P. z biskupami pasibrzuchami w tle. Onet Wiadomości (пол.).
  12. ↑ Палікот, Януш (6 жовтня 2010). Składam rezygnację. palikot.blog.onet.pl (пол.). Блог Януша Палікота. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 22 грудня 2023. [Архівовано 2016-06-02 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Palikot przed kamerami oddaje legitymację poselską na aukcję WOŚP. Gazeta.pl Wiadomości (пол.). 9 січня 2011. Архів оригіналу за 28 березня 2014.
  14. ↑ Semenova, Elena; Edinger, Michael; Best, Heinrich (13 грудня 2013). Parliamentary Elites in Central and Eastern Europe: Recruitment and Representation. Routledge. с. 81. ISBN 978-1-317-93533-9.
  15. ↑ Elections 2011. wybory2011.pkw.gov.pl. Процитовано 22 грудня 2023.
  16. ↑ Transgender woman poised for seat in Poland's new parliament. Дейлі телеграф. 10 жовтня 2011.
  17. ↑ Палікот, Януш (15 травня 2013). Tak się zmienia świat!. palikot.blog.onet.pl (пол.). Блог Януша Палікота. Архів оригіналу за 30 березня 2015. [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Pkw | Pkw. Pe2014.pkw.gov.pl. Процитовано 16 липня 2014.
  19. ↑ Polish left to unite for general election. Polskie Radio dla Zagranicy. Процитовано 11 січня 2024.
  20. ↑ United Left to unveil programme in mid-August. Polskie Radio dla Zagranicy. Процитовано 11 січня 2024.
  21. ↑ Corrine Deloy (2012). A Summary of Political and Legal Europe. У Thierry Chopin; Foundation Schuman; Michel Foucher (ред.). Schuman Report on Europe: State of the Union 2012. Springer. с. 119. ISBN 978-2-8178-0318-0. Процитовано 19 липня 2013.
  22. ↑ Roger Schoenman (2014). Networks and Institutions in Europe's Emerging Markets. Cambridge University Press. с. 190. ISBN 978-1-107-03134-0.
  23. ↑ Pytlas, Bartek; Kossack, Oliver (2015). Lighting the fuse: The impact of radical right parties on party competition in Central and Eastern Europe. У Minkenberg, Michael (ред.). Transforming the Transformation? The East European Radical Right in the Political Process. Routledge. с. 117. ISBN 978-1-317-54939-0. …[T]he left-liberal end of the political spectrum…has been occupied by the Palikot Movement (recently renamed Your Movement, Twój Ruch)…
  24. ↑ Corrine Deloy (2012). A Summary of Political and Legal Europe. У Thierry Chopin; Foundation Schuman; Michel Foucher (ред.). Schuman Report on Europe: State of the Union 2012. Springer. с. 119. ISBN 978-2-8178-0318-0. Процитовано 19 липня 2013.
  25. ↑ Roger Schoenman (2014). Networks and Institutions in Europe's Emerging Markets. Cambridge University Press. с. 190. ISBN 978-1-107-03134-0.
  26. ↑ Wayne C. Thompson (2012). Nordic, Central and Southeastern Europe 2012. Rowman & Littlefield. с. 340. ISBN 978-1-61048-891-4. Процитовано 19 липня 2013.
  27. ↑ Wayne C. Thompson (2013). Nordic, Central, and Southeastern Europe 2013. Rowman & Littlefield. с. 328. ISBN 978-1-4758-0489-8.
  28. ↑ From goggle box to ballot box. The Economist. 27 вересня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011.
  29. ↑ Palikot's surprise. Warsaw Business Journal. 10 жовтня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011.
  30. ↑ Borowski, Chris (10 жовтня 2011). Liberal maverick to push for secular Poland after win. Reuters. Процитовано 30 жовтня 2011.
  31. ↑ Palikot moves into third in race for parliament.
  32. ↑ Palikot founds Europa Plus Movement. The Warsaw Business Journal. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 30 січня 2013.
  33. ↑ Anti-Clerical protest in Gdansk. .demotix.com. 4 листопада 2010. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 30 жовтня 2011. [Архівовано 2010-11-10 у Wayback Machine.]
  34. ↑ A glance at main parties in Poland's elections, Associated Press (AP), 9 жовтня 2011, процитовано 13 жовтня 2011
  35. ↑ Palikot movement gives voice to Polish diversity. Financial Times. 17 січня 2012.
  36. ↑ Nowiny z Polski, filmy online, aktualności, gry, ciekawostki - OFIO.pl. 29 березня 2018.
  37. ↑ Strybel, Rob (3 жовтня 2010). Polish maverick MP launches anti-clerical party. Reuters. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 20 грудня 2010.
  38. ↑ Modern Poland's postulates on their website (PDF) (пол.). 15 січня 2011. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2011. Процитовано 20 листопада 2011.
  39. ↑ POROZUMIENIE WOLNE KONOPIE - RUCH PALIKOTA. wolnekonopie.pl. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. [Архівовано 2011-11-30 у Wayback Machine.]
  40. ↑ What does Palikot's big win mean for Poland?. Warsaw Business Journal. 10 жовтня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).