Руські Тишки

село Руські Тишки
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Циркунівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA63120290060091972
Облікова картка	Руські Тишки
Основні дані
Засноване	1663
Населення	1908
Площа	3,08 км²
Густота населення	619,48 осіб/км²
Поштовий індекс	62440
Телефонний код	+380 57
Географічні дані
Географічні координати	50°8′8″ пн. ш. 36°24′11″ сх. д. / 50.13556° пн. ш. 36.40306° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	113 м
Водойми	р. Харків
Відстань до; обласного центру	20 км
Відстань до; районного центру	20 км
Місцева влада
Адреса ради	62440, Харківська обл., Харківський р-н, с. Руські Тишки, вул. Кленова, 1а
Сільський голова	Горошочок Юрій Васильович
Карта
	Руські Тишки
	Руські Тишки
Мапа
	Руські Тишки у Вікісховищі

Ру́ські Тишки́ — село в Україні, у Харківському районі Харківської області. Населення становить 1908 осіб. Колишній центр Русько-Тишківської сільської ради. З 2018 року у складі Циркунівської громади. Відстань до райцентру становить близько 20 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Географія

Село Руські Тишки розташоване на березі річки Харків у місці впадання в неї річки Муром (ліва притока), вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Борщова, нижче за течією примикає село Черкаські Тишки. Вище за течією річки Муром за 2 км розташована гребля Муромського водосховища.

Історія

З першої половини XVIII ст. — маєтність роду Тихоцьких.

За даними на 1864 рік у казенному селі Циркунівської волості Харківського повіту мешкало 1690 осіб (797 чоловічої статі та 893 — жіночої), налічувалось 178 дворових господарств, існувала православна церква^[3].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4823 осіб^[4].

Червнем 2018 року в Руських Тишках Патріарх Філарет освятив новозбудований храм архістратига Божого Михаїла^[5].

10 травня 2022 село звільнене від російських окупантів. ^[6]

Відомі особи

У селі народився академік Кіпріанов Андрій Іванович — відомий український радянський хімік.
Ясковець Олег Олександрович (1992 — 2022) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Грінченко Борис Дмитрович (1863 – 1910) – український письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач, літературознавець, драматург), фольклорист, етнограф, мовознавець, лексикограф, видавець народопросвітніх книг і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч^[7]^[8].

Примітки

↑ Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.1. - с. 182.
↑ Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.
↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
↑ Патріарх Філарет освятив новозбудований храм архістратига Божого Михаїла в с. Руські Тишки Харківської області. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
↑ ЗСУ звільнили на Харківщині Черкаські Тишки, Руські Тишки, Рубіжне та Байрак. Новини ЗСУ. Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
↑ Н. В. Левчик. Грінченко Борис Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
↑ Webadmin. Його ім’я носить наш Університет. Київський університет імені Бориса Грінченка (укр.). Процитовано 14 грудня 2023.

Джерела

Історія міст та сіл Української РСР (рос.)
Погода в селі Руські Тишки [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine.]
«Тихоцкие. География Российской империи в истории одной семьи». Сост. А. И. Тихоцкий. Издатель — Ольга Богомолец. 2012. — Т. I. — С. 24

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Историко-статистическое описание Харьковской епархии: в 2-х томах. Х. Издательство «Харьковский частный музей городской усадьбы», 2011 г. – Т.1. - с. 182.

[2] Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.

[3] Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)

[4] Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

[5] Патріарх Філарет освятив новозбудований храм архістратига Божого Михаїла в с. Руські Тишки Харківської області. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.

[6] ЗСУ звільнили на Харківщині Черкаські Тишки, Руські Тишки, Рубіжне та Байрак. Новини ЗСУ. Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.

[7] Н. В. Левчик. Грінченко Борис Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.

[8] Webadmin. Його ім’я носить наш Університет. Київський університет імені Бориса Грінченка (укр.). Процитовано 14 грудня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]