Рой Глаубер

Рой Джей Глаубер
англ. Roy J. Glauber
Народився	1 вересня 1925[4][5][…]  Нью-Йорк, Нью-Йорк[6][3][7]
Помер	26 грудня 2018[1][2][…] (93 роки)  Ньютон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Країна	США
Діяльність	фізик, викладач університету
Галузь	фізика і теоретична фізика
Відомий завдяки	квантова оптика, когерентні стани
Alma mater	Гарвардський університет і Вища наукова школа Бронксуd
Науковий керівник	Джуліан Швінгер[8]
Вчителі	Джуліан Швінгер
Знання мов	англійська
Заклад	Гарвардський університет, Університет Аризони і Лейденський університет[9]
Членство	Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія[10]
Нагороди	грант Гуггенгайма Albert A. Michelson Medald (1985) Премія Макса Борна (1985) стипендія Александера фон Гумбольдтаd член Американського фізичного товариства премія Денні Гайнемана з математичної фізики (1996) премія Гумбольдта Почесний доктор Університету Валенсіїd (2008) іноземний член Лондонського королівського товариства (15 травня 1997) золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (22 квітня 2008) Honorary Fellow of the Royal Society Te Apārangid (1997)
Медіафайли у Вікісховищі

Рой Джей Глаубер (англ. Roy Jay Glauber; 1 вересня 1925, Нью-Йорк, США — 28 грудня 2018) — американський фізик-теоретик. Професор Гарвардського та Аризонського університетів. Лауреат Нобелівської премії з фізики за 2005 рік за свій внесок у теорію оптичної когерентності. Створив модель фотодетекції та пояснив випромінення когерентних (лазер) та некогерентних (абсолютно чорне тіло) джерел світла. Його теорії широко використовуються у галузі квантової оптики.

Народився в 1925 році в Нью-Йорку. Навчався в Гарвардськогому університеті. В 1940 році виграв приз для школярів корпорації Вестінггаус за фотографії зроблені на саморобному телескопі з спектроскопом. У віці 18 років був задіяний в Мангеттенський проєкт. Його роботою було обчислення критичної маси для атомної бомби. Після повернення з Лос-Аламоса, закінчив бакалаврат (1946) та аспірантуру (1949) в Гарварді під керівництвом Джуліана Швінгера. Працював в Інституті персективних досліджень в Прінстоні, а також в Цюриху у Вольфганга Паулі. Одержав першу посаду викладача в Каліфорнійському технологічному інституті, де він заміняв Річарда Фейнмана, який поїхав на рік до Бразилії. Зацікавився теорією розсіяння, працюючи в групі Лайнуса Полінга. З кінця 1950-х займався питаннями фізики лазерів та мазерів. Від 1976 року професор у Гарварді, від 1988 року також в Аризонському університеті.

• Інформація на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 9 липня 2008 у Wayback Machine.]