Род Лейвер
| Род Лейвер | |
|---|---|
| Громадянство | |
| Місце проживання | Карлсбад, Каліфорнія, США |
| Дата народження | 9 серпня 1938[1][2][…] (88 років) |
| Місце народження | Рокгемптон[1][4][5] |
| Зріст | 172 см |
| Вага | 68 кг |
| Завершення кар'єри | 1979 |
| Робоча рука | ліва |
| Бекхенд | однорукий |
| Призові, USD | $ 1 564 213 |
Одиночний розряд | |
| Титулів | принаймні 198, 40 зафіксованих ATP |
| Найвища позиція | 1 |
| Мейджори | |
| Австралія | П (1960, 1962, 1969) |
| Ролан Гаррос | П (1962, 1969) |
| Вімблдон | П (1961,1962, 1968, 1969) |
| США | П (1962, 1969) |
Парний розряд | |
| Титулів | 27 |
| Найвища позиція | 11 |
| Мейджори | |
| Австралія | П (1959, 1960, 1961, 1969) |
| Ролан Гаррос | П (1961) |
| Вімблдон | П (1970) |
| США | Ф (1960, 1970, 1973) |
Мікст | |
| Австралія | Ф (1959) |
| Ролан Гаррос | П (1961) |
| Вімблдон | П (1959, 1960) |
| Завершив виступи | |
Родні Джордж "Род" Лейвер (англ. Rodney George "Rod" Laver) — австралійський тенісист, єдиний гравець серед чоловіків, якому підкорився (двічі) Великий шолом.
Усього за свою тенісну кар'єру Лейвер виграв 11 титулів Великого шолома в одиночному розряді, й це враховуючи п'ятирічну перерву тоді, коли він як професіонал не мав права брати участі в любительських турнірах. Крім того він здобув 6 титулів Великого шолома в парній грі й три в міксті. Австралійська команда з Лейвером у складі 5 разів вигравала Кубок Девіса у часи, коли виграш Кубка Девіса цінувався не менше, ніж Великий шолом.
Особисте життя
Родні Джордж Лейвер народився в місті Рокгемптоні у Квінсленді[6][7] третім з чотирьох дітей у родині чередника й м'ясника Роя Лейвера та Мелби Роффі [8].
1966 року, коли йому було 27, Лейвер одружився у місті Сан-Рафаель, Каліфорнія, з Мері Бенсон, розведеною жікою з трьома дітьми від попереднього шлюбу[9][10]. Після вінчання на виході з церкви стояли відомі тенісисти: Лью Гоуд, Кен Роузволл, Рой Емерсон, Мел Андерсон та Баррі Маккей, утворивши з піднятих угору тенісних ракеток арку, під якою мали пройти молодята[10][11]. У Рода та Мері народився син, і пара відтоді мешкала в різних містечках Каліфорнії до смерті Мері у 2012 році.
Великі шоломи
Уперше Род Лейвер виграв усі чотири турніри Великого шолома за один календарний рік у 1962 році, коли вони ще розігрувалися серед любителів. У 1969 році йому вдалося повторити цей успіх уже у відкриту еру, коли його супротивниками були всі найкращі тенісисти планети.
У 1963 році Лейвер приєднався до професійного туру і втратив статус любителя, а з ним і право грати в турнірах Великого шолома. Він виграв 8 професіональних мейджорів: тричі US Pro, чотири рази Wembley Pro і один раз French Pro. 1967 року Лейвер виграв усі три професійні мейджори, а отже здійснив «прослем».
З настанням Відкритої ери Лейвер успішно повернувся на турніри Великого шолома й виграв ще 5, 4 з них 1969 року, здійснивши календарний великий шолом. Це досягнення в чоловічому тенісі залишається унікальним. Жодному тенісисту відтоді не вдавалося виграти усі чотири турніри Великого шолома упродовж одного календарного року. Значним досягненням вважається перемога в 4 мейджорах за кар'єру. Новак Джокович був одночасним володарем усіх титулів, але це було упродовж двох років — Відкритий чемпіонат Австралії він виграв уже наступного року.
Стиль гри
Род Лейвер відзначався великою швидкістю пересування в корті, мав у своєму арсеналі велике різноманіття технічно бездоганних ударів. Незважаючи на невисокий зріст (172 см), притримувався тактики: подача - вихід до сітки.
Відзнаки
Рода Лейвера введено до Зали тенісної слави в 1981 році. Він — кавалер Ордену Британської імперії з 1970 року.
Статистика
Історія виступів у мейджорах
У 1963 році Лейвер перейшов у професіонали, і, як наслідок, втратив право виступати на турнірах Великого шолома [12] до початку Відкритої ери.
| Турнір | Як любитель | Як професіонал | Відкрита ера | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| '56 | '57 | '58 | '59 | '60 | '61 | '62 | '63 | '64 | '65 | '66 | '67 | '68 | '69 | '70 | '71 | '72 | '73 | '74 | '75 | '76 | '77 | |
| Турніри Великого шолома | ||||||||||||||||||||||
| Australian Open | 1к | 1к | 2к | 3к | П | Ф | П | A | A | A | A | A | A | П | A | 3к | A | A | A | A | A | A |
| French Open | 1R | A | 2R | 3R | 3R | SF | П | A | A | A | A | A | Ф | П | A | A | A | A | A | A | A | A |
| Wimbledon | 1R | A | 3R | F | F | П | П | A | A | A | A | A | П | П | 4к | ЧФ | A | A | A | A | A | 2к |
| US Open | 1R | A | 4R | QF | F | F | П | A | A | A | A | A | 4к | П | 4к | A | 4к | 3к | A | 4к | A | A |
| Про-Слеми | ||||||||||||||||||||||
| U.S. Pro | A | A | A | A | A | A | A | F | П | F | П | П | не мейджор | |||||||||
| French Pro | A | A | A | A | A | A | A | F | F | F | F | П | не мейджор | |||||||||
| Wembley Pro | A | A | A | A | A | A | A | ЧФ | П | П | П | П | не мейджор | |||||||||
Загальна статистика і рекорди
Турнірні рекорди за всю історію
- Комбіновані тури: NTL, WCT і Гран-прі
| Турнір | Встановлений рекорд | З ким ділить | Посилання |
| Головні професійні турніри | Здобув професійний Великий шлем (1967) | Кен Роузволл | [13][14] |
| Турніри Великого шлему | Двічі здобув Великий шлем (1962, 1969) | Одноосібно | [15][16] |
| Всі мейджори (Турніри Великого шлему + Про-мейджори) |
Досягнув 14-ти поспіль фіналів на мейджорах (1964–68) | Одноосібно | [17] |
| Титули на 3-х різних покриттях | Елсворт Вайнс Дон Бадж Кен Роузволл Джиммі Коннорс Матс Віландер Андре Агассі Роджер Федерер Рафаель Надаль Новак Джокович |
[18] | |
| Wembley Professional Championships | Здобув 4 титули поспіль (1964–67) | Кен Роузволл | [19] |
| Професійні турніри | Найбільше титулів в одиночному розряді на професійних турнірах, 70 (1963–68) | Одноосібно | [20] |
| Всі турніри | 198 титулів за кар'єру (1956–76) | Одноосібно | [21] |
| 286 фіналів за кар'єру (198 титулів, 88 поразок) (1956–76) | Одноосібно | [22] | |
| 30 фіналів за один сезон (1965) | Одноосібно | [22] | |
| 55 титулів за кар'єру в приміщенні (1963–75) | Одноосібно | [22] | |
| 81 фінал за кар'єру в приміщенні (1963–75) | Одноосібно | [22] | |
| принаймні 15 титулів упродовж 6-ти сезонів (1962, 65, 66, 67, 69, 70) | Одноосібно | [23][24] | |
| принаймні 10 титулів упродовж 7-ми поспіль сезонів (1964–70) | Одноосібно | [23][25] | |
| принаймні 5 титулів упродовж 16-ти поспіль сезонів (1960–75) | Одноосібно | [23][26][25][27] | |
| принаймні 1 титул упродовж 21-го поспіль сезону (1956–76) | Кен Роузволл | ||
| 147 виграних матчів за один сезон (1961) | Одноосібно | ||
| 114 титулів на відкритих кортах | Ентоні Вілдінґ |
Рекорди за Відкриту еру
| Турнір | Роки | Встановлений рекорд | З ким ділить | Посилання |
| Відкритий чемпіонат Австралії–Відкритий чемпіонат США | 1969 | Великий шолом | Одноосібно | [28] |
| Вімблдонський турнір Відкритий чемпіонат Австралії Відкритий чемпіонат Франції Відкритий чемпіонат США |
1968 1969 1969 1969 |
Кар'єрний Великий шлем | Андре Агассі Роджер Федерер Рафаель Надаль Новак Джокович |
[29] |
| Турніри Великого шолома | 1969 | 100% (26–0) відсоток виграних матчів за 1 сезон | Джиммі Коннорс | [30] |
| Турніри Великого шолома | 1969 | Всі 4 фінали за один календарний рік | Роджер Федерер Новак Джокович |
[31] |
| Комбіновані тури | 1968–70 | принаймні 10 титулів 3 роки поспіль | Роджер Федерер | [25] |
| Комбіновані тури | 1969 | 18 титулів за 1 сезон | Одноосібно | [32] |
| Тур Гран-прі | 1969–75 | 90% (18–2) відсоток виграшів за кар'єру у фіналах на твердому покритті | Одноосібно | |
| Тур Гран-прі | 1968–75 | 38 титулів у віці понад 30 років | Одноосібно | [33] |
Виноски
- ↑ а б Tingay L. 100 years of Wimbledon — London Borough of Enfield: Guinness Superlatives, 1977. — P. 200.
- ↑ http://www.nndb.com/lists/504/000063315/
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://www.smh.com.au/rugby-league/league-news/beetson-farewelled-with-tears-and-cheers-20111208-1om3d.html
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Fein, Paul (2002). Tennis Confidential: Today's Greatest Players, Matches, and Controversies. Potomac Books, Inc. с. 49. ISBN 978-1-57488-526-2.
- ↑ Debolt, Abbe A.; Baugess, James S. (31 грудня 2011). Encyclopedia of the Sixties: A Decade of Culture and Counterculture: A Decade of Culture and Counterculture. ABC-CLIO. с. 362–. ISBN 978-1-4408-0102-0.
- ↑ Laver та Writer, (2014), p. 2
- ↑ Rod lost plane and ticket but won bride. The Australian Women's Weekly. 6 липня 1966. с. 3. Процитовано 13 січня 2014 — через National Library of Australia.
- ↑ а б Rod Laver and Mary Benson After Wedding Ceremony. www.corbisimages.com. Corbis. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 липня 2018.
- ↑ Rod Laver and Mary Benson After Wedding Ceremony. www.corbisimages.com. Corbis. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 липня 2018.
- ↑ Garber, Greg (7 вересня 2009). Laver's season Slam stands test of time. sports.espn.go.com. ESPN.
- ↑ Dave Anderson (30 серпня 2009). The Greatest? Don't Forget Laver's Lost Years. The New York Times.
- ↑ Bercow, John (2014). Chapter 9: Rod Laver. Tennis Maestros: The Twenty Greatest Male Tennis Players of All Time (англ.). Лондон, Англія: Biteback Publishing. ISBN 978-1-84954-765-9.
- ↑ Wells, Kathryn. Tennis – 'the golden age' of the 1960s–70s and beyond. 20 червня 2013. Australian Government. Архів оригіналу за 12 лютого 2014. Процитовано 24 квітня 2014.
- ↑ Sclink, Leo (20 січня 2012). Rod Laver's priceless Grand Slam. Herald Sun. Australia. Процитовано 27 січня 2015.
- ↑ Geist, Robert. GOAT With Muscles. woodtennis. Tennis Week 23 липня 2009. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ Zikov, Sergey (6 липня 2009). Dispelling the Myths of "Rocket" Rod Laver. bleacherreport.com. Bleacher Report, Inc. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ Chapman, Kim (26 серпня 1968). Open Season for a Test Of Time. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 24 квітня 2014.
- ↑ Garcia, Gabriel. Record: Most Singles Titles Pro Tournaments. app.thetennisbase.com. Мадрид, Іспанія: Tennismem SL. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ Throsby, Maragret (листопад 2013). The Rod Laver Interview. 3 листопада 2013. ABC Radio Australia. Процитовано 24 квітня 2014.
- ↑ а б в г Garcia, Gabriel. Rod Laver: All Time Records. thetennisbase.com. Мадрид, Іспанія: Tennismem SL. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 14 грудня 2017.
- ↑ а б в Bercow, John (2 червня 2014). Tennis Maestros: The Twenty Greatest Male Tennis Players of All Time. Biteback Publishing, Chapter 9. ISBN 9781849547659. Процитовано 30 жовтня 2015.
- ↑ Bevis, Marianne (3 лютого 2010). Great Men of Tennis: Rod Laver the Modest Rocket. sportsthenandnow.com. Sports Then and Now. Процитовано 30 жовтня 2015.
- ↑ а б в McElhinney, Paul (19 серпня 2013). Tennis Legend Rod Laver Turns 75. stevegtennis.com. Steve G Tennis. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Player's Details: Rod Laver. itftennis.com. International Tennis Federation (ITF). Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Zikov, Sergey. Dispelling the Myths of "Rocket" Rod Laver. bleacherreport.com. Bleacher Report Inc, Turner Sports. Процитовано 31 жовтня 2015.
- ↑ Rod Laver: Inductee. tennisfame.com. Міжнародна тенісна зала слави. Процитовано 1 листопада 2015.
- ↑ Craft, Kevin (24 травня 2012). Clay, Grass, Hard Court? For Tennis's Top Players, It Doesn't Matter Anymore. The Atlantic. The Atlantic Webzine. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ Sundar, Shyam (14 вересня 2015). #360Stats: Novak Djokovic vs Roger Federer – 2015 US Open final. sport360.com. Sports360 News. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ Newbury, Piers (14 вересня 2015). US Open 2015: Novak Djokovic beats Roger Federer in final, Elite company. BBC Sport. Процитовано 4 листопада 2015.
- ↑ Tignor, Steve (5 лютого 2015). 1969: Rod Laver Wins His Second Grand Slam. tennis.com. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Laver backs Hewitt's Aussie open charge. ninemsn.com.au. NineMSN. 8 січня 2015. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 4 листопада 2015.
| Це незавершена стаття про тенісиста чи тенісистку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
