Родан (фільм)

Родан
空の大怪獣ラドン
Оригінальний японський постер фільму
Жанр	Фантастика, детектив
Режисер	Ісіро Хонда
Продюсер	Томоюкі Танака, Френк Кінг
Сценарист	Кен Куронума
У головних ролях	Кендзі Сахара, Юмі Сіракава, Акіхіко Хірата
Оператор	Ісаму Асіда
Композитор	Акіра Іфукубе
Кінокомпанія	Toho
Дистриб'ютор	Toho
Тривалість	82 хв.
Мова	японська
Країна	Японія
Рік	1956
Дата виходу	26 грудня 1956
Касові збори	$397,000 (Японія) $2,500,000 (поза межами Японії)
IMDb	ID 0049782
Попередній	«Ґодзілла знову нападає»
Наступний	«Містеріани»

«Родан» (яп. 空の大怪獣ラドン Сора но дайкайдзю Радон) — японський художній фантастичний фільм 1956 року кінокомпанії Toho, який зняв Ісіро Хонда — режисер, якого можна вважати основоположником фільмів про кайдзю^[1]. Серед його робіт такі класичні японські фільми як «Ґодзілла» 1954 року, «Містеріани», «Великий монстр Варан» і «Мотра». Це перший фільм про птерозавра Родана і велетенських комах меганулонів, а також перший кайдзю-фільм, який Toho зняла в кольорі.^[2]

Японська версія фільму тривала 82 хвилини, тоді як американський монтаж був скорочений до 72 хвилин. ^[3]

Пізніше Родан з’явився в кросовері з франшизою «Ґодзілла» у таких фільмах як:

• Гідора, триголовий монстр
• Вторгнення Астро-монстра
• Знищити всіх монстрів
• Атака всіх монстрів
• Ґодзілла проти Мехаґодзілли II
• Ґодзілла: Фінальні війни
• Ґодзілла II: Король монстрів
• Планета Монстрів Ґодзілли

В епоху Сьова Родан став другим після Ґодзілли кайдзю Toho за кількістю появ у фільмах.^[4]

Спецефекти до фільму створив Ейдзі Цубурая.

Реліз фільму на DVD відбувся 9 вересня 2008 року.

У невеликому селищі шахтарів Кітамацу, розташованому на південному японському острові Кюсю двоє шахтарів зникли безвісти. Двоє чоловіків, Горо та Йоші, посварилися раніше цього дня, і після того, як вони пішли в шахту під час своєї зміни, шахту затопило. Шигеру Кавамура, інженер з тунельної безпеки в шахті, вирушив на місце трагедії, щоб розслідувати цей інцидент. Там він виявляє труп Йоші.

Пізніше лікар оглядає Йоші і виявляє причину смерті — багато глибоких поранень, спричинених надзвичайно гострим предметом. Деякі шахтарі та їхні родини починають обговорювати можливість причетності Горо до смерті.

Пізніше на двох місцевих шахтарів та міліціонера напали та вбили у затопленій шахті. Після огляду тіл лікар повідомляє, що їх також вбили гострим предметом. Тієї ночі на Шигеру та його наречену Кійо напала істота, що нагадує гігантську личинку комахи.

Поліція починає полювати на істоту. Істота вбиває двох офіцерів, перш ніж втекти назад у шахту. Поліція та Шигеру помічають, що рани офіцерів відповідають ранам вбитих. Шигеру в супроводі поліції та солдатів прямує в шахту, де виявляє поранене мертве тіло Горо. Їх починає переслідувати ця ж комаха. Шигеру розчавлює істоту за допомогою вагонеток, але з'являється ще одна велетенська комаха, яка захоплює Шигеро і затягує у шахту.

На наступний день доктор Кашівагі ідентифікує комаху-гіганта як Меганулона, личинка давньої бабки, довжина якої перевищує два метри, з гострими передніми кінцівками. Раптово починається землетрус. Люди почали говорити, що Асо, вулкан, який знаходиться біля Кітамацу, може бути на межі виверження. Коли поліція прямує до вулкану, щоб оглянути збиток, завданий землетрусом. Вони виявляють, що єдина дорога до шахт обвалилася. Але на їхнє здивування вони знаходять Шигеру, який втратив пам'ять.

Незабаром у Кюсю, авіабаза отримує сповіщення від реактивного винищувача. Пілот повідомляє про неопізнаний літаючий об'єкт, який здійснює неможливі маневри на надзвуковій швидкості. За наказом він переслідує об'єкт, але НЛО пролітає на надзвуковій швидкості біля літака, спричинюючи його вибух і смерть пілота. Після знаходження залишків реактивного літака та шолома пілота з'являється повідомлення про те, що британський авіалайнер був збитий надзвуковим повітряним об'єктом.

Незабаром з'являються повідомлення про подібні інциденти з Китаю, Окінави та Філіппін. Встановлена ймовірність того, що таких об'єктів двоє, а не один.

Незабаром молода пара зникає біля гори Асо, разом з худобою, яка паслася навколо гори. Коли влада досліджує відео із камери молодят, вони знаходять фотографію об'єкта. На фотографії чітко видно крило. Вони порівнюють фотографію з малюнком доісторичного птеранодона і гадають, що НЛО справді є живою істотою, але вони хочуть розпитати про це Шигеру, перш ніж точно пояснювати ці напади.

Одного разу в лікарняній палаті Шигеру Кійо показує йому яйця, які відклали її домашні птахи. Шигеру згадує, що він прокинувся глибоко в шахті в оточенні кількох десятків Меганулонів. Посеред печери було гігантське яйце, з якого величезна птахоподібна істота. Після того, як Шигеру згадав цю подію, його амнезія минула.

Під час спуску в печеру з поліцією та вченими Шигеру знаходить фрагмент колосального яйця. Доктор Кашивагі розглядає фрагмент яйця у своїй лабораторії та закликає зустрітися з городянами та членами JSDF. Він розповідає, що НЛО, яке летить із надзвуковою швидкістю, — це птерозавр, якого він охрестив Роданом. Кашивагі вважає, що випробування ядерної бомби, можливо, було причиною пробудження Родана.

Родан вилазить з-під землі біля гори Асо і прямує до Кюсю. Його переслідує ескадрон JSDF. Після того, як одне із його крил поранили, Родан полетів до Фукуоки, де почав руйнувати місто. Раптом JSDF повідомляє, що другий Родан був помічений в напрямку Фукуоки. Після руйнування міста два Родани летять до гори Асо. JSDF сформулював план поховання Роданів у Вулкані. Шигеру та Кійо відступають в безпечне місце, а військові починають свою атаку, викликаючи виверження вулкана. Крило першого Родана пошкоджується внаслідок виверження; він падає до потоку лави й починає горіти. Не бажаючи жити без своєї пари, другий Родан кидається у виверження й також згорає заживо.

• Кендзі Сахара — інженер Шигеру Кавамура
• Юмі Сіракава — кохана Шигеру Кійо
• Акіхіко Хірата — професор біології Кьюітіро Касівагі
• Акіо Коборі — начальник поліції Нісімура
• Ясуко Накада — дівчина-наречена
• Міносуке Ямада — начальник шахти
• Есіфумі Тадзіма — репортер Ізекі
• Кійохару Танака — чоловік-наречений
• Ітіро Тіба — начальник поліцейської дільниці
• Цуру Тімандзі — сусід Кійо Хару
• Сабуро Ікетані — диктор новин
• Сабуро Кадовакі — колега Сунагава
• Якухіса Цуцумі — пілот винищувача Імамура
• Майк Данін — оператор телетайпа армії США на Окінаві
• Татео Кавасакі — шахтар Цуне
• Канта Кісараґі — робітник-збирач сміття
• Харуо Накадзіма — Родан, Меганулон
• Кацумі Тедзука, Сьоїті Хіросе та Токіо Окава — Меганулони

Після успіху «Ґодзілли» та «Ґодзілла знову нападає» продюсер Томоюкі Танака прагнув продовжити виробництво фільмів про монстрів. За книгою Стіва Райфла та Еда Ґодзішевського, початкові обговорення між Танакою, Хондою і Цубураєю привели до ідеї велетенської літаючої істоти, спочатку пов’язаної з археоптериксом. Для розробки сюжету Танака запросив письменника-фантаста Такесі «Кена» Куронуму, який написав оригінальну історію про надзвукового літаючого монстра над Японією, за яким переслідують винищувачі. В той час багато говорили про надзвукові реактивні літаки. За його словами, початковою ідеєю було: «А що, якби змусити Ґодзіллу літати на надзвуковій швидкості?» У пізніші роки Танака називав цей фільм «улюбленою роботою, народженою в період піднесення мрій».^[5]

За сюжетом Родан народжується у шахті в районі Асо, однак навколо Асо, який є активним вулканом, шахт не існує. Тому зйомки проводилися на шахті Касе компанії Nittetsu Mining у містечку Сікамати, повіт Кітамацуура, префектура Наґасакі. Шахтарі, які на початку історії збираються перед конторою, були шахтарями цієї шахти, що у великій кількості знялися як масовка. Виконавець головної ролі Кендзі Сахара згадував, що їздив туди автобусом із Сасебо. За словами Сахари, через кольорову зйомку використовували сильніше освітлення, ніж раніше, і особливо під час зйомок у шахті було спекотно через відбиття світла від терикона.^[6]

Під час зйомок біля мосту Сайкай, за співпраці місцевої автобусної компанії, було знято сцену евакуації з великою кількістю масовки.

За словами оператора спецефектів Садамасі Арікави, сцена, у якій люди дивляться на Родана, що летить над Сасебо, була знята методом партизанської зйомки. Камеру сховали під тентом вантажівки, а асистенти режисера та освітлювачі вдавали звичайних людей, дивилися в небо і спрямовували навколишніх людей так, щоб ті також дивилися вгору.

Сахара згадував, що щодо його гри у цьому фільмі Хонда дав йому пораду: «У звичайній грі є перебільшення, але у фільмах зі спецефектами, навпаки, краще грати реалістично». Після цього ця порада стала для нього орієнтиром під час роботи у токусацу-фільмах. У сценах амнезії він придумав гру, за якої погляд постійно залишався розфокусованим, і Хонда його за це похвалив. У сцені, де він обіймається з Юмі Сіракавою, Сіракава соромилася і не могла зіграти, тож Хонда сам обійняв Сахару, показуючи, як треба грати, і цим розрядив атмосферу.

Під час зйомок із вагонеткою послабився трос лебідки, яка її тягнула, вагонетка зійшла з рейок, і Сахара, який був у ній, зазнав травми. Проте Сахара зміг відпочити лише близько двох днів і повернувся до зйомок. Коли про це дізнався старший актор Кодзі Цурута, він, як кажуть, прийшов до акторського відділу Toho і накричав на них.

На відміну від Ґодзілли, який у японському кіно часто прочитується як символ ядерної загрози, Родан у цьому фільмі поданий радше як біологічна істота. У фільмі детальніше підкреслено його походження, середовище існування та обставини появи, що надає історії більш «природничого» або псевдонаукового характеру.

Композиція фільму побудована на різкому контрасті між двома частинами. Перша половина зосереджена на похмурому розслідуванні смертей у шахті, тоді як друга переходить до видовищних сцен польоту Родана, військового переслідування, руйнувань і вулканічної катастрофи. Такий перехід від темних підземних просторів до відкритого неба особливо підкреслює можливості кольорового кіно.^[7]

Шахтарське середовище у фільмі також має соціальний підтекст. Райфл і Ґодзішевський пов’язують вигадану шахту з шахтою Мііке на заході Кюсю, найбільшим шахтарським комплексом Японії того часу. Вони зазначають, що вугілля було важливим чинником повоєнного економічного зростання Японії, а конфлікти між шахтарями у фільмі відображали реальні напруження між робітниками та адміністрацією. Автори наводять приклади страйку 1952 року, у якому брали участь 282 000 шахтарів, і протесту 1953 року проти звільнень на шахті Мііке, що зібрав 25 000 людей.^[8]

Автор оригінальної історії Кен Куронума був також одним із піонерів японської літератури про окультні явища. Це помітно в тому, що на початку фільму Родан сприймається не як конкретно визначений монстр, а як загадковий невпізнаний літаючий об’єкт, що нагадує мотиви післявоєнної культури НЛО.

Руйнування мосту Сайкай мало особливе значення, адже міст був збудований лише за рік до виходу фільму. Після прем’єри кількість туристів, які відвідували міст Сайкай і вулкан Асо, помітно зросла. Через це «Родан» став одним із ранніх прикладів традиції кайдзю-фільмів, у яких монстри знищують нові й упізнавані архітектурні або інфраструктурні об’єкти, водночас роблячи їх ще більш відомими.

Окремо згадується універмаг «Іватая» у Фукуоці, який руйнується під час атаки Родана. Його логотип, створений на основі трьох струменів води з фонтана, почав асоціюватися з самим Роданом, через що з’явився жарт, ніби це «універмаг, який зробив своїм знаком монстра, що його зруйнував». У цьому сенсі фільм мав також елемент своєрідної міської реклами: реальні власники будівель погоджувалися на їхнє кінематографічне руйнування, оскільки це могло зробити ці місця відомішими.

Ісіро Хонда пізніше називав «Родана» одним із найпам’ятніших кайдзю-фільмів у своїй кар’єрі. Він особливо відзначав високу якість мініатюрних спецефектів і ентузіазм команди, яка працювала над їхнім створенням.

Із загальної виробничої вартості у 200 мільйонів єн 120 мільйонів єн, тобто 60 %, було витрачено на спецефекти. Асистент художника Ясуюкі Іноуе згадував, що після проб і помилок у «Ґодзіллі» та «Ґодзілла знову нападає» у різних місцях почали застосовувати нові прийоми.

Кажуть, що плівку Eastman Color, використану для зйомок цього фільму, було прийнято за пропозицією Арікави. Кольорова плівка того часу мала низьку чутливість, а зелені предмети могли виходити синіми, тому Іноуе згадував, що, як і в «Коханні білої жінки», він уважно ставився до кольору. Через кольорову зйомку освітлення стало більше, ніж при чорно-білій зйомці. За словами асистента режисера Масакацу Асаї, електроенергії для освітлення не вистачало, тому зйомки проводили після 18:00, коли зйомки інших фільмів завершувалися, фактично у режимі перевернутого дня і ночі. Крім того, через сильне освітлення мініатюри іноді плавилися, а піротехніка могла спалахувати.

Сцена обвалу на початку фільму була виконана з поєднанням мініатюрної зйомки та мальованої композиції, що підкреслювало візуальний ефект, коли зелена гірська місцевість миттєво перетворюється на червону землю.

Сцена, у якій люди тікають усередині будівлі, що руйнується Роданом, була знята класичним способом: «у мініатюрну будівлю поставили дзеркало і відобразили в ньому людей». Цей метод використовувався, зокрема, у рекламі гіганта Marudai Hamburger, а у фільмі «Гамера 2: Напад Легіону» 1996 року був застосований також як своєрідний оммаж.

Декорація мосту Сайкай була побудована над басейном площею 580 м² у масштабі 1:20 і мала приблизно 16 метрів завдовжки. Спочатку її пофарбували в червоний колір, але перед самою зйомкою з’ясувалося, що справжній міст сріблястий, тому працівники всю ніч перефарбовували його у сріблястий колір. Також центральну частину мосту підвісили на піанінному дроті, який мали перерізати, щоб міст обвалився під власною вагою. Однак під час зйомки піанінний дріт потрапив у кадр, і за вказівкою Цубураї це було вирішено під час монтажу.

Оскільки з міркувань безпеки надати креслення району Хаката відмовилися, асистенти художника Іноуе та інші самі ходили Хакатою і протягом чотирьох днів рахували кроки та кількість плиток на бруківці, щоб створити креслення. За словами Іноуе, під час пошуку локацій у Хакаті до них причепилися місцеві якудза, але коли він назвав ім’я Цубураї, їхня реакція змінилася: «То Ґодзілла приїде до Хакати?» Так він відчув, наскільки високою була впізнаваність імені.

Головна декорація Хакати, збудована на 8-й сцені студії Toho, загалом була виконана в масштабі 1:25, але передню частину зробили в масштабі 1:10 або 1:20, щоб створити перспективу. Декорація палаючої торгової вулиці була побудована над великим басейном у масштабі 1:10. Завдяки рекламній співпраці там були встановлені вивіски Datsun і Morinaga Milk Caramel. Цю сцену наступного року використали повторно у фільмі «Містеріани».

На декорацію району навколо станції Нісітецу-Фукуока було витрачено приблизно 7 мільйонів єн. У масштабі 1:25 були відтворені навіть внутрішні сталеві конструкції будівель, манекени у вітринах, вода у водонапірному резервуарі та вивіска фільму «Мовчазний світ» 1956 року, який тоді демонстрували в кінотеатрах. У той час універмаг «Іватая» був оточений риштуванням через ремонт, і художники-практиканти Садао Іїдзука та Рікуо Мікамі вважали, що це не обов’язково відтворювати, але за вказівкою Іноуе риштування теж було відтворено. Іїдзука і Мікамі, думаючи, що вікно не потрапить у кадр, відтворили й розмістили там рекламу презервативів того часу, але коли Цубурая раптово змінив позицію камери, вони поспіхом її прибрали. За словами Іноуе, на будівництво «Іватаї» пішло 43 дні, але під час зйомки Родан зруйнував її за мить. Юна зірка того часу Томоко Мацусіма відвідала майданчик спецефектів, і збереглася фотографія, де вона зображена разом із Цубураєю та Хондою.

Неонові вивіски виготовляли, згинаючи скляні палички, нагріті спиртівкою. За словами Іїдзуки, коли адміністративний відділ збирався замовити етанол, він домігся заміни на чистий спирт, а ввечері художники додавали в цей спирт цукор і пили його.

Пориви вітру, які створює Родан, були зображені за допомогою вентилятора, переробленого з авіаційного двигуна. Черепицю, яку здував вітер, робили з термічно обробленого картону і клали на дахи мініатюр за допомогою японського клею, що дозволяло показати, як вона певний час витримує тиск вітру, а потім злітає. Мініатюрний джип, який зносить поривом вітру, мав усередині циліндр, покритий лаком, у який потрапляла соляна кислота, і під час руйнування завдяки хімічній реакції утворювався дим.

Цей фільм також був кайдзю-фільмом, у якому вперше активно використали керування за допомогою піанінного дроту. У сценах біля мосту Сайкай та «Іватаї» костюм Родана разом із Харуо Накадзімою всередині підвішували на піанінному дроті, тобто знімали небезпечні дротові трюки. Вважається, що це було одним із найперших застосувань такого методу у кіно. Особливо революційним вважалося керування літаками Сил самооборони за допомогою піанінного дроту. У «Ґодзіллі» на чорному фоні знімали нерухомі мініатюри літаків, із яких запускали ракети з піротехнікою, а в цьому фільмі на тлі денного блакитного неба мініатюрні літаки, керовані піанінним дротом, запускали ракети. Такий прийом, коли мініатюра стріляє під час польоту, легко спричиняє проблему, що віддача від пострілу розгойдує мініатюру. Щоб звести це до мінімуму, Цубурая придумав складнішу і вищу за рівнем техніку: піанінні дроти натягували під різними кутами до носової частини, до основи обох крил, до кінців крил, до хвоста та інших місць мініатюри.

Для зйомок F-86F Sabre, які ведуть повітряний бій із Роданом, використовували не лише мініатюри, а й модель у натуральну величину. За бажанням Цубураї Йосіо Іріє зі спеціального художнього відділу створив креслення на основі матеріалів і фотографій справжнього літака, але прозору частину кабіни за тодішньою технологією виготовити не змогли, тому справжню деталь позичили у ВПС США. Іріє оцінював, що завдяки справжньому розміру сцени з акторами набували переконливості, але були й труднощі, наприклад прозору частину було важко відокремлювати у блюбек-композиції.

Мініатюру машини з ракетами Honest John виготовила компанія Yamada Mokeisha замість Gunji Mokei, яка тоді була дуже зайнята, але через те, що мініатюра була дерев’яною, під час запуску ракети виникла проблема: вона загорілася від піротехніки. Для Йосіо Іріє зі спеціального художнього відділу цей інцидент став приводом дійти думки, що для зйомок із вогнем потрібні металеві мініатюри. Після цього він почав часто використовувати металеві моделі виробництва Gunji Mokei. Поява Honest John відображала тогочасну суспільну ситуацію, коли проблемним питанням вважалося те, що ці ракети планувалося розмістити на американських базах у Японії. На той час у Силах самооборони ракетних машин не було, але, за словами Хонди, рух мініатюр був настільки реалістичним, що деякі керівники Toho помилково подумали, ніби було позичено справжню техніку.

Для фінальної сцени на Асо було побудовано відкриту декорацію площею 200 цубо і заввишки 10 метрів. У металургійної компанії позичили ківш із доменної печі, а розплавлене залізо використали як лаву, щоб відтворити реалістичний механізм виверження. За словами Іноуе, розплавлене залізо виявилося значно важчим, ніж очікували: воно сходило з наміченого маршруту, а від жару починали горіти несучі елементи сцени, тому траплялося багато аварій. Крім того, через надзвичайну спеку оператор утік, і камера ледь не залишилася та не згоріла, але працівник декорацій виніс її на плечі, і все обійшлося. Цей метод пізніше використали також у фільмі «Народження Японії».

Спочатку планувалося, що фільм закінчиться сценою, у якій два Родани продовжують літати дугою над Асо, що вивергається. Але через те, що розплавлене залізо використовували як лаву, знімальний майданчик був охоплений сильним жаром, і під час зйомки піанінний дріт, на якому висів Родан, перегорів, через що керувати ним стало неможливо. Цубурая подумав, що це імпровізація команди керування, і кричав оператору Садамасі Арікаві та іншим: «Ще, ще, ще», змушуючи їх продовжувати зйомку. Після завершення зйомки він почув від команди, що сталося, але вирішив не перезнімати сцену. Кажуть, Цубурая сказав: «Таку картину не можна зняти, навіть якщо намагатися». Мурата, який спостерігав за зйомками, казав, що був зворушений сценою, де двоє Роданів згорають і падають, і подумав, що добре зробив, коли написав у сценарії двох Роданів. Крім того, щоб виразити сум Родана, на етапі монтажу було додано крики, ніби два Родани перегукуються.

Серед фотографій зі зйомок цього фільму збереглося зображення створення мініатюри замку, який у самому фільмі не з’являється. У деяких матеріалах цей замок, з огляду на місце дії історії, представляли як замок Кумамото, але за формою вважається, що насправді це замок Осака. Оскільки у сценарії також немає сцени із замком, існує думка, що це могла бути фотографія, яка випадково потрапила з іншого фільму.

Музику, як і до «Ґодзілли», написав Акіра Іфукубе. У «Ґодзіллі» він за допомогою інструментів низького регістру виражав величезність і вагу монстра, але в цьому фільмі часто використовував мідні духові інструменти, щоб передати відчуття польоту Родана.

Композиція, використана у сцені, де літаки Сил самооборони переслідують Родана, під назвою «Переслідувати Родана», використовує мотив головної теми фільму «За сніговим хребтом» 1947 року, першого фільму, для якого Іфукубе написав кіномузику. Іфукубе казав, що під час написання цієї музики найбільше стежив за тим, щоб вона не звучала як військовий марш. Цю композицію пізніше було заново виконано для саундтреку «OSTINATO» до «Повного зібрання невикористаних матеріалів токусацу-фільмів Toho», і цей запис використали у фільмі «Ґодзілла проти Кінґ Ґідори» 1991 року в сцені, де винищувачі F-15 Сил самооборони переслідують Кінґ Ґідору.

Звук «кірі-кірі-кірі» всередині шахти було створено шляхом дрібного смикання струни скрипки між підборідником і підставкою. Подібний метод використовувався також у сцені експерименту з Оксигенним руйнівником у «Ґодзіллі».

Саундтрек цього фільму був випущений 7 серпня 1996 року компанією Toshiba EMI під назвою «Toho Kaiju Film Selection 1: Sora no Daikaijū Radon».

У США фільм почав виходити з серпня 1957 року під англійською назвою RODAN! THE FLYING MONSTER — «Родан! Літаючий монстр!». Дистриб’ютором була компанія King Brothers, а пізніша дистрибуція для телебачення та відеограм здійснювалася United Productions of America.

Назву фільму було змінено: японське ім’я монстра Radon / Радон могло асоціюватися з однойменним хімічним елементом, а також із популярним на той час милом Radon, тому для американського прокату його змінили на Rodan. На американському постері Родан був зображений радше як дракон, а не як птерозавр. Також у закордонній версії було змінено деякі географічні назви: зокрема зруйноване місто Фукуока замінили на Сасебо, оскільки там розташовувалася американська військова база з великими складами боєприпасів.

Закордонна версія, як і багато тодішніх токусацу-фільмів Toho, була значно перероблена порівняно з японським оригіналом. В оригінальній версії вплив ядерних випробувань на появу Родана згадується лише у словах доктора Касівагі, тому в американську версію на початок вставили кадри ядерного вибуху, щоб зробити цей зв’язок очевиднішим. Сцену пошуку гнізда Родана за допомогою гелікоптера перенесли на момент одразу після одужання Кавамури, а також додали атаку винищувачами; сцени вильоту винищувачів були додатково зняті в Америці.

Оскільки в японському оригіналі до фіналу не було чітко показано, що Роданів двоє, творці закордонної версії побоювалися, що глядачі можуть заплутатися. Через це сцену зльоту Родана використали двічі, щоб зробити присутність двох монстрів зрозумілішою. Крім того, музику було повністю замінено, а також внесено дрібні скорочення сцен і зміни географічних назв.

Над закордонною версією працювали продюсери Френк Кінґ і Моріс Кінґ, монтажер Роберт С. Айзен, а англійські діалоги написав Девід Данкан.

Під час зйомок одного з епізодів трос, на якому був підвішений Харуо Накадзіма в костюмі Родана, розірвався. Актор впав з 8-метрової висоти, але залишився цілий, оскільки впав в резервуар з водою глибиною пів метра, а також завдяки крилам костюма, які пом'якшили падіння. Цей інцидент був залишений у фільмі як сцена, де Родан пірнає і занурюється в воду біля моста. Троси були знову використані в іншій сцені, де Родан виходить з води, але вони мало не обірвалися знову, тому що костюм актора випадково наповнився водою і його загальна вага сильно збільшився.

• Оригінальна японське ім'я монстра Родана — Радон, насправді, є скороченням від японського слова «Pteranodon» («Puteranodon»), хоча співзвучне до назви радіоактивного газу радону.
• У своїй автобіографії Джордж Такеі каже, що це була його перша професійна акторська робота з озвучення фільмів, і всі діалоги персонажів, перекладені на англійську мову, були озвучені ним, Кей Люком, Полом Фрісом і однією жінкою.
• Кен Куронума, який написав оригінальну сюжетну історію для цього фільму, був натхненний інцидентом в штаті Кентуккі, США в 1948 році, коли Томас Ф. Мантелл, пілот Національної Повітряної Гвардії Кентуккі, загинув під час катастрофи свого літака, переслідуючи те, що він прийняв за НЛО.^[9]
• Ім'я монстра в Японії — «Радон». Однак, через те, що в США тоді існувало мило з такою ж назвою, а також щоб не плутати фільм і титульного монстра з однойменним хімічним елементом, при кінопрокаті на американському ринку ім'я монстра було змінено на «Родан».
• Родана зображував актор Харуо Накадзіма, який особливо відомий роллю Ґодзілли в інших фільмах.
• Комахи-меганулони згодом повторно з'явилися у фільмі «Ґодзілла проти Мегагіруса» (2000).

1. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. ISBN 9780819570871.
2. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 126, 128. ISBN 9780819570871.
3. ↑ Mauro, Fabien (2023). Kaijû, envahisseurs & apocalypse: L’âge d’or de la science-fiction japonaise. Aardvark Éditions. с. 468. ISBN 978-2-491679-11-8.
4. ↑ Mauro, Fabien. Kaijû, envahisseurs & apocalypse: L’âge d’or de la science-fiction japonaise. Aardvark Éditions, 2023, с. 468.
5. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 126. ISBN 9780819570871.
6. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 127. ISBN 9780819570871.
7. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 127—128. ISBN 9780819570871.
8. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 127. ISBN 9780819570871.
9. ↑ Ryfle, Steve; Godziszewski, Ed (2017). Ishiro Honda: A Life in Film, from Godzilla to Kurosawa. Middletown, Connecticut: Wesleyan University Press. с. 126. ISBN 9780819570871.