Роберт Гвіскар

Роберт I д.-фр. Robert Viscart
Князь Салерно
1077 — 17 липня 1085
Попередник:	Сішельгаїта
Наступник:	Боемунд I
Герцог Апулії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Апулії
Наступник:	Рожер I Гаманець
Герцог Калабрії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Калабрії
Наступник:	Рожер I Гаманець
Герцог Сицилії
1059 — 17 липня 1085
Попередник:	він сам як Граф Сицилії
Наступник:	Рожер I
Граф Апулії
1057 — 1059
Попередник:	Онфруа
Наступник:	він сам як Герцог Апулії
Граф Калабрії
1057 — 1059
Наступник:	він сам як Герцог Калабрії
Граф Сицилії
1059 — 1059
Наступник:	він сам як Герцог Сицилії Рожер I
Граф Таренто
1080 — 17 липня 1085
Попередник:	Річард Андріанський
Наступник:	Боемунд I
Народження:	1016  Отвіль-ла-Гішар, Французьке королівство
Смерть:	17 липня 1085[1]  Кефалінія, Східна Римська імперія
Причина смерті:	інфекційне захворювання
Поховання:	Веноза
Релігія:	Християнство
Рід:	Отвілі
Батько:	Танкред Отвільський
Мати:	Fressenda of Hautevilled
Шлюб:	Alberada of Buonalbergod і Сікельгайта Салернська
Діти:	Emma of Hautevilled, Боемунд I, Матильда д’Альтавіллаd, Héria de Hautevilled[2], Sibylle de Hautevilled[2], Guy of Hautevilled[2], Robert Scaliod[2], Mabille de Hautevilled[2], Рожер I Борса[2], Olympiasd[2] і Рожер I (граф Сицилії)
Роберт Гвіскар у Вікісховищі

Роберт Гвіскар (Robert Guiscard, близько 1015 — 17 липня 1085, острів Кефалонія) — нормандський засновник Сицилійського королівства.

Роберт був шостим сином Танкреда Отвільського і старшим сином від другого шлюбу Танкреда з Фрессендою. Роберт прибув в Італію в 1046 році, набагато пізніше своїх старших єдинокровних братів, які вже встигли завоювати тут славу і землю, і звернувся до свого брата, графа Апулійського Дрого. Дрого був готовий прийняти його тільки як звичайного рицаря, відмовившись одарити титулом і землями.

Розгніваний Роберт залишив Мельфі, протягом двох наступних років був звичайним найманцем у різних військових лідерів у регіоні. 1048 року він приєднався до Пандульфа IV Капуанського, але 1050 року той помер.

Роберт був знову змушений звернутися до Дрого, який доручив йому командування гарнізоном у нещодавно завойованій калабрійській фортеці Скрібла.

У 1050—1053 роках Роберт перебував у Калабрії, де окрім війни з візантійцями нормандці під його командуванням займалися грабуванням мирного населення та монастирів. Хроністи Аматус Монтекассінський, Вільгельм Апулійський та Жоффрей Малатерра розповідають про безліч випадків, у яких Роберт продемонстрував свої хитрість і спритність. Саме в Калабрії Роберт отримав своє прізвисько «Гвіскар», що означає «Хитрун».

В 1053 році на заклик свого брата Онфруа, що на той час став новим графом Апулійським, Роберт Гвіскар на чолі власного загону взяв участь в історичній Битві при Чивітате (18 червня 1053 року), в результаті якої в полон до нормандців потрапив папа Лев IX. Після Битви при Чівітаті просування норманських завойовників на півдні Італії прискорилося.

Роберт протягом 1055 року підкорив всю «п'яту» Апулії, взявши Мінервіно, Отранто і Галліполі. Його брат Онфруа, злякавшись посилення позицій Гвіскара, знову відправив його до Калабрії, де Роберт протягом 1056 року провів вдалу кампанію проти Салерно і захопив Козенцу.

Навесні 1057 року Роберт був призваний в Мельфі, де його вмираючий брат Онфруа доручив Гвіскару опіку над своїми малолітніми синами. Однак після смерті Онфруа в серпні 1057 року Роберт сам був обраний графом Апулії, відсунувши в тінь своїх племінників.

В 1059 році папа Миколай II в Мельфійському конкордаті узаконив володіння Роберта Гвіскара в Південній Італії (як вже завойовані, так і майбутні), проголосивши його герцогом Апулії, Калабрії і Сицилії, а Роберт Гвіскар приніс папі васальну присягу. До 1072 року Роберт Гвіскар оволодів Південною Італією і Сицилією (відвойованою у арабів), заклавши основи Сицилійського королівства.

Папа Григорій VII, який намагався припинити подальші завоювання Роберта Гвіскара, відлучив його в 1074 році від церкви, але в 1079 році зняв відлучення і надав в лен Робертові Гвіскару усі зайняті ним землі (зокрема міста Амальфі і Салерно), розраховуючи на його допомогу в боротьбі з імператором Генріхом IV. Продовжуючи воювати з Візантією, Роберт Гвіскар вторгся на Балканський півострів, завдав поразки військам Олексія I Комніна при Діррахії (1081).

У 1084 році прийшов на допомогу папі Григорію VII, обложеному в Римі імператором Генріхом IV, витіснив імператора з Рима, але при цьому нормандці розграбували і зруйнували місто.

Помер у 1085 році в розпал нової війни з Візантією.

• Medieval History Texts in Translation, Leeds University
• Coin with Guiscard's effigy.
• Medieval Lands Project on Robert Guiscard, Duke of Apulia

• Норвич Дж. Нормандцы в Сицилии. Второе нормандское завоевание. 1016—1130 / Пер. с англ. Л. А. Игоревского. — М.: Центрполиграф, 2005. — 367 с. — 5000 экз. — ISBN 5-9524-1751-5.
• Анна Комніна. Алексиада. — СПб.: Алетейя, 1996. — 703 с. — ISBN 5-89329-006-X.
• Malaterra G. The Deeds Done by Count Roger of Calabria and Sicily and of Duke Robert his Brother = De Rebus Gestis Rogerii Calabriae et Siciliae Comitis et Roberti Guiscardi Ducis fratris eius (лат.) / ed. Ernesto Pontieri, Rerum Italicarum Scriptores V pt.1. — Bologna, 1927—1928.
• Rogers, Clifford J. The Oxford Encyclopedia of Medieval Warfare and Military Technology: Vol. 1 (англ.). — Oxford: Oxford University Press, 2010. — ISBN 978-0195334036.
• Loud, G A. The Age of Robert Guiscard: Southern Italy and the Norman Conquest (англ.). — 2000. — ISBN 0-582-04529-0.
• Pinzelli, Eric. Masters of Warfare: Fifty Underrated Military Commanders from Classical Antiquity to the Cold War. — Pen & Sword, 2022. — ISBN 9781399070126.