YaChudo

Рибальче

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

село Рибальче
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Скадовський район
Тер. громада Чулаківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA65080170100069014 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 967
Площа 0,9 км²
Густота населення 1074,44 осіб/км²
Поштовий індекс 75621
Телефонний код +380 5539
Географічні дані
Географічні координати 46°28′26″ пн. ш. 32°14′5″ сх. д. / 46.47389° пн. ш. 32.23472° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		1 м
Водойми лиман
Місцева влада
Карта
Рибальче. Карта розташування: Україна
Рибальче
Рибальче
Рибальче. Карта розташування: Херсонська область
Рибальче
Рибальче
Мапа
Мапа

CMNS: Рибальче у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Аджиго́льський мая́к

Риба́льче (в минулому — В'язимка) — село в Україні, у Чулаківській сільській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення становить 967 осіб.

Історія

Після зруйнування в 1709 році Чортомлицької Січі і заснування у 1711 році Олешківської в районі Запорізької протоки (урочище Сагайдачного) почали з'являтися постійні поселенці. Хутір отримав назву Рибальчий.

У 1782 році генерал-прокурор В'яземський отримав 20000 десятин землі в урочищі Садки, нижче лугу Сагайдачного. Один із його маєтків був біля хутора Рибильчий. Від прізвища землевласника новостворене поселення отримало назву В'яземка. Маєток і землі князь подарував своїй дружині Олені В'яземській як весільний подарунок. По купчій 1802 року земля перейшла до барона Миколи Штігліца, який переселив сюди селян з Грушевської економії, що була на межі Катеринославського і Мелітопольського повітів. Після смерті Штігліца власником землі став його брат.

У 1874 році отримав землю і заклав економію в степовій частині Рибальче Великий князь Михайло Михайлович.

У 1884 році в селі Рибальче купує маєток колезький секретар Іван Степанов.

Станом на 1886 рік у селі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 1710 осіб, налічувалось 235 дворів, існували 4 лавки[1].

З 1929 року почалося руйнування хуторів навколо Рибальчого.

У 1929 році товариство спільного обробітку землі об'єднали із створеним в Рибальче колгоспом «Нове життя». В цьому ж році був створений риболовецький колгосп «Звільнений батрак» (у 1951 році його перейменовано на рибоколгосп імені Жданова). В 1931 році було організовано риболовецьку артіль «Держлов», яка проіснувала до 1950 року. З вересня 1941 року по 4 листопада 1943 року Рибальче було окуповане німецькими військами.

В 1943 році був організований колгосп «Нове життя», який через чотири роки об'єднався з колгоспом «Шлях до комунізму» в селі Пам'ятному.

25 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 5 листопада 1943 року.

У 1958 році рибоколгосп ім. Жданова був приєднаний до рибоколгоспу «Победа» в с. Прогної. Згодом центральну садибу перенесли в Рибальче.

У 1958 році відділок колгоспу «Шлях до комунізму» в Рибальче було передано новоствореному лісництву. Поступово вся сільськогосподарська діяльність відділка була ліквідована.

В Рибальче з 1958 по 1965 роки працював відділок заводу «Комунар» з Голої Пристані, на якому виробляли очеретяні плити.[2]

Восени 2017 року Рибальче увійшло до Чулаківської ОТГ. Територіальна громада створена в межах 4-х населених пунктів: села Чулаківка, Рибальче, Забарине і селище Виноградне.[3]

24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[4]

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1059 осіб, з яких 558 чоловіків та 501 жінка[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 971 особа[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 89,76 %
російська 9,62 %
болгарська 0,52 %

Храми

  • Храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ

Пам'ятки

Аджигольський маяк — найвищий маяк України, побудований в 1911 р. за проектом інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова.

Особистості

В селі народились:

Посилання

Примітки

  1. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. ↑ https://krai.lib.kherson.ua/litopis-golopristanskyi-pynktu-rubalche.htm
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Військовий експерт пояснив, чому російські війська так швидко захопили Херсонську область. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 лютого 2023.
  5. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.


Херсонської області Це незавершена стаття з географії Херсонської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).