YaChudo

Рец (Австрія)

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.


Місто
Рец
Retz
Герб
Герб
Координати 48°45′25″ пн. ш. 15°57′05″ сх. д. / 48.75692° пн. ш. 15.95133° сх. д.
Країна
ЗемляНижня Австрія
ОкругГоллабрунн
Межує зГардегг (Нижня Австрія), Рецбах (Нижня Австрія), Пернерсдорф, Zellerndorf, Шраттенталь, Вайтерсфельд Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа45.02[1] км²
Висота центру252  м
Населення4249 осіб (2018-01-01[2])
Густота населення94.4  осіб/км²
Міста-побратимиРец, Зноймо Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код02942
Поштовий індекс2070
Автомобільний кодHL Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікаційний код31037
GeoNames7872890
OSMr103970  ·R
Офіційний сайтretz.at Редагувати інформацію у Вікіданих
Рец. Карта розташування: Австрія
Рец
Рец
Рец (Австрія)
Рец. Карта розташування: Нижня Австрія
Рец
Рец
Рец (Нижня Австрія)
Мапа
CMNS: Рец у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Рец (нім. Retz) — місто в Австрії, у федеральній землі Нижня Австрія, округ Голлабрунн. Населення — 4189 осіб (2025)[3]

Рец — це традиційне торгове місто, відоме своєю торгівлею винами.

Клімат

Клімат громади
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C 2,0 4,2 9,3 15,5 20,5 23,4 26,1 25,8 20,3 14,0 7,0 2,5 14,2
Середня температура, °C −1,1 0,3 4,6 9,9 14,8 17,7 19,9 19,6 14,9 9,6 4,0 −0,1 9,5
Середній мінімум, °C −3,6 −2,5 1,1 5,4 10,1 12,9 14,8 14,7 10,7 6,2 1,6 −2,3 5,8
Норма опадів, мм 21 19 31 32 58 67 64 60 47 28 31 25 483.0
Вологість повітря, % 73.4 64.7 56.2 49.5 51.7 51.5 49.0 47.8 54.7 63.1 74.3 77.7 59.5
Джерело: ZAMG Klimamittelwerte 1981–2010

Географія

Громада розташована на висоті 252 метри над рівнем моря за координатами 48°45′22″ пн. ш. 15°57′08″ сх. д. За даними Статистичного управління Австрії в 2021 році площа становила 45,11 км², з чого придатної до заселення було 88,0 %, заселеної — 11,3 %.[4]

До складу громади входять міста:

  • Гоферн
  • Кляйнгьофляйн
  • Кляйнріденталь
  • Обернальб
  • Рец
  • Унтерльб

Муніципалітет складається з кадастрових кварталів: Гоферн, Кляйнхьофляйн, Кляйнріденталь, Обернальб, Рец-Альтштадт, Рец-Штадт і Унтернальб.

Панорамна фотографія міста Рец

Сусідні громади

Демографія

2023 року в громаді мешкало 4279 осіб в 1927 домогосподарствах, іноземців було 7,2 % (у тому числі 4,5 % громадяни країн ЄС та ЄАВТ, 0,5 % — України).[5] За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 11,6 % — особи молодші 15 років, 62,0 % — особи у віці 15—64 років, 26,3 % — особи у віці 65 років та старші. Середній вік мешканців становив 47,9 років, 29,6 % отримувало пенсію. Серед мешканців у віці від 15 років вищу освіту мало 12,9 %, середню — 60,9 %.[6] У 366 підприємствах були зайняті 2223 особи. У первинному секторі 2021 року працювало 9,3 % підприємств, 23,4 % — в обробній промисловості, 67,3 % — в галузі послуг.[5]

Динаміка населення:


Історія

Середньовіччя

Навколо сучасного лугу (Anger) на території Рецу було утворено село, яке вперше згадується в 1180 році як «Rezze» (зі слов'янської мовної группи означає маленький струмок).

Рудольф I нагородив графа Бертольда Рабенсвальдського (1278–1312) графством і суверенітетом Гардеґґ як феодальне володіння. Граф недовго перебував у Гардеґґу, а переїхав до Рецу, де заснував монастир домініканського ордену (нім. Dominikanerkloster). Будівництво монастиря завершилося в 1295 році. Нарешті близько 1300 року він заснував місто Рец.

Близько 1343 року народився проповідник Франц фон Рец. Він переформував домініканський орден, викладав у Віденському університеті, п'ять разів був його деканом, а також представляв університет на Пізанській раді. Помер 8 вересня 1427 року, у місті Відень.

У 1425 році гусити завоювали Рец (25 листопада), а лише через кілька днів — Шраттенталь і Пулкау. Місто було зруйноване, багато людей загинуло. Хроніка з Клостернойбурга повідомляє про 6000 полонених, яких привели до Праги. Серед полонених був граф Генріх Майдбурзький (родом з Гардеґґу). Кажуть, що майже 8000 чоловіків було позбавлено життя, понад 30 католицьких церков зруйновано. У 1431 році гуситський рух вдруге напав на Рец.

У 1467 році була освячена громадська госпітальна каплиця (нім. Burgerspitalkapelle), розташована між Фердерберхаус (нім. Verderberhaus, досл. «Будинок Вердерберів») і Зноймерською брамою (нім. Znaimer Tor). Він був секуляризований у 1783 році. Сьогодні він слугує музеєм для Південноморавської галереї.

Після реконструкції міста, воно було завойовано Матіасом Корвіном 10 жовтня 1486 року після шестиденної облоги. До 1492 року Рец належав його домінію. У цей час місто отримало привілеї щодо торгівлі вином, які забезпечили майбутнє процвітання міста. Ще як наслідок цих привілеїв була побудована величезна і багатоповерхова система винних погребів. Сьогодні вони використовується для екскурсій і служить єдиним місцем для різдвяного ярмарку під час різдвяного Адвенту.

16 і 17 століття

З 1568 по 1569 рр. колишню церкву на головній площі було перетворено на міську ратушу, встановивши проміжне перекриття. На першому поверсі була побудована Марієнкапелле (нім. Marienkapelle, досл. «Каплиця Марії»). Столяр Якоб Барт працював над різьбленням понад 30 років.

Вид на історичний Sgraffitohaus

У 1576 році був побудований Сґраффітохаус (нім. Sgraffitohaus, досл. «Будинок Сграфіто»). У 1928 році перемальовані картини були виявлені.

Verderberhaus, побудований в 1583 році

Вердерберхаус (нім. Verderberhaus, досл. «Дім Вердерберів») бере свій початок у 1583 році. Назван на честь сім'ї на ім'я Вердербер, яка на той час була дуже багатою родиною у місті. Родина придбала будинок у 1848 році.

Тридцятирічна війна зруйнувала деяку частину міста. Також шведи під керівництвом Леннарта Торстенссона, зробили деякі зруйнування.

У 1660-ті був побудований замок родини Зуттнер-Ґаттербурґ. Сьогодні тут розташований музей велосипедів. Під час зйомок телесеріалу «Юлія — ​​надзвичайна жінка» (нім. Julia - eine außergewöhnliche Frau) між 1998 і 2002 роками там розташовувався вигаданий поліцейський відділок.

У 1680 році в місто прийшла бубонна чума. На пам'ять про цю трагедію, на головній прощі Рецу встановили чумний стовп.

Після 1696 року було дозволено будувати будівлі, вищі за оборонну стіну міста. Це стало мотивом для домініканського ордену збільшити розмір свого монастиря ще на один поверх. Після цього монастир став мати 3 поверхи.

18 і 19 століття

Парафіяльний костел Святого Стефана

У 1701-1713 роках шпиль церкви був перероблений у стилі бароко. Між 1721 і 1728 роками церква була розширена, повністю перебудована у стилі бароко. Вівтарний образ із зображенням святого Стефана, намальований Леопольдом Купельвізером, датується 1852 роком.

Перший вітряний млин у Рецу був повністю побудований з дерева. Будівництво було у 1772 році. Пізніше поруч був споруджений другий вітряк, побудований з каменю. Другий млин вже не використовується за призначенням, наразі він служить житловим будинком.

У 1831 році дерев'яний вітряк було ліквідовано і на тому ж місці збудовано новий. Наразі це одна з визначних пам'яток міста, оскільки це ледве єдиний повністю діючий вітряк в Австрії. У цьому проекті також був задіяний муляр із Лесна-у-Знойма (чес. Lesná u Znojma) (Південна Моравія). Він використав набуті знання, щоб побудувати у своєму рідному місті вітряк, який згодом успадкував син мельника з Рецу. У 1927 році вітряк зупинили. Недалеко від вітряка розташований Кальварія. Будівництво його було у 1727–1737 роках Якобом Зером.

1 листопада 1871 року місто Рец було під'єднано до міжнародної залізничної системи Австрійською Північно-Західною залізницею.

У 1896 році було побудовано юдейський молитовний дім, якого вже не існує.

Місцеве поштове відділення була зроблена у 1897 році.

Політика

Ратуша
Виноградник та вітряний млин

Мер міста Рец — Гельмут Кох, головний офіцер — Андреас Седльмаєр. У муніципальній раді є 25 місць, і розподіл мандатів після виборів у муніципальну раду 6 березня 2005 року є таким:

  • АНП займають 16 місць.

Рец має 3 міста побратими. Місто є побратимом з такими містами:

Основні пам'ятки

Історичні будівлі

  • Hauptplatz (головна площа) з Pranger (ганебний стовп), ратушею, Verderberhaus і Sgraffitohaus. Під площею Хауптплац розташована обширна система винних погребів
  • Замок Ґаттербурґ
  • Dominikanerkirche і монастир (домініканський костел)
  • Парафіяльний костел Святого Стефана
  • Вітряний млин
  • Голгофа
  • Військовий цвинтар, побудований у 1979 році, де з тих пір разом поховані всі німецькі солдати, які полягли у Вайнфіртелі.

Музеї

  • Fahrradmuseum (музей велосипедів) у замку Гаттербург
  • Retzer Erlebniskeller («Пригодницький винний льох»), одна з найбільших підвальних систем у Середній Європі
  • Museum Retz (краєзнавчий музей і Південноморавська галерея)

Події

  • Weintage («Дні вина») — щорічний фестиваль, 10 днів після Свята Тіла та Крові Христових
  • Weinlesefest («Свято збору винограду») — щорічний фестиваль, з п'ятниці по неділю в останні вихідні вересня
  • Kürbisfest im Retzer Land («Фестиваль гарбузів») в регіоні навколо Рецу

Транспорт

Ретц має залізничну станцію ÖBB, з регулярним рухом до Відня. Також є поїзди до Зноймо (Чехія). У вихідні дні літа є поїзд «Reblaus Express» між Рецом та Дрозендорф-Циссерсдорфом; цим поїздом керує Транспортна компанія Нижньої Австрії (нім. Niederösterreichische Verkehrsorganisationsges).

Примітки

  1. ↑ Dauersiedlungsraum der Gemeinden Politischen Bezirke und Bundesländer - Gebietsstand 1.1.2018 (нім.). Статистичне управління Австрії. Процитовано 10 березня 2019.
  2. ↑ Einwohnerzahl 1.1.2018 nach Gemeinden mit Status, Gebietsstand 1.1.2018 (нім.). Статистичне управління Австрії. Процитовано 9 березня 2019.
  3. ↑ Statistik Austria. Bevölkerung zu Jahresbeginn seit 01.01.2002 nach administrativen Gebietseinheiten. Процитовано 18 лютого 2026.
  4. ↑ Statistik Austria. Частки територій за придатністю до заселення розраховано на основі CORINE Land Cover 2018 і уточнено даними реєстрового перепису 2021 (населення/зайнятість, растр 250 м). Процитовано 16 лютого 2026.
  5. ↑ а б Statistik Austria. STATatlas. Процитовано 16 лютого 2026.(нім.)(англ.)
  6. ↑ Statistik Austria. Дані про освіту. Архів оригіналу за 9 квітня 2026. Процитовано 16 лютого 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).