YaChudo

Рефат Чайлак

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Рефат Чайлак
крим. Refat Çaylaq
Народився13 лютого 1933
Токлук, Судацький район, Кримська АРСР, СРСР
Помер29 жовтня 2021[1] (88 років)
Судак, Автономна Республіка Крим, Україна (під російською окупацією)
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністькримський татарин
Діяльністьпоет, громадський діяч
Alma materТашкентський державний педагогічний університет імені Нізаміd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовкримськотатарська, російська
Роки активності1967—2021
Напрямоккримськотатарська література

Рефа́т Чайла́к (крим. Refat Çaylaq; 13 лютого 1933, с. Токлук, нині у складі м. Судак, Крим — 29 жовтня 2021[1][2]) — кримськотатарський поет, громадський діяч, учасник і ветеран кримськотатарського національного руху, член Національної спілки письменників України та Спілки кримськотатарських письменників[3][1]. Делегат II (1991) та III (1996) Курултаїв кримськотатарського народу[4][3].

Біографія

Народився 13 лютого 1933 року в селі Токлук (нині частина міста Судак) Судацького району Кримської АРСР[4][3]. Предки походили з Токлука; у сім'ї було п'ятеро дітей. Батько, Смаїл Чайлак, добровольцем пішов на фронт у 1941 році[3].

18 травня 1944 року разом із сім'єю та всім кримськотатарським народом був депортований до Узбекистану. Родина потрапила до радгоспу «Дальверзин» (Бекабадський район, Ташкентська область), де пережила голод і спецрежим комендатури[4][3][5].

Школу закінчив пізно. Кілька років працював токарем. Після смерті Сталіна (1954) вступив до Ташкентського гідромеліоративного технікуму, який закінчив 1958 року[3][5]. Ще студентом активно долучився до національного руху за відновлення прав кримськотатарського народу. 1954 року переїхав до Краснодарського краю (м. Абінськ), де продовжив громадську діяльність. У 1960–1980-х роках неодноразово їздив до Москви як народний представник[3][4].

У 1963 році навчався на факультеті кримськотатарської філології Ташкентського педагогічного інституту. У 1989 році повернувся до Криму, оселився в селищі Асрет (Судак). 1994 року остаточно повернувся на батьківщину[4][3].

Активно займався екологічною охороною Судацького району (був позаштатним екологічним інспектором), домагався будівництва мечеті в Судаку, публікував статті з актуальних питань у пресі[3].

Помер 29 жовтня 2021 року на 89-му році життя[1][2] (за деякими джерелами — 30 жовтня[4]). За повідомленнями, причиною смерті став коронавірус[6].

Творчість

Літературну діяльність розпочав у 1967 році з публікації першого вірша в газеті «Ленин байрагъы»[1][7]. Твори друкувалися в газетах «Къырым», «Янъы дюнья», журналі «Йылдыз» та інших кримськотатарських виданнях[3][1].

Основні теми творчості — туга за Батьківщиною, національна боротьба, любов до Криму (особливо до Судака), патріотизм і заклик до активної громадянської позиції[4][3].

Автор поетичних збірок:

  • «Босагъада» («На порозі», 1994);
  • «Седа» («Відлуння», 2000/2001);
  • «Меним Ватаным» («Моя Батьківщина», 2006);
  • «Асрет» (2008);
  • «Ватан дуйгъусынен» («З почуттям Батьківщини», 2014);
  • «Къальбимнинъ аи-зары» (2018)[1][7][3].

Вірші російською мовою («Мой город», «Судак») увійшли до збірки «Киммерийское эхо»[3]. На його вірші написано пісні (зокрема «О куньлер…» композитора Енвера Емірова)[3].

Продовжив свою творчість після 2014 року у віршах («Миллий девлет олмагандже», «Вакъыт кельди», «Миллий куреш», «Башымызны эгмедик» та ін.)[4].

Громадська діяльність

Учасник ініціативних груп національного руху ще в Узбекистані (1950–1960-ті) та в Краснодарському краї. Делегат II (1991) і III (1996) Курултаїв кримськотатарського народу[4][3]. До останніх днів залишався громадянськи активним, публікував вірші та статті на гострі теми[2].

Пам'ять

У лютому 2023 року Судацька центральна міська бібліотека ім. В. П. Рикова організувала книжкову виставку «Рефат Чайлак — поет і патріот» з нагоди 90-річчя від дня народження[1].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Судакська ЦГБ, 2023.
  2. ↑ а б в г Crimean Tatars, 2021.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Міллі Фірка, 2013.
  4. ↑ а б в г д е ж и к Куреш, 2023.
  5. ↑ а б Maidan, 2008.
  6. ↑ Tarihistan, 2021.
  7. ↑ а б Yildiz, 2018.

Література та джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).