YaChudo

Ретрополяція

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Ретрополяція, ретроспективне прогнозування — дія, зворотня прогнозуванню: знаходження за відомими значеннями змінної її невідомих значень на початку динамічного ряду. Ретрополяція застосовується як метод дослідження минулих умов з урахуванням умов у теперішньому, як і метод планування поточних дій з урахуванням поглядів на бажаному майбутньому. Як метод дослідження, ретрополяція виходить із поточних та недавніх тенденцій системи для визначення її минулих тенденцій[1]. Як метод планування, ретрополяція починається з визначення бажаного майбутнього, а потім працює у зворотному напрямку для визначення політики та програм, які зв'яжуть це задане майбутнє зі сьогоденням[2].

Прогнозування та ретрополяція

Основи ретрополяції як методу планування були викладені Джоном Б. Робінсоном з університету Ватерлоо в 1990[3]. Фундаментальне питання ретроспективного прогнозування полягає в наступному: «Якщо ми хочемо досягти певної мети, які дії мають бути вжиті для її досягнення?»[4][5].

У той час як прогнозування включає прогноз майбутнього на основі аналізу поточних тенденцій, ретроспективне прогнозування підходить до проблеми майбутнього з протилежного напрямку; це «метод, в якому передбачаються майбутні бажані умови і потім визначаються кроки для досягнення цих умов, замість того, щоб робити кроки, які є просто продовженням існуючих тенденцій, екстрапольованих на майбутнє»[6].

У статистиці

У статистиці та аналізі даних ретрополяцію можна розглядати як протилежність прогнозуванню:

  • прогнозування включає передбачення майбутніх (невідомих) значень залежних змінних на основі відомих значень незалежної змінної, тобто невідомі значення в кінці часового ряду знаходяться за відомими значеннями на початку ряду;
  • ретрополяція включає прогноз невідомих значень незалежних змінних на початку тимчасового ряду для пояснення відомих значень залежної змінної в кінці тимчасового ряду.

Ретроспективне прогнозування дозволяє провести імітаційний експеримент, при якому порівнюються дві траєкторії: імітована траєкторія аналізованої змінної та траєкторія реальної системи[7].

Ретрополяція та картина майбутнього

Часове уявлення ретрополяції[8]

Ретрополяція як термін, введений Джоном Б. Робінсоном в 1982[9][10][11], включає опис певної і конкретної майбутньої ситуації. Від цієї ситуації проводиться уявний рух назад у часі, крок за кроком, на стільки етапів, скільки необхідно, щоб прийти від майбутнього до сьогодення та визначити механізм, за допомогою якого це конкретне майбутнє може бути досягнуте з сьогодення[12].

Ретрополяція не пов'язана з прогнозом майбутнього:

Основною відмінністю ретрополяції є занепокоєння не можливими варіантами майбутнього, а тим, як можна досягти бажаного майбутнього. Таким чином, є суто нормативним методом, що передбачає «роботу у зворотному напрямку» від конкретної майбутньої кінцевої точки до сьогодення, щоб визначити, які заходи політики потрібні для досягнення цього майбутнього[13].

Згідно з Янсеном (1994, стор 503):

У рамках технологічного розвитку «прогнозування» стосується екстраполяції досягнень у майбутнє та дослідження досягнень, які можуть бути реалізовані за допомогою технологій у довгостроковій перспективі. І навпаки, аргументація «ретрополяції» полягає в наступному: на основі взаємопов'язаної картини вимог, яким технологія має відповідати в майбутньому — «критеріїв стійкості» — для спрямування та визначення процесу, в якому має розвиватися технологія, а також можливо темпу, з яким це процес розробки має набути чинності.
Ретроспективне прогнозування [є] важливою підмогою у визначенні напряму, в якому повинна розвиватися технологія, та у визначенні цілей, які мають бути встановлені для такого розвитку. Таким чином, ретроспективне прогнозування є ідеальним методом пошуку для визначення характеру та масштабів технологічної проблеми, що створюється стійким розвитком, і, таким чином, воно може служити для спрямування процесу пошуку у бік нових — стійких — технологій.

Практичне застосування

Ретрополяція дедалі частіше використовується у міському плануванні та управлінні водними та енергетичними ресурсами. Вона використовувалася Пітером Глейком та його колегами з Тихоокеанського інститута у дослідженні 1995 року з водної політики Каліфорнії як альтернативу традиційним підходам до планування водних ресурсів Каліфорнії[14]. У 2006 році в окрузі Капітал служба водопостачання, яка обслуговує велику територію Вікторії в Британській Колумбії, Канада, взяла на себе зобов'язання проводити ретрополяцію до 2050 року як елемент усіх майбутніх ініціатив зі стратегічного планування водних ресурсів[15].

Ретрополяція є ключовим компонентом шляху м'якої енергії, концепції, розробленої Еморі Ловінсом після енергетичної кризи 1973 року в Сполучених Штатах[16].

Ретрополяція — ключовий елемент «Основ стратегічного сталого розвитку», вперше розроблених Карлом-Генріком Робертом, засновником The Natural Step, міжнародної некомерційної організації, що займається прикладними дослідженнями в галузі сталого розвитку.

Ретрополяція використовується при реконструкції клімату та в космології для визначення умов (тобто значень невідомих незалежних змінних), які існували в далекому минулому, на основі відомих (точніше оцінених) значень минулих залежних змінних.

Дослідницькі групи, які використовують ретрополяцію

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ретрополяция // Большой экономический словарь. — М.: Институт новой экономики. А. Н. Азрилиян. 1997.
  2. ↑ Page 12. The Soft Path for Water in a Nutshell (2005). Oliver M Brandes and David B. Brooks. A joint publication of Friends of the Earth Canada and the POLIS Project on Ecological Governance. University of Victoria, Victoria BC.
  3. ↑ Robinson, John B. 1990. Futures under glass: a recipe for people who hate to predict Futures, vol. 22, issue 8, pp. 820—842.
  4. ↑ Tinker, J. 1996. From 'Introduction' ix-xv. Life in 2030: Exploring a Sustainable Future for Canada, edited by J.B. Robinson et al. Vancouver: University of British Columbia Press.
  5. ↑ Page 5. Environmental Change and Challenge: A Canadian Perspective by Philip Dearden, Bruce Mitchell. ISBN 0-19-541014-9 / 9780195410143 / 0-19-541014-9. Oxford University Press.
  6. ↑ Holmberg, J.; Robèrt (2000). Backcasting від неоverlapping sustainability principles: framework for strategic planning (PDF) (вид. International Journal of Sustainable Development and World Ecology). с. 294.
  7. ↑ Ретроспективный прогноз // Экономико-математический словарь: Словарь современной экономической науки. — М.: Дело. Л. И. Лопатников. 2003.
  8. ↑ Yeates, LB (2004). Thought Experimentation: A Cognitive Approach, Graduate Diploma in Arts (By Research) Dissertation. University of New South Wales.
  9. ↑ Robinson, JB, «Energy Backcasting: A Proposed Method of Policy Analysis», Energy Policy, Vol.10, No.4 (December 1982), pp. 337—345.[недоступне посилання]
  10. ↑ Robinson, JB, «Unlearning and Backcasting: Rethinking Some of the Questions We Ask About the Future», ''Technological Forecasting and Social Change'', Vol.33, No.4, (July 1988), pp. 325—338.
  11. ↑ Robinson, J., «Future Subjunctive: Backcasting як Social Learning», Futures, Vol.35, No.8, (October 2003), pp. 839—856.
  12. ↑ Robinson's backcasting approach is very similar to the anticipatory scenarios of Ducot and Lubben (1980), and Bunn and Salo (1993).
  13. ↑ Dreborg, KH, «Essence of Backcasting», Futures, Vol.28, No.9, (November 1996), pp. 813—828. [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.], p.814.
  14. ↑ Gleick, P.H., P. Loh, S.V. Gomez, J. Morrison. 1995. California Water 2020: A Sustainable Vision. Pacific Institute, Oakland, California (May 1995)
  15. ↑ Архивированная копия (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  16. ↑ «Energy Strategy: The Road Not Taken?» published in Foreign Affairs, in October 1976

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).