Рене Ґіль
| Рене Ґіль | |
|---|---|
фр. René Ghilbert  | |
 | |
| Народився | 27 вересня 1862[1][3] Туркуен[1] |
| Помер | 15 вересня 1925[1][2][…] (62 роки) Ніор[1] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | поет |
| Alma mater | Кондорсе |
| Знання мов | французька[4] |
Рене Ґіль (René Ghil); уроджений Рене Франсуа Ґільбер (René François Ghilbert; 1862—1925) — французький поет-інструменталіст кінця XIX — початку XX століття зі школи декадентів. Автор теорії відповідності між музичними інструментами і кольорами.
Вперше звернув на себе увагу публіки в 1886 році невеликою книжкою «Le traîté du Verbe», де викладена теорія музикальності складу. Подібно поетові Артюру Рембо, який стверджував, що кожен голосний звук у вірші представляється йому кольором (напр. А — чорний, Е — білий, О — блакитний, і т. д.), Ґіль намагався довести, що А викликає настрій величавості, О — пристрасті, Е — болю, що і приголосні мають свій особливий колорит або приховане значення, що, наприклад, з'єднання звуків r і u змушує думати про труби, флейти, кларнети, з іншого боку, викликає уявлення про ніжність, кохання тощо. Незважаючи на явну парадоксальність, книга Ґіля мала великий успіх і водночас викликала довгий ряд критичних оцінок.
Див. також
Посилання
- Науменко А. А. Семантизація фонічних структур поетичного оригіналу в перекладі
Примітки
- ↑ а б в г д Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962.
- ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).