Режіс Дебре

Режіс Дебре
Режіс Дебре
фр. Régis Debray
	Régis Debray
Народження	2 вересня 1940 (86 років); Париж, Франція
Громадянство (підданство)	Франція
Знання мов	французька ;
Ім'я при народженні	фр. Jules Régis Debray
Діяльність	письменник, посадова особа, журналіст, педагог, прозаїк-романіст ;
Викладав	lycée Henri-Poincaréd
Член	Comité Laïcité Républiqued, Гонкурівська академія (2015) і Stasi Commissiond
Школа / Традиція	Марксизм
Alma mater	Вища нормальна школа, ліцей Людовика Великого, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (1993), Філологічний факультет Паризького університетуd і ліцей Жансон-де-Саї
Визначний твір	Q3214137? ;
Посада	Master of Requests of the Conseil d'Étatd і президент
Партія	Соціалістична партія
Батько	Georges Debrayd
Мати	Janine Alexandre-Debrayd
Родичі	Pierre Debray-Ritzend
У шлюбі з	Elizabeth Burgosd
Діти	Laurence Debrayd ;
Нагороди	Конкур женераль (1960) премія «Феміна» (1977) Joseph-Kessel Prized (1993) Prix Décembred (1996) “Today” Prized (1996) Q30737830? (2002) Prix Combourgd (2003) Prix François Mauriac (Aquitaine)d (2004) Почесний доктор Університету Бордо IIId (2005) Q131140115? (2008) Премія Манеса Шпербераd (2013) Prix Montaigne de Bordeauxd (2015) Q140367927? (2016) prix Henri Texier Id (2016) Велика літературна премія Французької академії (2019) Prix du livre politiqued (1998) Prix Morond (2001)
	regisdebray.com
	Режіс Дебре у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Режі́с Дебре́ (фр. Régis Debray, народився 2 вересня 1940, Париж) — французький лівий філософ, політик, медіазнавець. Чоловік Елісабет Бургос. Засновник медіології — вчення про роль медіа в ідеологічній, політичній та релігійної боротьби. Ввів поняття медіакратії.

Біографія

Народився в 1940 році в Парижі. У 1960 вступив в елітарну Вищу нормальну школу. Закінчив її в 1965 році, отримавши ступінь з філософії. У 1965 приїхав на Кубу. Соратник Ернесто Гевари.

У 1963–1964 рр. разом зі своєю майбутньою дружиною венесуелкою Елісабет Бургос, на прохання Фіделя Кастро, досліджує соціо-політичну ситуацію в Болівії^[6].

20 квітня 1967 заарештований болівійцями разом з англійцем Джорджем Ротом (англ. George Andrew Roth) і аргентинцем Сіро Роберто Бустос. На допиті заявив, що є журналістом, який відвідав партизанський загін для того, щоб взяти інтерв'ю у Гевари. Був звинувачений у незаконному в'їзді до Болівії, організації повстання, підпалі і вбивстві і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. Проте провів у в'язниці тільки 4 роки, так як була розгорнута потужна міжнародна компанія за його звільнення, в якій брали участь французьке міністерство закордонних справ, Жан-Поль Сартр, Андре Мальро, Де Голль та Павло VI. Амністований і звільнений в грудні 1970.

Після звільнення в 1971—1973 роках жив у Чилі, був близький до президента Альєнде. У 1973 році повернувся до Франції. Займався журналістською, літературною та політичною діяльністю. Був близький до Франсуа Міттерана, який після обрання президентом Франції в 1981 призначив Дебре своїм радником з міжнародних справ. В 1984—1985 — генеральний секретар урядової ради по Південному Тихому океану (фр. Conseil du Pacifique Sud).

У 1985—1992 працював в Державній Раді. Брав участь у підготовці французького павільйону на всесвітній виставці в Севільї в 1992.

Вийшовши у відставку з державної служби у 1992, займався науковою та літературною діяльністю.

З 1999 — професор соціології в ліонському університеті.

У 2006 році був відправлений до Сирії як посланник Жака Ширака. Дебре прибув у Дамаск, щоб зустрітися з ісламським діячем Салах Кафтаро (Salah Kaftaro), директором Фонду Ахмада Кафтаро (Fondation Ahmad Kaftaro) — організацією, що підтримує кілька шкіл ісламської юриспруденції і вивчення Корану. Цей візит став необхідним в умовах загострення відносин між Францією і Сирією.

Видання

Французькою

Révolution dans la révolution? et autres essais (1967)
La Frontière, suivi de Un jeune homme à la page [littérature] (1967)
Nous les Tupamaros, suivi d'apprendre d'eux (1971)
L'Indésirable [littérature](1975)
Les rendez-vous manqués (pour Pierre Goldman) [littérature] (1975)
Journal d'un petit bourgeois entre deux feux et quatre murs [littérature] (1976)
La neige brûle prix Femina [littérature] (1977)
Le pouvoir intellectuel en France (1979)
Critique de la raison politique (1981)
Comète ma comète [littérature] (1986)
Christophe Colomb, le visiteur de l'aube, suivi des Traités de Tordesillas [littérature] (1991)
Contretemps: Eloge des idéaux perdus (1992)
Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» I: Les Masques, une éducation amoureuse [littérature] (1992)
Vie et mort de l'image (1995)
Contre Venise [littérature](1995)
L'œil naïf (1994)
A demain de Gaulle (1996)
La guérilla du Che (1996)
L'État séducteur (1997)
La République expliquée à ma fille (1998)
L'abus monumental (1999)
Shangaï, dernières nouvelles [littérature] (1999)
Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» II: Loués soient nos seigneurs, une éducation politique [littérature] (2000)
Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» III: Par amour de l'art, une éducation intellectuelle [littérature] (2000)
Dieu, un itinéraire (2001, Prix Combourg 2003)
L'Enseignement du fait religieux dans l'école laïque (2002)
Le Feu sacré : Fonction du religieux (2003)
L'Ancien testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
Le Nouveau testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
À l'ombre des lumières: Débat entre un philosophe et un scientifique (2003) (Entretien avec Jean Bricmont).
Ce que nous voile le voile (2004)
Le plan vermeil [littérature](2004)
Empire 2.0 [littérature] (2004)
Le siècle et la règle [littérature](2004)
Le siècle et la règle. Une correspondance avec le frère Gilles-Dominique o. p.
Julien le Fidèle ou Le banquet des démons [théâtre] (2005)
Sur le pont d'Avignon, Flammarion, 2005.
Les communions humaines (2005)
Supplique aux nouveaux progressistes du XXIe siècle, Gallimard, (2006).
Aveuglantes Lumières, Journal en clair-obscur, Gallimard, (2006).
Un candide en Terre sainte, Gallimard, (2008)

Українською

Режіс Дебре. Інтелектуальна влада у Франції / Пер. з фр. В. Артюх. — Київ: Дух і літера, 2008. — 308 с.
Режіс Дебре. Революція в революції? / Пер. з есп. і фр. В. Петруша й І. Цюпа. — Київ: Вперед, 2018. — 95 с.

Англійською

Revolution in the Revolution?, New York: Monthly Review Press, 1967.
Strategy for Revolution: Essays on Latin America, New York: Monthly Review, 1970.
A Critique of Arms, Vol. 1, New York: Penguin Books, 1977.
A Critique of Arms, Vol. 2: The Revolution on Trial, New York: Penguin Books, 1977.
Critique of Political Reason, London: Verso, 1983.
Transmitting Culture, New York: Columbia University Press, 2004.
Against Venice, London: Pushkin Press, 2002.

Статті

«This Was an Intellectual». TELOS 44 (Summer 1980). New York: Telos Press

Доповіді

Rapport au Ministre des affaires étrangères M. Dominique de Villepin du Comité indépendant de réflexion et de propositions sur les relations Franco-Haïtiennes — Janvier 2004

Примітки

↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
↑ CONOR.Sl
↑ Le Monde / J. Fenoglio, M. Lannelongue — Paris: Société éditrice du Monde, Louis Dreyfus, Jérôme Fenoglio, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
↑ Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
↑ Muchnik D. Furia ideológica y violencia en la Argentina de los 70 — С. 155. — ISBN 978-987-1496-65-5
↑ Тарасов А. Н. 44 роки війни ЦРУ проти Че Гевари

Див. також

Революція в революції?

Посилання

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q16744133">CONOR.Sl<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q16744133]]</div>-2] CONOR.Sl

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1110794_citetype_Q1153191"_data-entity-id="Q12461">[[:Le_Monde|Le_Monde]]<span_class="wef_low_priority_links">_/_[[:fr:Jérôme_Fenoglio|J.&nbsp;Fenoglio]],_[[:fr:Marie-Pierre_Lannelongue|M.&nbsp;Lannelongue]]_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:d:Q67146272|Société_éditrice_du_Monde]],_[[:fr:Louis_Dreyfus_(homme_de_médias)|Louis_Dreyfus]],_[[:fr:Jérôme_Fenoglio|Jérôme_Fenoglio]],_1944._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0395-2037_0395-2037];_[https://www.worldcat.org/issn/1284-1250_1284-1250];_[https://www.worldcat.org/issn/2262-4694_2262-4694]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q12461]][[d:Track:Q67146272]][[d:Track:Q90]][[d:Track:Q16661304]][[d:Track:Q17154220]][[d:Track:Q3292217]]</div>-3] Le Monde / J. Fenoglio, M. Lannelongue — Paris: Société éditrice du Monde, Louis Dreyfus, Jérôme Fenoglio, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q526334_citetype_Q1982918_citetype_Q732577"_data-entity-id="Q2597810"><i_class="wef_low_priority_links">[[:fr:Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur|Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur_(France)]]</i>_[[:Університетська_система_документації|Système_universitaire_de_documentation]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Монпельє|Montpellier]]:_[[:fr:Agence_bibliographique_de_l'enseignement_supérieur|ABES]],_2001.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2826570]][[d:Track:Q2597810]]</div>-4] Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q732577"_data-entity-id="Q112246512"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q106582882|Muchnik&nbsp;D.]]</i>_[[:d:Q112246512|Furia_ideológica_y_violencia_en_la_Argentina_de_los_70]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_С.&nbsp;155._—_ISBN_978-987-1496-65-5</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q112246512]][[d:Track:Q106582882]]</div>-5] Muchnik D. Furia ideológica y violencia en la Argentina de los 70 — С. 155. — ISBN 978-987-1496-65-5

[6] Тарасов А. Н. 44 роки війни ЦРУ проти Че Гевари

[1]

[2]

[3]

[4]

[6]

Режіс Дебре
фр. Régis Debray
Régis Debray
Народження	2 вересня 1940 (86 років) Париж, Франція
Громадянство (підданство)	Франція
Знання мов	французька^[1]^[2]
Ім'я при народженні	фр. Jules Régis Debray
Діяльність	письменник, посадова особа, журналіст, педагог, прозаїк-романіст
Викладав	lycée Henri-Poincaré^d
Член	Comité Laïcité République^d^[3], Гонкурівська академія (2015) і Stasi Commission^d
Школа / Традиція	Марксизм
Alma mater	Вища нормальна школа, ліцей Людовика Великого, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (1993)^[4], Філологічний факультет Паризького університету^d і ліцей Жансон-де-Саї
Визначний твір	Q3214137?
Посада	Master of Requests of the Conseil d'État^d і президент
Партія	Соціалістична партія
Батько	Georges Debray^d
Мати	Janine Alexandre-Debray^d
Родичі	Pierre Debray-Ritzen^d
У шлюбі з	Elizabeth Burgos^d
Діти	Laurence Debray^d
Нагороди	Конкур женераль (1960) премія «Феміна» (1977) Joseph-Kessel Prize^d (1993) Prix Décembre^d (1996) “Today” Prize^d (1996) Q30737830? (2002) Prix Combourg^d (2003) Prix François Mauriac (Aquitaine)^d (2004) Почесний доктор Університету Бордо III^d (2005) Q131140115? (2008) Премія Манеса Шпербера^d (2013) Prix Montaigne de Bordeaux^d (2015) Q140367927? (2016) prix Henri Texier I^d (2016) Велика літературна премія Французької академії (2019) Prix du livre politique^d (1998) Prix Moron^d (2001)
regisdebray.com


Режіс Дебре у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах