Реактивний рух

Реактивний рух — рух, який виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із певною швидкістю.

За законом збереження імпульсу, при відокремленні від тіла масою ${\displaystyle M}$ його частини з масою ${\displaystyle m}$ зі швидкістю ${\displaystyle v}$, саме тіло набуває швидкості ${\displaystyle V}$, яку можна розрахувати за формулою

${\displaystyle (M-m)V+mv=0\,}$,

а, отже,

${\displaystyle V=-{\frac {mv}{M-m}}}$

Швидкість V направлена у напрямку, протилежному руху відкинутого тіла. Вона тим більша, чим більша маса відкинутого тіла та його швидкість.

В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса тіла змінюється безперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість витоку газу.

У загальному випадку, коли від тіла безперервно відділяється і приєднується певна маса, реактивний рух описується рівнянням Мещерського.

Реактивний рух застосовується в реактивному двигуні, одному з найпоширеніших типів двигунів літальних апаратів. Реактивний двигун є варіантом газової турбіни. Повітря, проходячи крізь приймач спереду, стискується компресором або гвинтом і подається у камеру згоряння. Впорскується і згорає паливо (зазвичай, гас). Гарячий газ розширюється і обертає турбіну, що керує компресором, і виходить із сопла з дуже великою швидкістю, викликаючи ефект "віддачі" та прискорюючи літальний апарат у протилежний бік.

У 1930 р. курсант Британських королівських військово-повітряних сил Френк Віттл запатентував конструкцію реактивного двигуна. До 1937 року винахідник побудував його і випробував на землі. Цей двигун міг розвивати тягу 3800 кН. Саме цей двигун і був першим реактивним двигуном. Приблизно у той же час німецький інженер Ганс фон Огайн створив подібний двигун, що у 1939 році був встановлений на літаку «Гайнкель 176»^[1].

• Кільчевський М.О. Курс теоретичної механіки. Частина 2. Динаміка. — Київ : Вища школа, 1957. — 544 с.
• Федорченко А. М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа. с. 516.(укр.)
• Павловський М.А. (2002). Теоретична механіка (PDF). Київ: Техніка. с. 512. ISBN 966-575-184-0.(укр.)
• Бондаренко А.А., Дубінін О.О., Переяславцев О.М. Класична механіка. Динаміка. — Київ : Знання, 2004. — 590 с.
• Іро Гаральд. Класична механіка = Klassische Mechanik. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 464 с. — ISBN 966-613-013-0.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.