Набієв Рахмон Набійович

Рахмон Набійович Набієв тадж. Раҳмон Набиевич Набиев
1-й Президент Таджикистану
2 грудня 1991 — 7 вересня 1992
Попередник:	Махкамов Кахар Махкамович Іскандаров Акбаршо Іскандарович (в.о.)
Наступник:	Іскандаров Акбаршо Іскандарович (в.о.) Емомалі Рахмон
Голова Верховної Ради Таджикистану
23 вересня 1991 — 7 жовтня 1991
Попередник:	Аслонов Кадриддин Аслонович
Наступник:	Іскандаров Акбаршо Іскандарович
Перший секретар ЦК КП Таджикистану
20 квітня 1982 — 14 грудня 1985
Попередник:	Расулов Джабар Расулович
Наступник:	Махкамов Кахар Махкамович
Голова Ради Міністрів Таджицької РСР
20 липня 1973 — 20 квітня 1982
Попередник:	Кахаров Абдулахад Кахарович
Наступник:	Махкамов Кахар Махкамович
Народження:	5 жовтня 1930 Шайхбурхон, Бободжонгафуровський район, Согдійська область, Таджицька РСР, СРСР
Смерть:	11 квітня 1993 (62 роки) Худжанд, Согдійська область, Таджикистан
Причина смерті:	інфаркт
Поховання:	Худжанд
Країна:	СРСР  Таджикистан
Релігія:	іслам і сунізм
Освіта:	Ташкентський інститут ірригації та механізації сільського господарства
Партія:	КПРС (1961–1991)
Шлюб:	Mariam Nabievad
Діти:	сини: Рустам і Рашид дочка: Мунаварра
Нагороди:
Набієв Рахмон Набійович у Вікісховищі

Рахмон Набійович Набієв (тадж. Раҳмон Набиевич Набиев, нар. 5 жовтня 1930 — 11 квітня 1993) — таджицький державний діяч, голова Верховної Ради Таджикистану (1991), президент Таджикистану (1991–1992).

Народився 5 жовтня 1930 року в кишлаку Шайхбурхон Худжандського району.

З 1946 року — обліковець в колгоспі. У 1954 році закінчив Ташкентський інститут іригації і механізації сільського господарства

З 1954 року працював головним інженером Іспісорської машинно-тракторної та директором Ходжентської ремонтно-технічної станцій Таджицької РСР (у 1959—1960 роках).

Член КПРС з 1960 року.

У 1960—1961 роках — в апараті Міністерства сільського господарства Таджицької РСР: начальник головного управління, заступник голови об'єднання «Таджиксільгосптехніка».

З 1961 року — на партійній роботі: заступник завідувача, завідувач відділу ЦК КП Таджикистану (1961—1963), інспектор Середньоазіатського бюро ЦК КПРС (1963—1964), інспектор, завідувач відділу ЦК КП Таджикистану (1964—1971).

1971–1973 — міністр сільського господарства Таджицької РСР.

1973–1982 — Голова Ради Міністрів Таджицької РСР.

1982–1985 — Перший секретар ЦК Компартії Таджикистану. У 1985 році знятий з займаної посади за пристрасть до алкоголю.^[1]

1986–1991 — голова президії Центральної ради Товариства охорони природи Таджикистану.

1976–1986 — член Центральної ревізійної комісії КПРС. Був депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР 9-11 скликань (1974–1989) від Таджицької РСР^[2].

У 1990 році обраний депутатом Верховної Ради республіки, а у вересні 1991 року стає її головою.

24 листопада 1991 року відбулись президентські вибори, перемогу на яких отримав Рахмон Набієв, набравши 56,92% голосів виборців^[3]. Його головний суперник Давлат Худоназаров набрав 30% голосів^[4]. Опозиція звинуватила владу у фальсифікації виборів.^[4] 21 грудня Рахмон Набієв в Алмати підписав протокол по створенню СНД. 15 травня 1992 року Рахмон Набієв підписав в Ташкенті договір про колективну безпеку (ДКБ). 2 березня 1992 року бере участь у піднятті прапора Таджикистану навпроти штаб-квартири ООН. Таджикистан стає повноправним членом ООН.

В ході громадянської війни в Таджикистані 7 вересня 1992 року подав у відставку під тиском натовпу.

Помер 11 березня 1993 року у своєму будинку в Худжанді.

• Біографія [Архівовано 16 квітня 2013 у Archive.is]

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.