Рауль Ріверо

Рауль Ріверо
ісп. Raúl Rivero
Ім'я при народженні	ісп. Raúl Ramón Rivero Castañeda
Народився	23 листопада 1945[1][2]  Морон, Сьєго-де-Авіла, Куба
Помер	6 листопада 2021[3] (75 років)  Маямі, Флорида, США[3]  ·злоякісна пухлина[3]
Країна	Куба
Діяльність	журналіст, поет, письменник
Сфера роботи	поезія[4] і журналістика[4]
Знання мов	іспанська[5][4]
Нагороди	премія Марії Мурс Каботd (1999) Reporters Without Borders Prized (1997) Guillermo Cano Prized (2004) «Герої свободи світової преси» від Міжнародного інституту пресиd (2000) Премія Х. Ортеґи-і-Ґассетаd почесний доктор Університету Маяміd (12 травня 2006)
Рауль Ріверо у Вікісховищі

Рауль Ріверо Кастаньєда (нар. 23 листопада 1945, Морон, Сьєго-де-Авіла, Куба — 6 листопада 2021, Маямі, Флорида, США) — кубинський поет, журналіст, дисидент, лауреат Міжнародної журналістської премії Колумбійського університету імені Марії Мурс (1999) та Всесвітньої премії за свободу преси ЮНЕСКО/Гильермо Кано^[6][7].

Рауль Ріверо народився в 1945 році в Мороні, Сьєго-де-Авіла, у центральній Кубі.

У молодості він був послідовником Фіделя Кастро та підтримував Кубинську революцію. Був серед першого покоління журналістів, які закінчили навчання у післяреволюційни період.

З 1973—1976 рр. — головний кореспондент офіційної кубинської преси в Москві^[8]. Він також обіймав посаду голови прорежимної Національної спілки письменників і художників (ЮНЕАК). Тоді він був відомий як «Поет революції» і асоціювався з ключовими діячами культури комуністичної Куби.

1989 року вийшов із Національної спілки письменників та художників. 2 червня 1991 році він підписав так званий «лист 10 інтелектуалів», петицію із закликом до звільнення політичних в'язнів та проведення демократичних виборів. З того часу Ріверо перестали сприйняти у кубинському суспільстві. У 1995 році він заснував Cuba Press і активізувався в кубинському незалежному журналістському русі, публікуючи свої твори в газетах у США та інших країнах^[7].

Рауль Ріверо 1999 року був удостоєний Міжнародної журналістської премії Колумбійського університету імені Марії Мурс. Наступного року він був названий одним із 50 Героїв свободи світової преси Міжнародним інститутом преси^[9].

Під час втручання кубинського уряду у «Чорну весну» 2003 року проти дисидентів, Рауль Ріверо звинувачувався у тому, що:

діяв проти кубинської незалежності та намагався розділити кубинську територіальну єдність», а також писав «проти уряду», організовуючи «підривні збори» у себе вдома, та співпрацював з американським дипломатом Джеймсом Кейсоном.[10]

Рауль Ріверо був засуджений до двадцяти років позбавлення волі. Він провів свої перші 11 місяців у карцері для чоловіків без вікон і жодного контакту із зовнішнім світом. Пізніше арешт та ув'язнення Ріверо аргументував та підтримував кубинський письменник і міністр культури Абель Пріето, який стверджував, що він:

не був заарештований за свої погляди, а за отримання фінансування США за співпрацю з країною, яка осадила наш острів.[10]

Під час допитів у в'язницях, а також публічно, Рауль Ріверо стверджував, що всі отримані кошти складалися з гонорарів за його статті, сплачені видавництвами ЗМІ, а не урядами чи політичними організаціями. Його розповідь про життя та ставлення з боку кубинського уряду наведено в його книзі «Доказ контакту»^[11].

У листопаді 2004 року він був звільнений після міжнародного тиску на кубинський уряд і згодом переїхав до Іспанії, а також був нагороджений Всесвітньою премією за свободу преси ЮНЕСКО/ Гільєрмо Кано^[12].

• Міжнародна журналістська премія Колумбійського університету імені Марії Мурс (1999);
• Всесвітнья премія за свободу преси ЮНЕСКО/ Гільєрмо Кано (2004).

• Words without Borders. Contributor. Raúl Rivero [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
• Стаття про фільм [Архівовано 26 вересня 2011 у Wayback Machine.] Щоденники мотоцикліста, яка також стосується Рауля Рівери. (англ.)