Рауль Леоні
| Рауль Леоні Raúl Leoni | |
|---|---|
 | |
 53-й Президент Венесуели
| |
| Попередник: | Ромуло Бетанкур |
| Наступник: | Рафаель Кальдера |
| Народження: | 26 квітня 1905[1][2][3]  El Mantecod, Болівар, Венесуела[3] |
| Смерть: | 5 липня 1972[4][2][3] (67 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4][3] |
| Причина смерті: | геморагічний інсульт |
| Поховання: | East Cemeteryd |
| Країна: |  Венесуела |
| Релігія: | Католицизм |
| Освіта: | Центральний університет Венесуели |
| Партія: | Acción Democrática |
| Шлюб: | Carmen América Fernández Alcalá de Leonid |
| Автограф: |  |
| Нагороди: |  |
 Рауль Леоні у Вікісховищі | |
Рауль Леоні Отеро (26 квітня 1905 — 5 липня 1972) — президент Венесуели з 1964 до 1969 року.
Походження
Леоні народився в селищі Ель-Мантеко, Болівар, син масона, уродженця Корсики. Закінчив Центральний університет Венесуели в Каракасі, здобувши диплом юриста.
На посаді президента
Леоні прийшов до влади 13 березня 1964 року, замінивши на посаді президента Ромуло Бетанкура, свого однопартійця.
Первинно Леоні сформував кабінет з малою кількістю своїх однопартійців, а більшість портфелів роздав незалежним політикам. Пізніше, в листопаді 1964 року Леоні ініціював перемовини з лідерами політичних партій, щоб зберегти дух пакту Punto Fijo, укладеного в 1958 році. В результаті було сформовано новий кабінет, проте він існував тільки 16 місяців.
Упродовж правління Леоні започаткував важливі проекти: розвиток важкої промисловості в Гаяні (гідроелектроенергетика, залізо та сталь), відкриття Робітничого банку, а також будівництво дорожньої інфраструктури (автотраси, магістралі, мости — найважливіший з них перетинає Оріноко). Також відбулись важливі зміни в робітничій та соціальній галузях: профспілки набули ширших прав і повноважень, було змінено систему соціального забезпечення. Леоні спробував реформувати податкову систему, проте його стримала коаліція лівих та правих політиків, які відкрито відстоювали інтереси нафтових компаній.
1 грудня 1968 року на президентських виборах перемогу здобув Рафаель Кальдера з КОПЕІ, який здобув 29,1% голосів[5]. 11 березня 1969 року Леоні відповідно до пакту Punto Fijo передав владу новообраному президенту. Вперше в історії Венесуели як незалежної держави передачу було здійснено мирним шляхом чинною владою представнику опозиції, що переміг на виборах.
Примітки
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ а б в г Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ а б Леони Рауль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Dieter Nohlen (2005) Elections in the Americas: A data handbook, Volume II, p555 ISBN 978-0-19-928358-3(англ.)
Джерела
- Polar Foundation
- Біографія [Архівовано 28 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Interview to Raúl Leoni by Miguel Otero Silva [Архівовано 29 травня 2011 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).