Рауль Дьянь

Рауль Дьянь
Особисті дані
Народження	10 листопада 1910
	Сен-Лоран-дю-Мароні
Смерть	10 листопада 2002 (92 роки)
	Кретей, Франція
Зріст	187 см
Громадянство	Франція
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1930–1940 «Расінг» (Париж) 175 (7) 1940–1942 «Тулуза» 0 (0) 1942–1945 «Ансі» ? (?) 1943–1944 «Тулуза-Піренеї» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1931–1940 Франція 18 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1960–1961 Сенегал
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.
Рауль Дьянь у Вікісховищі

Рауль Дьянь (фр. Raoul Diagne; нар. 10 листопада 1910, Сен-Лоран-дю-Мароні, Французька Гвіана — пом. 10 листопада 2002, Кретей, Франція) — французький футболіст, що грав на позиції захисника. Перший чорношкірий гравець у складі збірної Франції. Учасник третього чемпіонату світу.

Блез Дьянь, батько Рауля, народився у Сенегалі. Працював на різних посадах в заморських колоніальних адміністраціях (Дагомея, Конго, Реюньйон, Мадагаскар, Гвіана). З 1914 року — депутат Національних зборів Франції.

Рауль народився у Сен-Лоран-дю-Мароні (Французька Гвіана). Освіту здобув у Франції. У дорослому футболі дебютував 1930 року виступами за команду «Расінг» (Париж).

Найуспішнішим став сезон 1935/36, під керівництвом англійського фахівця Джорджа Кімптона «Расінгу» вдалося зробити дубль. У підсумковій таблиці чемпіонату парижани набрали на три пункти більше від «Олімпіка» з Лілля, а в фіналі національного кубка здобули мінімальну перемогу над командою другого дивізіону «Шарлевіль» (1:0). Основний голкіпер «Расінга» Рудольф Гіден отримав травму і половину переможного сезону Рауль Дьянь виступав на його позиції.

В наступних сезонах клуб ще двічі св'яткував перемоги у кубку Франції, у вирішальних поєдинках столична команда була сильнішою від: 1938/39 — «Олімпіка» з Лілля (3:1) і 1939/40 — «Олімпіка» з Марселя (2:1). У трьох фіналах брали участь п'ять футболістів: Рудольф Гіден, Моріс Дюпюї, Рауль Дьянь, Огюст Жордан і Жуль Мате. За десять сезонів, у складі столичного клубу, провів 175 лігових матчів (7 забитих м'ячів), у кубку — 34 матчі.

У складі національної команди дебютував 15 лютого 1931 року проти збірної Чехословаччини (1:2). В наступні роки періодично залучався до лав головної команди країни. Ситуація змінилася навесні 1938 року. Рауль Дьянь провів дві товариські гри і потрапив до заявки світову першість.

Третій чемпіонат світу приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу. До складу збірної залучався протягом наступних двох років. Провів відносно невелику кількість матчів — всього вісімнадцять.

У роки Другої світової війни проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. У цей час захищав кольори «Тулузи», «Ансі» і регіональної команди «Тулуза-Піренеї». У другій половині 40-х років виступав за збірну Ніцци (1945—1947) і сенегальський клуб «Уніон спортіве» з Горе (1947—1949).

У 50-х роках тренував декілька команд з Бельгії, Алжиру і Франції. Протягом двох років очолював національну збірну Сенегалу.

Помер 10 листопада 2002 року на 93-му році життя у місті Кретей. У Сенегалі вважається першим сенегальським футболістом світового рівня.

• Чемпіон Франції (1):

«Расінг»: 1936

• Володар Кубка Франції (3):

«Расінг»: 1936, 1939, 1940

Статистика виступів в офіційних матчах:

Статистика виступів на чемпіонаті світу:

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.

---

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль (фр.) . Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 12 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
• Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 20 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)