YaChudo

Радіозоря

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Зоряні радіоджерела, зорі-радіоджерела або радіозорі — це зоряні об'єкти, що виробляють рясне випромінювання різних радіочастот, постійне або імпульсне. Радіовипромінювання від зір може вироблятися багатьма різними способами.

Серед нейтронних зір

Пульсари, які є типом нейтронних зір, є прикладами радіозір[1].

Пульсари, що функціонують завдяки обертанню, як випливає з назви, живляться від уповільнення свого обертання. Обертання живить магнітне поле, яке генерує радіовипромінювання. Не всі пульсари, що працюють на обертанні, генерують свої імпульси в радіоспектрі. Деякі з них, починаючи від мілісекундних пульсарів, генерують рентгенівські промені.

Окрім радіопульсарів та рентгенівських пульсарів, існують також гамма-пульсари, які здебільшого є магнетарами . Деякі радіопульсари також є оптичними пульсарами.

Окрім пульсарів, інший тип нейтронних зір також характеризується радіовипромінюванням: обертовий радіотранзієнт (RRAT). Як випливає з назви, радіовипромінювання є нестабільним.

Квазари не є радіозорями

Квазари (квазізоряні радіоджерела) не є радіозорями. Вони також випромінюють радіочастоти, але внаслідок впливу надмасивних чорних дір у центрі галактик. Хоча вони здаються зорями, насправді вони такими не є. Вони виступають гіперактивним серцем галактики.

З іншими зоряними об'єктами

Астрофізичні мазери

Деякі зорі пізнього типу можуть створювати астрофізичні мазери зі своїх атмосфер і випромінювати когерентні сплески мікрохвиль.

Сонце

Відомо, що Сонце, найближча до Землі зоря, випромінює радіохвилі, хоча це практично єдина звичайна зоря, виявлена в радіоспектрі, оскільки вона розташована дуже близько. Його не вважають радіозорею, оскільки воно не є сильним радіоджерелом[2].

Зорі головної послідовності загалом

Деякі дослідження показали, що зорі головної послідовності можуть надзвичайно рідко випромінювати радіохвилі. У дослідженні 2009 року було виявлено максимум 112 кандидатів на радіозорі, що збігаються з даними опитувань FIRST та NVSS, але за оцінками, 108 ± 13 зразків походять від «забруднення» з фонових джерел. Вони оцінюють, що менше ніж 1,2 з 1 мільйона зорей з видимою зоряною величиною від 15 до 19,1 випромінюють понад 1,25 мЯн у 21-сантиметровому діапазоні[3].

Швидкі радіосплески

Існує гіпотеза, що швидкі радіоспалахи (ШРС) походять з позагалактичних джерел. Ці яскраві, короткі випромінювання із частотою в ~1 ГГц відбуваються зі швидкістю 104 на день у небі, і жодних аналогів випромінювання в інших діапазонах не виявлено. Альтернативний сценарій полягає в тому, що ШРС випромінюються в результаті спалахової активності на сусідніх зорях у межах кілопарсека від Сонця. Це полегшило б пояснення світності цих подій[4].

Червоні карлики

У 2020 році, за 10 днів до повідомлень про BLC1 – який, як повідомлялося, є очевидним можливим радіосигналом від Проксими Центавра, астрономи повідомили про «яскравий, тривалий оптичний спалах, що супроводжувався серією інтенсивних, когерентних радіосплесків» від найближчої до Сонця зорі.

Вони стверджують, що це «найпереконливіше виявлення сонячноподібного радіоспалаху від іншої зорі на сьогоднішній день» та переконливо вказує на причинно-наслідковий зв'язок між цими викидами.

Як і BLC1, сигнал був записаний у квітні та травні 2019 року. Незважаючи на це, станом на січень 2021 року вчені чи ЗМІ не пов'язували їхнє відкриття безпосередньо із сигналом BLC1, але воно передбачає, що планети навколо Проксими Центавра та інших червоних карликів, ймовірно, є досить непридатними для життя людей та інших відомих на сьогодні організмів[5][6][7].

Посилання

  1. ↑ About Pulsars. Jodrell Bank Centre for Astrophysics. 23 грудня 2008. Процитовано 22 січня 2009.
  2. ↑ IEEE Canada, What has radio astronomy found?, National Research Council of Canada (accessed 11 September 2009)
  3. ↑ Kimball, Amy E.; Knapp, Gillian R.; Ivezic, Zeljko; West, Andrew A.; Bochanski, John J.; Plotkin, Richard M.; Gordon, Michael S. (10 серпня 2009). A Sample of Candidate Radio Stars in FIRST and SDSS. The Astrophysical Journal. 701 (1): 535—546. arXiv:0906.3030. Bibcode:2009ApJ...701..535K. doi:10.1088/0004-637X/701/1/535. ISSN 0004-637X.
  4. ↑ Loeb, Abraham та ін. (Березень 2014). Fast radio bursts may originate from nearby flaring stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. 439 (1): L46—L50. arXiv:1310.2419. Bibcode:2014MNRAS.439L..46L. doi:10.1093/mnrasl/slt177.
  5. ↑ Space weather discovery puts 'habitable planets' at risk. phys.org (англ.). Процитовано 22 січня 2021.
  6. ↑ Space weather in Proxima's vicinity dims hopes of habitable worlds | EarthSky.org. earthsky.org. Процитовано 22 січня 2021.
  7. ↑ Zic, Andrew; Murphy, Tara та ін. (2020). A Flare-type IV Burst Event from Proxima Centauri and Implications for Space Weather. The Astrophysical Journal. 905 (1): 23. arXiv:2012.04642. Bibcode:2020ApJ...905...23Z. doi:10.3847/1538-4357/abca90. S2CID 227745378.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).