Радамант
| Радамант | |
|---|---|
 | |
| Посада | король Критуd  |
| Батько | Зевс[1] або Гефест |
| Мати | Європа[1][2] |
| Брати, сестри | Мінос[1][3] і Сарпедон |
| У шлюбі з | Алкмена[1][4] |
| Діти | Енопіон, Erythrusd і Gortysd |
| Волосся | біляве волосся |
Радама́нт, Радаманф (грец. Ραδάμανθυς) — володар Криту, син Астерія, брат Міноса Старого. Давньогрецькі історики приписують Радаманту запровадження перших законів. Деякі — колонізацію Кікладських островів, нібито малонаселених після титаномахії, і заселення їх критянами.
Один з персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними був сином Зевса та Європи, братом Міноса Старого і Сарпедона. Після смерті разом з Міносом та Еаком став на тому світі суддею над душами померлих.
За пізнішим переказом, Радамант утік від Міноса до Окалеї (в Беотії) та одружився з овдовілою Алкменою.
Лукіан змальовує Радаманта головою компанії героїв на Острові блаженних в «Правдивій історії».
Примітки
- ↑ а б в г Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
- ↑ Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
- ↑ Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Любкер Ф. Alcmena // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 60.
Джерела
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Міфологічний словник [Архівовано 13 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).