РАДАН

РАДАН (абревіатура від Рейкова Автоматизована Дорога АНтонова) — проєкт транспортної системи середньої місткості (англ. Light metro), розроблений фахівцями АНТК імені О. К. Антонова ^[1]. За технічними характеристиками система класифікується як легкий метрополітен, що займає проміжну нішу між трамваєм та важким метрополітеном.

Історія розробки

Розробка проєкту розпочалася в АНТК імені О. К. Антонова у 1970–1980-х роках ^[2]. У 1994 році за замовленням АНТК державний комунальний проєктний комплекс «Київпроект» розробив техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) будівництва системи в Києві.

Технічні параметри

Рухомий склад та управління

Тип двигуна: Лінійний асинхронний електродвигун (ЛАД), який не має обертових частин та редукторів, що забезпечує стійкість до кліматичних умов.
Матеріали: Полегшені вагони, виготовлені з використанням авіаційних технологій та алюмінієвих сплавів.
Автоматизація: Повна автоматизація управління рухом, що не потребує присутності машиніста в кабіні.
Швидкість: Максимальна швидкість у міських умовах — 90 км/год. На приміських ділянках передбачалося досягнення швидкості до 160 км/год.
Склад поїзда: Від 2 до 4 вагонів масою (з пасажирами) близько 26 тонн.

Інфраструктура

Траса: Розглядалося прокладання ліній на естакадах заввишки від 5 до 50 метрів з кроком опор 20–30 метрів або в тунелях глибиною 15–20 метрів.
Станції: Платформи завдовжки 50–90 метрів та завширшки 5–8 метрів. Станції з ескалаторами для підйому пасажирів.
Провізна здатність: 12–25 тисяч пасажирів на годину в одному напрямку.

Переваги та недоліки системи

Переваги	Недоліки
Нижча вартість будівництва порівняно з підземним метро (15–25 млн $ за км проти 70–80 млн $).	Візуальне навантаження на архітектурний ландшафт міст через естакади.
Рівень шуму нижчий, ніж у трамвая	Складність розширення пропускної здатності ліній.
Відсутність забруднення рейкового полотна мастилами через відсутність редукторів	Необхідність додаткових витрат на посилене снігоприбирання на відкритих ділянках

Нереалізовані проєкти

Київ

ТЕО передбачало будівництво рокадної лінії вздовж Дніпра на лівому березі довжиною 23 км. Перша черга (11–12 км) мала з'єднати ж/м Вигурівщина-Троєщина з проспектом Возз'єднання, а друга черга — продовжити лінію до ж/м Осокорки. Пропонувалося будівництво депо «Осокорки-Південні» на 110 вагонів. Також розглядалася перспектива лінії до аеропорту «Бориспіль».^[2]

Ялта

Проєкт був внесений до Генерального плану розвитку Великої Ялти до 2025 року. Передбачалося створення «пілотного проєкту» довжиною 2 км між селищами Массандра та Василівка вартістю 25 млн гривень (у цінах 2007 року). У разі успіху планувалася лінія Сімферополь — Ялта — Севастополь^[1].

Запоріжжя

У 1996 році розглядалося будівництво двох ліній. Перша — вздовж Соборного проспекту (16 км, 14 станцій), друга — через другий ярус мостів Преображенського до Хортицького району. Проєкт був відхилений через фінансову неможливість та архітектурні обмеження.

Львів

У 1990-х роках система розглядалася як варіант легкого метро, де вагони могли б пересуватися на магнітній подушці для забезпечення безшумності в умовах щільної забудови^[3].

Див. також

Примітки

[:1-1] а ^б На метро з Ялти до Севастополя: мрії та дійсність

[:0-2] а ^б РАДАН – нереалізований проєкт українського легкого метро

[3] Перспективи розвитку Львівського метро

[1]

[2]

[3]