П-120 «Малахіт»

П-120 «Малахіт»
Протикорабельна ракета
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1972—по т.ч.
Оператори	ВМФ СРСР
Війни	Холодна війна
Історія виробництва
Розробник	ЦКБМ (ОКБ-52) (В. М. Челомей)
Розроблено	1963—1972
Виробник	«Стріла»
Характеристики
Вага	5400 кг
Довжина	8,84 м
Діаметр	0,65 м
Вага боєголовки	500 кг
Потужність вибуху	200 кт
Розмах крил	2,5 м
Операційна дальність	120 км
Практична межа	620 км
Висота польоту	68,9 км
Швидкість	0,9 Маха
Точність	2,8 км
Пускова платформа	Д-4
П-120 «Малахіт» у Вікісховищі

П-120 «Малахі́т» (рос. П-120 «Малахит») (індекс УРАВ ВМФ: 4К85, за класифікацією МО США та НАТО: SS-N-9 Siren) — радянська твердопаливна крилата протикорабельна ракета, розроблена як модернізована версія ракети П-70 «Аметист». Відрізнявся покращеною системою наведення, збільшеною приблизно в півтора раза дальністю дії та можливістю запуску як з підводних човнів з-під води, так і надводних кораблів. Варіант ракети для надводних носіїв (виріб 4K86) не містить підводного пускового ступеня. Ракета запускається з транспортно-пускового контейнера з автоматичним розкриттям крила після виходу. Застосовується принцип «вистрілив та забув».

Розробка велася під керівництвом головного конструктора В. М. Челомея в ОКБ-52. Ракета П-120 прийнята на озброєння 17 березня 1972 для надводних малих ракетних кораблів (МРК) проєкту 1234 і 21 листопада 1973 — для підводних човнів проєкту 670М. Можливе встановлення спеціальної (ядерної) бойової частини^[1].

28 лютого 1963 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 250-89 на розробку комплексу П-120 (за однією постановою з ПКР П-500 «Базальт»). Того ж року ОКБ-52 МАП завершило аванпроєкт по новому комплексу. У лютому 1964 року КБ В. М. Челомея завершило розробку ескізного проєкту нового протикорабельного ракетного комплексу П-120 «Малахіт» з ракетою 4К85 (при цьому одним із завдань проєктування було забезпечення можливості старту ракети 4К85 з пускових установок на СМ-70А човнах проєкту 670). Рухову установку створило КБ-2 заводу № 81. Пускова установка для ракети розроблялася КБМ у Москві. Спеціальна (ядерна) бойова частина створювалася у КБ-25.

Серійне виробництво велося на Оренбурзькому машинобудівному заводі, також ракету випускали на московському заводі № 301.

Твердопаливна ракета П-120 розроблена за класичною аеродинамічною схемою, мала складне крило і зовні повторювала ракету П-70. П-120 (4К85) мала стартову масу 3180 кг і несла осколково-фугасну бойову частину масою 840 кг або ядерну бойову частину потужністю 200 кт. Максимальна дальність стрільби ПКР становила 150 км, швидкість її польоту відповідала М=1^[1].

Принциповою відмінністю «Малахіта» був універсальний стартовий агрегат, що забезпечує можливість підводного старту з підводного човна, так і старту з надводних кораблів. Він складався з двох твердопаливних стартових двигунів і двох двигунів підводного ходу, що встановлюються додатково, на ракетах, що запускалися з підводного човна^[1].

На атомних підводних човнах проекту 670М ракети П-120 розміщувалися у восьми пускових установках СМ-156 побортно поза міцним корпусом, під кутом близько 32° і поєднувалися з гідроакустичним комплексом «Рубікон», що має дальність виявлення понад 150 км^[2].

• Онікс (протикорабельна ракета)
• Harpoon (протикорабельна ракета)
• П-500 «Базальт»
• Penguin (ракета)
• Exocet
• BGM-109G GLCM
• П-5

Виноски

Джерела

• Противокорабельная ракета П-120 Малахит (4К85)
• ПКР П-120"Малахит" (4К85, SS-N-9 «Siren») (1972г.)
• П-120 «Малахит» крылатая противокорабельная ракета

• Асанин В. Ракеты отечественного флота. Часть 4. Удар из-под воды // Техника и вооружение. — 2009. — № 6. — С. 14—21. — ISSN 1682-7597. (рос.)
• Гусев А. Н. Подводные лодки с крылатыми ракетами. — СПб.: Галея Принт, 2000. — 130 с. — (Боевые корабли мира). — 800 экз. — ISBN 5-8172-0030-90. (рос.)
• Первов, М. А. Отечественное ракетное оружие 1946—2000. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ООО «АКС-Конверсалт», 1999. — 143 с. (рос.)