YaChudo

Пітер Крейґ

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крейґ.
Пітер Крейґ
англ. Peter Craig
Дата народження10 листопада 1969[1][2] (56 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЛос-Анджелес, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
Професіяпрозаїк-романіст, сценарист, кіноактор, телеактор, кінопродюсер, кінорежисер, актор, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Айови Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1978 — донині
Член уЗахідна гільдія сценаристів Америкиd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДружинаЕмі Скаттерґуд (у шлюбі: 1995 — 2004)
Дженніфер Дефрансіско (у шлюбі: 3 жовтня 2008 — 17 жовтня 2018)
IMDbID 0185976 Редагувати інформацію у Вікіданих

Пітер Крейґ (англ. Peter Craig; нар. 10 листопада 1969, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський сценарист, актор, продюсер, режисер та письменник, автор кримінальних романів.

Життєпис

Пітер Крейґ народився 10 листопада 1969 року в місті Лос-Анджелес штат Каліфорнія, у сім'ї відомої акторки Саллі Філд та Стіва Крейґа, будівельного підрядника[3]. У 1975 році батьки розлучилися. Пітер Крейґ ріс у Південній Каліфорнії та штаті Орегон. У нього є рідний молодший брат Елі Крейґ — кінорежисер, сценарист та актор, і зведені брати Джон Крейґ — музикант та Семюель Ґрейсман (нар. 1987)[4].

Відвідував Майстерню письменників Айови в Університеті Айови, де навчався у акторів Тобіаса Вольфа та Мерилінн Робінсон[5]. У 1991 році закінчив Університет Айови.

Кар'єра

У 1998 році він опублікував свій перший роман «Постріл Мартіні», а в 2004 році з цей роман він був нагороджений стипендією Джеймса Міченера Товариства Коперника.

2010 року він брав участь у написанні сценарію для фільму «Місто» режисера Бена Аффлека, за цю працю він номінувався на Кінопремію «Вибір критиків» Найкращий оригінальний/адаптований сценарій, Премію «Супутник» Найкращий адаптований сценарій та Найкращий оригінальний сценарій, Премію Гільдії сценаристів Америки Найкращий адаптований сценарій, Премію спільноти кінокритиків Сан‑Дієго Найкращий оригінальний/адаптований сценарій[6].

У 2016 році Крейґ адаптував свій власний роман «Кровний батько» у фільмі «Кровний батько» режисера Жана-Франсуа Ріше, який був створений «Lions Gate Entertainment».

Крейґ написав сценарій до першої та другої частини телесеріалу «Голодні ігри: Переспівниця», сценарію до фільму «Погані хлопці назавжди», «Найкращий стрілець: Маверік» та «Бетмен». Він також написав сценарій для стрічки «Мати», разом з Андреа Берлофф та Мішею Ґріном, режисерки Нікі Каро. Прем'єра стрічки запланована на «Netflix» наприкінці 2022 року.

Він написав сценарій до довгоочікуваного продовження «Гладіатора» Рідлі Скотта[7].

У 2022 році відбувся режисерський дебют Пітера Крейґа, він став режисером та сценаристом драматичної стрічки «Дикі чотири години» (Wild Four O'Clocks)[8] з Мішель Пфайфер у головній ролі[9][10].

Пітер Крейґ у світовому прокаті входить до 50 найбільш касових сценаристів усіх часів[11].

Особисте життя

Пітер Крейґ був одружений з письменницею Емі Скаттерґуд з 1995 по 2005 рік. У подружжя народилося двоє дочок, Ізабель та Софі. Після розлучення Пітер одружився з акторкою Дженніфер Дефрансіско 3 жовтня 2008 року. У шлюбі народився син Оґден. Подружжя розлучилося 17 жовтня 2018 року.

Доробок

Романи

  • Постріл Мартіні / The Martini Shot (1998)[12]
  • Гарячий пластик / Hot Plastic (2004)[13]
  • Кровний батько / Blood Father (2005)[14]

Фільмографія

Сценарист, продюсер, режисер
Рік Назва Сценарист Продюсер Режисер Примітки
2010 «Місто» Так Ні Ні екранізація роману «Принц злодіїв» Чака Гоґана, режисер Бен Аффлек.
2014 «Голодні ігри: Переспівниця. Частина І» Так Ні Ні екранізація роману «Переспівниця» Сюзанни Коллінз, режисер Френсіс Лоуренс.
2015 «Голодні ігри: Переспівниця. Частина ІІ» Так Ні Ні екранізація роману «Переспівниця» Сюзанни Коллінз, режисер Френсіс Лоуренс.
2016 «Кровний батько» Так Так Ні екранізація роману «Кровний батько» Пітера Крейґа, режисер Жан-Франсуа Ріше.
2018 «12 мужніх» Так Ні Ні екранізація роману-бестселера «Кавалеристи» (2009) Дуґа Стентона, режисер Жан-Франсуа Ріше.
2020 «Погані хлопці назавжди» Так Ні Ні сиквел стрічок «Погані хлопці» (1995) та «Погані хлопці 2» (2003), режисери Аділь Ель Арбі та Білал Фалла.
2021 «Непрощенна» Так Ні Ні адаптація британського мінісеріалу «Непрощені» (2009), режисерка Нора Фінґшайдт.
2022 «Найкращий стрілець: Маверік» Так Ні Ні сиквел стрічки «Найкращий стрілець» (1986), режисер Джозеф Косінскі.
«Бетмен» Так Ні Ні за мотивами коміксів про Бетмена, режисер Метт Рівз.
2023 «Мати» Так Ні Ні за сценарієм Міші Ґрін, Андреи Берлофф та Пітера Крейґа, режисерка Нікі Каро.
2024 «Гладіатор 2» Історія Ні Ні
2026 «Напрочуд кмітливі створіння» Ні Так Ні
TBA «Дикі чотири години» Так Ні Так постпродукція
Актор
Рік Назва Роль Примітки
1978 «Гупер» Піт режисер Гел Нідем
1988 «Задоволення» Міґ режисерка Джоан Фрімен

Примітки

  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  3. ↑ Jeffrey, Joyann. Sally Field's 3 Sons Adore Their Supportive Mama! Meet the 'Norma Rae' Star's Children. Closer Weekly. Процитовано 24 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(англ.)
  4. ↑ Collins, Clark (2011). You Know Who's Cool? Eli Craig. Entertainment Weekly. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 24 червня 2022.(англ.)
  5. ↑ AICN BOOKS! Bruce Wagner, Horror Masters, Peter Craig Interview and Nick Hornby!! Aintitcool.com(англ.)
  6. ↑ Peter Craig (I). The Internet Movie Database(англ.)
  7. ↑ Gladiator 2 на сайті IMDb(англ.)
  8. ↑ Wild Four O'Clocks на сайті IMDb(англ.)
  9. ↑ Michelle Pfeiffer Headlines ‘Wild Four O’Clocks’ By ‘The Batman’ Writer Peter Craig(англ.)
  10. ↑ Michelle Pfeiffer Drama ‘Wild Four O’Clocks’ Sells Out Internationally for Protagonist(англ.)
  11. ↑ 'The Numbers'.(англ.)
  12. ↑ About Peter Craig. Sobel Weber. Архів оригіналу за 16 липня 2011.(англ.)
  13. ↑ Anderson, Patrick (22 березня 2004). Smoke and Grifters. The Washington Post.(англ.)
  14. ↑ Woods, Paula L. (8 травня 2005). Calling upon Dad. Los Angeles Times.(англ.)

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).