Пірофіліт
| Пірофіліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1]  |
| Абревіатура | Prl[2] |
| Хімічна формула | Al₂Si₄O₁₀(OH)₂ |
| Nickel-Strunz 8 | VIII/E.04[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EC.10[4] |
| Dana 8 | 71.2.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий з жовтуватим відтінком, блідо-зелений |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Вид симетрії | моноклінно-призматична |
| Просторова група | кристалографічна група 15d[5] |
| Твердість | 1,5 |
| Блиск | скляний |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,72 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | вогонь (давньогрецька мова)[6], листок (давньогрецька мова)[6] |
| Типова місцевість | Березовське родовище золота[4] |
 Пірофіліт у Вікісховищі | |
Пірофілі́т — мінерал класу силікатів шаруватої будови.
Від пір… і грецьк. «філлон» — лист (має властивість розщеплюватися на листочки при нагріванні). R.Hermann, 1829.
Синонім: піроксит, агальматоліт[7] (так називають також гірську породу, що складається з пірофіліту).
Загальний опис
Хімічна формула: Al2[Si4O10] (OH)2. Al може частково заміщатися Mg, Fe. Звичайні домішки Са, Na, K, Ti. Містить (%): Al2O3 — 28,3; SiO2 — 66,7; H2O — 5,0.
Сингонія моноклінна.
Призматичний вид.
Утворює пластинчасті маси і пластинчасто-променисті суцільні скупчення.
Густина 2,72.
Твердість 1,5.
Колір білий з жовтуватим відтінком, блідо-зелений.
Жирний на дотик.
У шліфах безбарвний.
Блиск скляний.
Зустрічається як гідротермальний, низькотемпературний мінерал у деяких багатих на глинозем метаморфічних сланцях та екзогенних породах разом з кварцом, андалузитом, кіанітом, тальком, каолінітом.
Розповсюдження: Рудні гори (ФРН), Банська Штявніца (Словаччина), Секеримб (Румунія), Урал (РФ), шт. Півн. Кароліна (США).
В Україні
В Україні зустрічається на Волині. Використовують як замінник тальку, для виготовлення вогнетривких матеріалів та ізоляторів, як наповнювач тощо.
Давньоукраїнські (X—XIV ст.) центри обробки пірофілітової сировини та виробничі майстерні знаходилися в Києві та Чернігові, а також поблизу сіл Нагоряни, Хлупляни, Прибитки, Городець, Покалів, Скребеличі, Норинськ, Коренівка, Велика Хайча, Коптівщина, Черевки, Рудня-Франківка та ін. Відомий[8] також середньовічний пірофілітовий промисел на Овруцькому кряжі.
Різновиди
Розрізняють:
- листуватий (агрегати, які складаються з лускуватих індивідів),
- хромистий (відміна пірофіліту, яка містить до 3 % Cr2O3).
Див. також
Примітки
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ https://www.crystallography.net/cod/1011153.html
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 12. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Інформаційне агентство «УНІАН»: Унікальний кряж потерпає від ерозії
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Пірофіліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Пірофіліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).