YaChudo

Пікос-де-Европа

Переглядів: 1. Оновлено 10.11.2026.

Пікос-де-Европа
ісп. Picos de Europa
Краєвид на висоті 1600 м на кордоні Кантабрії і Леона
Краєвид на висоті 1600 м на кордоні Кантабрії і Леона
Краєвид на висоті 1600 м на кордоні Кантабрії і Леона
КраїнаІспанія
РегіонАстурія/Кантабрія/Леон
CMNS: Пікос-де-Европа у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пікос-де-Европа (ісп. Picos de Europa, буквально — «Піки Європи») — гірський хребет на півночі Іспанії, розташований на території провінцій Астурія, Кантабрія і Леон.

Найвища точка, пік Торре-де-Серредо (2648 м н.р.м.), також є найвищою вершиною усієї системи Кантабрійських гір. Геологічно хребет складений вапняками, багато карсту. Хребет складається із трьох великих масивів, при цьому Західний (Корніон, Пенья-Санта, 2596 м) і Центральний (Урріелес) масиви розділяє ущелина глибиною близько 1500 м, по ній протікає річка Карес.[1] Східний массив (Андара) є природною межею між Астурією і Кантабрією. Менш глибокі ущелини у верхів'ях річок Селья і Добра. У горах Пікос-де-Еуропа розташовані найглибші печери Іспанії: Торка-дель-Серро (−1589 м), Sima de la Cornisa (−1507 м), Torca los Rebecos (−1255 м) і Pozo del Madejuno (−1252 м).

У горах збереглися рідкісні види флори і фауни (іберійський вовк, іспанський козел, кантабрійський бурий ведмідь, сарна), деякі з них на території Іспанії зустрічаються лише тут. Для охорони природної зони був створений однойменний національний парк, занесений ЮНЕСКО до Всесвітньої мережі біосферних резерватів. Поза парком гірські території використовуються як пасовища для (астурійської вівці).

Природа

Кантабрійські бурі ведмеді (Ursus arctos pyrenaicus) і вовки (Canis lupus signatus) живуть у більш віддалених регіонах. Досить часто зустрічаються сарни (Rupicapra pyrenaica parva) (згідно зі звітом Міністерства охорони навколишнього середовища за 2006 рік, їх було зафіксовано близько 8000); поширені сарни і канюки, часто зустрічаються різні види орлів і грифів, а в парку є різноманітна популяція метеликів.

Більша частина регіону зараз охороняється як єдиний національний парк Пікос-де-Європа в іспанських провінціях Кантабрія, Астурія і Леон; астурійська частина була першим національним парком в Іспанії. Парк як зразковий занесений також до Зеленого списку природоохоронних територій МСОП[2]. Доступ здійснюється через другорядні дороги до кожного з трьох масивів з півночі, а з півдня - до канатної дороги у Фуенте-Де та до Каїна на початку каньйону Карес.

Вершини

Найвищі вершини:

  • Torre de Cerredo - 2648 m,
  • Torre del Llambrión - 2642 m,
  • Torre del Tiro Tirso - 2641 m,
  • Torre sin Nombre - 2638 m,
  • Torre Casiano de Prado - 2622 m,
  • Torre Llastria - 2621 m,
  • Peña Vieja - 2617 m,
  • Torre Blanca - 2619 m,
  • Torre de la Palanca - 2614 m,
  • Torre de Peñalba - 2607 m,
  • Peña Santa - 2596 m,
  • Torre Santa de Enol - 2486 m,
  • Torre de Enmedio - 2467 m,
  • Aguja José de Prado - 2463 m,
  • Torre de la Horcada - 2455 m,
  • Torre del Torco - 2452 m,
  • Torre de Cebolleda III - 2445 m,
  • Morra Lechugales - 2444 m,
  • Silla del Caballo Cimero - 2436 m,
  • Pica del Jierru - 2424 m,
  • Pico Cortés - 2373 m,
  • Pico del Grajal de Arriba - 2349 m,
  • Silla del Caballo Cimero - 2339 m.

Джерела

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. ↑ p=643 У гості до Бусгосу. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  2. ↑ IUCN Green List Platform

Краєвиди

Панорама

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).