Північна група військ
| Північна група військ | |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1945 |
| Лояльність | СРСР |
| Країна | |
| Місце розташування | Сілезія |
| Час/дата припинення існування | 1993 |
- Не варто плутати з Північною групою військ Закавказького фронту — групою радянських військ, що діяла у складі Закавказького фронту у ході битви за Кавказ
Півні́чна гру́па ві́йськ (ПнГВ, рос. СГВ) — військово-територіальне формування ЗС СРСР (Радянської Армії й Військово-морського флоту), одне з 4-х подібних, що перебували за межами СРСР і його військових округів і флотів, на території східноєвропейських країн — союзників по Організації Варшавського договору, що дислокувалося на території Польської Народної Республіки.
Історія СГВ
Розміщення радянських військ у Сілезії й Померанії, переданих від Німеччини, у зв'язку з рішеннями Ялтинської конференції союзників, до складу Польщі, було визначено договором між СРСР і ПНР від 21 квітня 1945 року.
Практичні заходи щодо створення Північної групи військ, що поєднувала відповідні війська на території Польщі, були визначені Директивою Ставки Верховного Головнокомандування (ВГК) № 269 від 29 травня 1945 року.
Північна група військ (ПнГВ) була створена в червні 1945 на базі 2-го Білоруського фронту. Відповідно до цієї директиви Головний штаб повинен був розташуватися у місті Лодзь (тимчасово в районі Бромберг). Підписали цю директиву Верховний головнокомандувач Й. В. Сталін і начальник Генерального штабу генерал армії О. І. Антонов.
Згодом Головний штаб СГВ розташувався у місті Легниця (до 1945 року німецьке місто Лігніц), у якому він перебував до 1984 року.[1] У Польщі Легницю називали «Малою Москвою». З Легниці Головний штаб був передислокований у місто Свідниця, в якому й перебував до моменту виводу ПнГВ на територію СРСР.
Командувачі
- Маршал Радянського Союзу Рокоссовський Костянтин Костянтинович (29 травня 1945 — жовтень 1949)
- генерал-полковник Трубников Кузьма Петрович (жовтень 1949—1950)
- генерал-лейтенант Радзієвський Олексій Іванович (1950—1952)
- генерал-лейтенант Константинов Михайло Петрович (1952—1955)
- генерал армії Галицький Кузьма Микитович (1955—1958)
- генерал-полковник Хетагуров Георгій Іванович (1958—1963)
- генерал-полковник Маряхін Сергій Степанович (1963—липень 1964)
- генерал-лейтенант Рудаков Олексій Павлович (липень — листопад 1964)
- генерал-полковник Бакланов Гліб Володимирович (листопад 1964 — 19 квітня 1967)
- генерал-полковник Шкадов Іван Миколайович (19 квітня 1967—1968)
- генерал-полковник Танкаєв Магомед Танкайович (1968—1973)
- генерал-полковник Герасимов Іван Олександрович (1973—1975)
- генерал-полковник Кулішев Олег Федорович (1975—1978)
- генерал-полковник Зарудін Юрій Федорович (1978—1984)
- генерал-полковник Ковтунов Олександр Васильович (1984 — лютий 1987)
- генерал-лейтенант Корбутов Іван Іванович (лютий 1987 — червень 1989)
- генерал-полковник Дубинін Віктор Петрович (червень 1989—1992)
- генерал-полковник Ковальов Леонід Іларіонович (1992—1993)
Примітки
- ↑ Кстати о реформе // Военно-исторический форум. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
Джерела
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).