YaChudo

Південнобережний діалект кримськотатарської мови

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Південнобережний діалект кримськотатарської мови
Поширена в Росія,  Україна,  Узбекистан,  Туреччина,  Румунія і  Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Писемністьлатинське письмо, кирилиця і арабська абетка Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікаціякримськотатарська Редагувати інформацію у Вікіданих
Коди мови
ISO 639-3–
Поширення кримськотатарської мови

Південнобережний (південний) діалект (кримс. yalı boyu şivesi, ялы бою шивеси) — діалект кримськотатарської мови, поширений серед південнобережних кримських татар, що проживали до депортації 1944 року на південному березі Криму. Належить до огузької групи тюркських мов, дуже близький до турецької.

Діалект південнобережних кримців дуже близький до турецької мови. Виділяється значною кількістю грецьких та деякою кількістю італійських запозичень. Літературна норма кримськотатарської мови, створена у другій половині XIX століття просвітителем Ісмаїлом Ґаспринським, спиралася на південнобережний діалект. Сучасна літературна мова кримських татар розвивається на основі середнього діалекту, проте окремі особливості південнобережного в ньому також наявні.

Специфічні фонетичні риси, що відрізняють південнобережний діалект як від турецької мови, так і від двох інших кримськотатарських діалектів:

  • перехід твердого, задньоязикового глибокого (коренеязикового) q (у кирилиці — къ і у традиційній арабській — ق) в x;
  • сильна палаталізація (пом'якшення) приголосних у «м'яких» складах.

Відмінності південнобережного діалекту не є наслідком його розвитку під впливом турецької, як раніше вважалося. Насправді він являє собою відгалуження огузьких ka-мов (до яких також належать літературна турецька, балканські діалекти турецької та гагаузька), що потрапило під вплив говірок Центрального Криму.

Говори

  • Західна (ялтинська) говірка була поширена від Форосу на заході до Микити на сході. Характерні риси: кипчацькі початкові k- і t- замість огузьких g- і d- здебільшого, афікс теперішнього часу — yır, — yir (відповідає турецькому — yor).
  • Середня (алуштинська) говірка була поширена від Гурзуфа на заході до Тувака на сході. Характерні риси: огузьке початкове g-, кипчацьке початкове t- замість огузького d- в більшості слів, афікс теперішнього часу — y — ıy, — iy, — uy, — üy, афікс 1 особи множ. числа — ıq, — ik, — uq, — ük.
  • Східна (судацька) говірка була поширена від Ускюта на заході до Коктебеля на сході. Характерні риси: огузькі початкові g- і d-, афікс теперішнього часу — y — ıy, — iy, — uy, — üy, афікс 1 особи множ. числа — ıq, — ik, — uq, — ük. У говорах деяких сіл м'якому k відповідає специфічний звук, близький до ч.

Загалом, південнобережний діалект дуже неоднорідний і мова вихідців практично з кожного села чи групи розташованих поруч сіл має свої, унікальні особливості, особливо в галузі лексики. Так, наприклад, говірка уродженців села Ускют налічує десятки слів, які не трапляються більше в жодних інших кримських говірках та діалектах.

Див. також

Примітки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).