Пятрусь Бровка

Пятрусь Бровка
біл. Пятрусь (Пётр Усцінавіч) Броўка
Народився	12 (25) червня 1905  Путилковичіd, Борисовський повітd, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	24 березня 1980[1] (74 роки)  Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Російська імперія  Білоруська Радянська Соціалістична Республіка  СРСР
Діяльність	перекладач, письменник, поет, дитячий письменник, редактор, політик, прозаїк, редактор
Alma mater	педагогічний факультет Білоруського державного університетуd
Заклад	Полоцький вісникd
Знання мов	білоруська і російська
Мова творів	білоруська[2]
Жанр	лірика
Членство	СП СРСР, БелАПП, Спілка білоруських письменників і Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь)
Партія	ВКП(б)
Діти	Бровка Юрій Петровичd
Нагороди	Літературна премія імені Якуба Коласа (1959) Літературна премія ім. Я. Купалиd (1969)
Пятрусь Бровка у Вікісховищі

Пятру́сь Бро́вка (біл. Пятрусь Броўка; Петро Устимович; нар. 25 червня 1905 — пом. 1980) — білоруський поет, перекладач та політик комуністичної доби. Член-кореспондент АН БРСР з 1953 . Академік АН БРСР (з 1966). Депутат Верховної Ради СРСР 4—10-го скликань.

Народився в селі Путилковичі (Вітебська область). Закінчив Білоруський університет (1931). Був на керівній роботі сталіністського молодіжного угруповання комсомол. Друкуватися почав 1926 . Перша збірка — «Слово фактам» (1930). У книгах 1930-х років «Прихід героя», «Весна Вітчизни», «Роки, як шторм» і поемі «Катерина» відображено соціалістичні перетворення в Білорусі, красу рідної природи. В роки Великої Вітчизняної війни створив патріотичні вірші «Кастусь Калиновський», «Партизан Бумажков», поему «Білорусь», «Поему про Смолячкова». Твори Бровки відзначаються гострою публіцистичністю, яскравим національним колоритом. Україні присвятив поезії «Щорс» (1938), «Київ» (1954), «З тобою, Україно» та інші.

З творами Тараса Шевченка познайомився в дитячі роки. Під їх впливом написав поему «Катерина» (1938), вірші «Хлопці-ковпаківці», «Пароплаву „Україна“» (1953).

Білоруською мовою переклав близько 80 поетичних творів Тараса Шевченка, серед них «Петрусь», «Юродивий», «Саул». Українському поетові присвятив вірші «Через Білорусь» (1939), «У Каневі» (1936) та кілька статей.

Член КПРС з 1940.

Автор лібретто перших білоруських опер, роману «Коли зливаються ріки» (1957). Перекладач Шевченка, Маяковського, Тичини, Рильського.

Виступав з промовою на Об'єднаному пленумі правлінь Спілки письменників СРСР і Спілки письменників України, присвяченому 150-річчю з дня народження Шевченка.

• Сталінська премія (1947) — за поеми «Хліб», «Думи про Москву», ряд ліричних віршів.
• Сталінська премія (1951) — за збірку «Дорога життя».
• Ленінська премія (1962)

• Збор творау. В 2 т. Мінск, 1957

• Вибране. За ред. М. Бажана. К., 1957
• В кн.: Білоруська радянська поезія. К., 1948;

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.