Пуцзє

Пуцзє
кит. 愛新覺羅溥傑 маньчж. ᡦᡠᡤᡳᠶᡝ
Псевдо	金秉藩 і 譽格
Народився	16 квітня 1907  Пекін
Помер	28 лютого 1994 (86 років)  Пекін
Поховання	Nakayama Shrined[1] і Mount Miaofengd[1]
Країна	КНР
Діяльність	каліграф, політик
Alma mater	Вища військова академія армії Японії (20 грудня 1944) і Військова академія армії Японії (червень 1935)
Знання мов	китайська
Посада	член комітету Народної політичної консультативної ради КНРd і член Всекитайських зборів народних представниківd
Рід	Айсін Ґьоро
Батько	Цзайфен, принц Чуньd
Мати	Юланьd
Брати, сестри	Пуї
У шлюбі з	Хіро Сага і Тан Шисяd
Діти	Хуейшен і Фукунага Косейd
Нагороди	Honoris causa (28 листопада 1991)
Медіафайли у Вікісховищі

Айсіньгеро Пуцзє (кит. трад. 愛新覺羅 溥傑, спр. 爱新觉罗 溥杰, піньїнь: Àixīnjuéluó Pǔjié; 16 квітня 1907 — 28 лютого 1994) — молодший брат останнього маньчжурського імператора Пу І. Син великого князя Чуня та дівчата з клану Айсін Ґьоро — за чутками позашлюбної дочки імператриці Цисі та сановника Жунлу.

У юності разом із братом був ув'язнений у Забороненому місті. Якось юний імператор закотив скандал, побачивши на браті каптан жовтого кольору, що символізує імператорську владу.

У 1924 його одружили з родичкою-маньчжуркою, але подружжя не жило разом.

З 1929 навчався в Японії, де закінчив елітну школу Гакусюїн та Військову академію.

У зв'язку з початком японської експансії до Маньчжурії та бездітністю його старшого брата урядові кола Японії зацікавилися питанням спадкоємця маньчжурського престолу. З метою прив'язати Пуцзє до Японії йому було запропоновано обрати дружину за фотографіями родичок Хірохіто. Вибір принца зупинився на Хіро Саге (1914-1987). Вони одружилися в Токіо в 1937, а потім поїхали жити до двору Пу І в Чанчуні.

До початку Радянсько-японської війни в 1945 Пуцзє очолював імператорську гвардію. Після того, як зірвалася спроба втечі імператорського сімейства до Японії, Пуцзє намагався здати Чанчунь військам гоміньдану. Був узятий у полон Червоною Армією і разом із братом провів 5 років у таборах Чити та Хабаровська. Після видачі китайським комуністам утримувався в таборі для військових злочинців.

За зразкову поведінку було випущено на волю і з подачі Чжоу Еньлая в 1961 оселився в Пекіні разом із дружиною та молодшою дочкою. Старшу доньку, Хуейшен, у 19-річному віці знайдено застреленою. Обставини її загибелі досі викликають суперечки.

У 1978 обраний депутатом Всекитайських зборів народних представників і через десять років увійшов до складу президії. Також входив до Постійного комітету Політбюро ЦК КПК та став віце-головою однієї з парламентських комісій.

Виступав консультантом на зйомках Бернардо Бертолуччі фільму «Останній імператор», одним із героїв якого він був. Після смерті Пуцзє в 1994 право на маньчжурський престол успадкував його молодший брат, Пужень.

• Behr, Edward. The Last Emperor. — Bantam, 1977. — ISBN 0553344749.
• Cotter, Edward. Kids Who Rule: The Remarkable Lives of Five Child Monarchs. — Annick Press, 2007. — ISBN 1554510627.
• Lebra, Takie Sugiyama. Above the Clouds: Status Culture of the Modern Japanese Nobility. — University of California Press, 1987. — ISBN 0520076028.
• Mackerras, Colin; Amanda Yorke. The Cambridge Handbook of Contemporary China. — Cambridge University Press, 1986. — ISBN 0521387558.