YaChudo

Пустогород

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

село Пустогород
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Тер. громада Есманьська селищна громада
Код КАТОТТГ UA59100070150016589 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Пустогород 
Основні дані
Населення 415
Поштовий індекс 41414
Телефонний код +380 5444
Географічні дані
Географічні координати 51°50′55″ пн. ш. 34°7′57″ сх. д. / 51.84861° пн. ш. 34.13250° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
178 м
Водойми річки: Смолянка, Бики
Місцева влада
Адреса ради 41432, Сумська обл., Шосткинський р-н, смт Есмань, вул. Василенка, 19
Карта
Пустогород. Карта розташування: Україна
Пустогород
Пустогород
Пустогород. Карта розташування: Сумська область
Пустогород
Пустогород
Мапа
Мапа

CMNS: Пустогород у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пустогоро́д — село в Україні, у Есманьській селищній громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 415 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Пустогородська сільська рада.

Географія

Село Пустогород знаходиться на березі річки Бики, в місці впадання її в річку Смолянка. На протилежному березі річки Смолянка — село Смолине. На річці кілька загат.

Село розташоване за 60 км від районного центру та за 17 км від залізничної станції Есмань. До автошляху М02E101 Київ — Москва 5 кілометрів.

Назва

Про походження назви села Пустогород існує народна легенда, в якій говориться про те, як монголо-татари в 1239 році спалили поселення людей, які жили на території сучасного Пустогорода, майже всіх жителів повбивали та забрали в полон.

Вижив один чоловік, він покинув згарище і пішов по дорозі, а назустріч йому їхали люди. Вони запитали його, звідки він йде, на що чоловік відповів: «Я іду з пустого городу…».

Є припущення, що на території с. Пустогород колись існувало місто.

Історія

  • За свідченням «Историко-статистического описания Черниговской епархии» 1873 року (книга 7) село Пустогород існувало ще до монголо-татарського завоювання і є одним з найдавніших поселень Глухівщини.
  • Відомий краєзнавець Х. Остапенко, називає село Пустогород найстарішими поселенням краю.
  • В названій вже книзі «Историко-статистического описания Черниговской епархии» говориться, що пустогородці вели жорстоку боротьбу з монголо-татарами. «Для защиты своей они наносили бревна и пускали их под ноги осаждавшего врага и после этого Пустогород долго был убежищем для окрестных жителей во время разорений татарских».
  • У 1239—1240 роках багатотисячне військо монголів на чолі з ханом Менгу зруйнувало Київ, спалило Чернігів, спустошило Глухів. Народні перекази зберегли пам'ять про героїчний подвиг жителів Пустогорода. У ті часи він був розташований на болоті поряд з нинішнім селом, оточений валом і обнесений глибоким ровом.

Монголи розраховували оволодіти ним з ходу, але жителі оборонялись запекло і напад відбили. Відбувалось це в день святого Георгія, тож на знак перемоги було тут закладено храм Святого Георгія. Все ж сили оборонців проти монголо-татар були недостатніми і пізніше укріплення було зруйноване, а його захисники і всі жителі — знищені. Городище запустіло і це місце стало називатися Пустогородом.

  • Археологічні дослідження підтвердили що поблизу села на правому березі річки Бики збереглися рештки городища часів Київської Русі.

В писемних джерелах село Пустогород відоме тільки з другої половини XIV ст. Це був час страшного для нашого розуміння середньовіччя. Незадовго до цього навколо Глухова існувало удільне князівство, що належало Сімеону Михайловичу, сину Чернігівського князя. І в раз воно припинило своє існування. І справа якраз не в міжусобній війні братів та родичів за престол. Все набагато прозаїчніше: в середині XIV ст., за свідченням Никонівського літопису, «был мор силен зело… в Глухове же тогда ни один человек не остался, вси изомроша». Це сталося в 1352 році.

І в цей час на історичній арені зваляється Пустогород. На думку краєзнавця П. Кисиленка це поселення виникло на місці стародавнього слов'янського городища.

В другій половині XIV ст. край потрапляє під владу Литви, а згодом і Речі Посполитої.

Зокрема, в першій половині XVII ст. Пустогородом володів поляк Миховський.

Після перемоги Української держави над поляками(якої саме?) в 1654 році воно входило до складу ратушних сіл.

Наступний раз в писемних джерелах це древнє село називається вже на початку XVIII століття. Привід традиційний як для часів козаччини — зміна володіння. Зокрема в 1705 році Пустогород гетьманським універсалом Івана Мазепи передається у володіння осавулу генеральної артилерії Семену Картоці. За іншими даними це відбулося 18 грудня 1715 року і осавул уже називається Семеном Карпекою і гетьман теж інший. Крім Пустогороду Картока-Карпека також володів селами Юрасівка і Усок нинішнього Ямпільського району.

За переписом 1780 року стає відомо, що на той час в Пустогороді жителів було більше ніж зараз — майже тисяча: 431 чоловіків та 418 жінок.

За переказами відомо, що пустогородський священник Андрій Янчуковський у XVIII столітті був командирований в Нову Січ «для увещания» козаків, але ті схопили його і «живым закопали в яму».

Буквально якихось дві сотні років тому село Пустогород змушено було поміняти своє місце розташування. На початку XIX ст. переселення на вільні землі набрало такого розмаху, що пустогородська церква, яка стояла в центрі села, опинилася за його межами, на другому березі річки Бичка. До слова Георгіївська церква в Пустогороді відносилася до 6-го (передостаннього) класу приходських храмів.

Щоб церква не була за межами села, жителі змушені були перенести на свій новообжитий берег. Після цього життя в Пустогороді розвивалось не так вдало як раніше. Все частіше і частіше проливається кров і застосовується сила.

Багато таких історичних події, які відбувались в Пустогороді, пов'язані з першою половиною XX століття. До слова також скажемо, що після зруйнування в 30-х роках XX століття церква в селі до сих пір не відновлена.

  • Під час революції 1905 — 1907 років в селі відбувся виступ селян проти місцевого поміщика Чернишина. Цей виступ було придушено з допомогою зброї ескадроном козаків. 9 чоловік було засуджено.
  • В січні 1918 року як і в інших селах на Глухівщині було встановлено радянську окупацію. Перша сільська рада була створена на початку 1918 року, першим головою якої був обраний Родителєв М. І. На три роки Пустогород разом з іншими прикордонними селами входить до демаркаційної зони, наводненою тисячами озброєних людей.

У 1926 — село, центр сільради Есманського району, 274 двори, 1472 мешканця[1].

Для організації колгоспу в с. Пустогород був направлений один з двадцятип'ятитисячників Ісачкін Микита Васильович. Народився він в 1909 році в Петербурзі, належав до більшовицької партії, служив на Балтійському флоті, працював робітником на одному з заводів Ленінграду. В 1931 році він очолив тільки-но створену сільську партійну організацію.

Але трохи згодом в цьому ж році, після проведення колгоспних зборів він був убитий із рушниці противниками створення колгоспів. Поховали його біля колгоспної контори. Вулицю, на якій знаходиться могила, назвали на його честь.

В роки німецько-нацистської окупації майже половина жителів села влилась до партизанських з'єднань під командуванням Я. І. Мельника і М. І. Наумова. На деякий час цей край став зоною партизанської влади.

Нацисти жорстоко розправилися з мирним населенням. У січні 1942 року всіх жителів села зігнали у школу. Потім відібрали декілька сімей. На них у нацистів була інформація про допомогу партизанам. Цих людей розвели по домівках, де живими і спалили. Всього було спалено 42 особи, серед яких старі люди, а також жінки й діти. Всіх інших було відпущено.

На фронтах Другої світової війни і в партизанських загонах воювало 360 односельців, з них 180 за виявленні героїзм і відвагу нагороджено орденами і медалями. 180 чоловік полягли за незалежність Батьківщини.

У Пустогороді споруджено пам'ятник на честь вояків, які загинули в бою за відновлення російської окупації села та всіх тих односельців, які не повернулися з війни.

Сьогодення

Населення села поступово зменшується. Якщо в 1970 році в п'яти селах сільської ради проживало 690 чоловік, то через три з половиною десятиліття їх стало майже вдвічі менше. За даними на початок минулого року в чотирьох селах проживало 398 чоловіки. Дворів за цей час стало навіть більше — 205.

У Пустогороді раніше містилася центральна садиба колгоспу «Заря» за яким було закріплено 4661 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3170 га орної землі. 18 трудівників були відзначені орденами й медалями СРСР.

Згодом в період реформування з'явилось ТОВ «Зоря», але вже скоро воно припинило існування. Зараз вся надія на іноземних інвесторів.

В селі є середня школа, нова будівля якої була побудована в 1992 році. В 2001—2002 навчальному році в ній налічувалось 65 учнів проти 227 — в 1971—1972 н. р. Минулого навчального року в Пустогородській одинадцятилітці навчалось лише 48 дітей. У школі нема першого, п'ятого, шостого і восьмого класів.

В селі є Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, магазини. Раніше існував пологовий будинок. В 1948 році Пустогородську школу закінчив Микола Кузьмич Ісаєнко, що став згодом Заслуженим вчителем УРСР.

Згідно з середньостроковою програмою економічного та соціально-економічного розвитку Глухівського району на 2008 — 2011 роки Пустогород віднесено до центру місцевого розвитку з центром у селище Червоному.

3 листопада 2017 року освячено храм-каплицю УПЦ КП святителя Григорія Богослова[2].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Есманьської селищної громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Глухівського району, село увійшло до складу новоутвореного Шосткинського району[4].

17 серпня 2024 року оперативне командування «Північ» повідомило про обстріли Сумської області. Серед постраждалих населених пунктів село Пустогород — 2 вибухи, ймовірно ствольна артилерія 122 мм[5].

26 серпня 2024 року російські загарбники продовжували обстрілювати прикордонні території Сумської області. Зокрема в селі було зафіксовано 3 вибухи, ймовірно КАБ. В результаті обстрілу пошкоджено навчальний та медичний заклади, адмінбудівлю[6].

29 серпня 2024 року зафіксовано два обстріли, шість вибухів КАБ[7].

30 серпня 2024 року зафіксовано два вибухи КАБ[8].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 350 84.34 %
російська 64 15.42 %
інші/не вказали 1 0.24 %
Усього 415 100 %

Примітки

  1. ↑ Список населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва «Червоне Село», 1927. ‒ 66 с.,с.17
  2. ↑ На Сумщині освячено новий храм-каплицю. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  3. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  4. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. ↑ Подробиці обстрілів від ОК “Північ”. debaty.sumy.ua (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
  6. ↑ Рашисти скинули на Сумщині рекордну кількість КАБів | Данкор онлайн | Сумской информационный портал: все новости Сумщины. dancor.sumy.ua. Процитовано 26 серпня 2024.
  7. ↑ Минулої доби рф атакувала Глухівщину 14 авіабомбами. Які населені пункти. Глухів.City (укр.). Процитовано 30 серпня 2024.
  8. ↑ Одна з громад Глухівщини – серед тих, що найбільше потерпають від обстрілів рф. Глухів.City (укр.). Процитовано 30 серпня 2024.
  9. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).