Псевдокод

Псевдокод — це неформальний запис алгоритму, який використовує структуру поширених мов програмування, але нехтує деталями коду, несуттєвими для розуміння алгоритму (опис типів, виклик підпрограм тощо). Мова програмування доповнюється природною мовою, компактними математичними позначеннями. Псевдокод є зрозумілішим, ніж програми, формою запису алгоритмів.

Єдиного стандарту синтаксису псевдокоду не існує.^[1]

Приклад

Наведений нижче псевдокод описує алгоритм пошуку найбільшого елемента масиву A, що містить n елементів:

алгоритм Максимум(A, n)
    найбільший ← A[1]
    для i від 2 до n
        якщо A[i] > найбільший
            найбільший ← A[i]
    повернути найбільший

Джерела

Zobel, Justin (2013). Algorithms. Writing for Computer Science (вид. Second). Springer. ISBN 978-1-85233-802-2.
Roy, Geoffrey G (2006). Designing and explaining programs with a literate pseudocode. Journal on Educational Resources in Computing. Association for Computing Machinery (ACM). 6 (1): 1. doi:10.1145/1217862.1217863. ISSN 1531-4278. S2CID 25810599.
Ulate-Caballero, Bryan Alexander; Berrocal-Rojas, Allan; Hidalgo-Cespedes, Jeisson (25 жовтня 2021). Concurrent and Distributed Pseudocode: A Systematic Literature Review. 2021 XLVII Latin American Computing Conference (CLEI). IEEE. с. 1—10. doi:10.1109/clei53233.2021.9640222. ISBN 978-1-6654-9503-5.
Кормен, Томас; Лейзерсон, Чарльз; Рівест, Рональд; Стайн, Кліффорд (2019). Вступ до алгоритмів (укр.). Київ: К.І.С.
Татарчук, Д. Д.; Діденко, Ю. В. (2016). Інформатика (PDF) (укр.). Київ: Політехніка. с. 116. ISBN 978-966-622-759-4.

Примітки

↑ Татарчук, Д. Д.; Діденко, Ю. В. (2016). Інформатика (PDF) (укр.). Київ: Політехніка. с. 116. ISBN 978-966-622-759-4.

Це незавершена стаття про мови програмування.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Tatarchuk2016-1] Татарчук, Д. Д.; Діденко, Ю. В. (2016). Інформатика (PDF) (укр.). Київ: Політехніка. с. 116. ISBN 978-966-622-759-4.

[1]