Про космос
Титульна сторінка видання 1591 року, яка приписує твір Арістотелю | |
| Автор | Псевдо-Арістотель і невідомо |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Περὶ Κόσμου |
| Мова | давньогрецька мова |
| Жанр | трактат |
| Видано | невідомо |
Про космос (дав.-гр. Περὶ Κόσμου; лат. De Mundo) — богословський і науковий трактат, який за традицією включають до праць Арістотеля, але зазвичай приписують іншому автору. Ймовірно, трактат був опублікований між III ст. до н. е. і II ст. н. е. Він обговорює космологічні, геологічні та метеорологічні теми, а також розглядає роль, яку бог відіграє у підтримці Всесвіту.
Зміст
За словами Йогана Тома, «Про космос» «намагається пояснити роль бога у збереженні та підтримці космосу, водночас відстоюючи ідею його трансцендентності та незалежності»[1]. Хоча твір здебільшого виконано в перипатетичному стилі, встановленому Арістотелем[1], в ньому також присутні елементи платонівської, стоїчної та неопіфагорійської філософії. На думку Тома, це свідчить про написання трактату вже після Арістотеля[2]. Поряд з теологічними міркуваннями, трактат також обговорює космологічні, геологічні та метеорологічні теми[3].
Авторство й датування
Сумніви щодо авторства «Про космос» висловлювали ще в античності: коли Прокл згадував твір в одному зі своїх коментарів, він додав «якщо книга „Про космос“ написана ним»[4]. У середні віки поширеною була думка, що «Про космос» був справжнім твором Арістотеля[1]. Помітним винятком був філософ XII століття Маймонід, який категорично відкидав це[4]. У XV та XVI століттях знову висловлювали сумніви[5], а в XVII столітті стало звичним відкидати роботу[6]. Загальна згода щодо заперечення авторства Арістотеля була досягнута в XIX столітті, і відтоді лише кілька голосів виступали проти[7].
Основні причини відкидати авторство Арістотеля[8]:
- Відмінності в мові та стилі, включно з використанням слів, не зафіксованих до III століття до н. е.
- Багато другорядних пунктів філософської доктрини, які відрізняються від Арістотеля (наприклад, ідея, що повітря вологе та холодне у книзі 2)
- Богословська позиція, яка в певних аспектах розходиться з позицією Арістотеля — зокрема, акцент на трансцендентному богу, який, хоча й знаходиться за межами Всесвіту, все ж присутній і активний усюди в ньому.
Іноді робили спроби встановити автора твору. У XIX столітті, коли вважали, що багато трактатів з натурфілософії походили від філософа-стоїка Посідонія, було прийнято вважати книгу заснованою на його творах або навіть написаною ним самим[9]. Ще в 1905 році Вільгельм Капелле (Neue Jahrbücher, 1905), зводив більшість доктринальних тез трактату до Посідонія[10]. Інше ім'я, яке іноді пропонували як автора, але тепер відкинуто, — Ніколай Дамаський[9]. Нині загальна позиція полягає в тому, щоб просто припустити, що праця написана анонімним філософом-еклектиком[9], і тому автора зараз називають Псевдо-Арістотелем[11]. Автор «багато знав про філософію, а понад усе плекав філософію Арістотеля», однак немає «підстав навіть здогадуватися», хто був автором[12].
Стосовно датування трактату, то він містить дві важливі вказівки[13]:
- Розповідь про Британські острови спирається на відкриття Піфея, який, ймовірно, опублікував їх незабаром після смерті Арістотеля.
- Ідея про те, що Гірканське (Каспійське) море пов'язане з океаном, ймовірно, походить від помилкового звіту Патрокла Македонянина початку III століття до н. е.
Як час створення трактату вказують діапазон від III ст. до н. е. до II ст. н. е.[11][12][14], але найімовірніше в I ст. до н. е. — I ст. н. е.[9]
Історія тексту
Після оригінальної публікації грецькою мовою твір був перекладений на латину Апулеєм, на сирійську мову Сергієм Решайнським. Існують три різні арабські переклади[15].
Примітки
- ↑ а б в Thom, Johan C., ред. (2014). Introduction. Cosmic Order and Divine Power: Pseudo-Aristotle, On the Cosmos. Tübingen, Germany: Mohr Siebeck. с. 3. ISBN 978-3161528095.
- ↑ Thom, Johan C., ред. (2014). Introduction. Cosmic Order and Divine Power: Pseudo-Aristotle, On the Cosmos. Tübingen, Germany: Mohr Siebeck. с. 5. ISBN 978-3161528095.
- ↑ Thom, Johan C., ред. (2014). Introduction. Cosmic Order and Divine Power: Pseudo-Aristotle, On the Cosmos. Tübingen, Germany: Mohr Siebeck. с. 10—13. ISBN 978-3161528095.
- ↑ а б Kraye, 2014, p. 182.
- ↑ Kraye, 2014, p. 183–184.
- ↑ Kraye, 2014, p. 185–186.
- ↑ Kraye, 2014, p. 187. Крає відзначає двох нещодавніх авторів, які й далі наполягають на авторстві Арістотеля — Джованні Реале Абрагам Бос.
- ↑ Gregorić & Karamanlis, 2020, p. 6–8.
- ↑ а б в г Kraye, 2014, p. 196.
- ↑ Aristotle; Forster, E.S. (Edward Seymour); Dobson, J.F. (John Frederic) (1914). De Mundo. с. 1.
- ↑ а б Bos, A. P. (2003). The soul and its instrumental Body: A Reinterpretation of Aristotle's Philosophy of Living Nature. Brill's Studies in Intellectual History. Т. 112. Leiden, Netherlands: Brill. с. 210. ISBN 978-9004130166.
- ↑ а б Gregorić та Karamanlis, 2020
- ↑ Pajón Leyra & Bartoš, 2020, p. 119-120.
- ↑ Pajón Leyra & Bartoš, 2020, p. 120.
- ↑ McCollum, Adam (2011). Sergius of Reshaina as Translator: The Case of the De Mundo. У Lössl, Josef; Watt, John W. (ред.). Interpreting the Bible and Aristotle in Late Antiquity: The Alexandrian Commentary Tradition Between Rome and Baghdad. Farnham, UK: Ashgate Publishing. с. 165. ISBN 978-1409410072.
Література
- Kraye, Jill. Disputes over the authorship of De Mundo // Cosmic Order and Divine Power: Pseudo-Aristotle, On the Cosmos / editor Johan C. Thom. — Mohr Siebeck, 2014. — ISBN 978-3161528095.
- Pajón Leyra, Irene; Bartoš, Hynek. Geography (Chapter 3, 393a9–394a6) // Pseudo-Aristotle: De Mundo (On the Cosmos). A commentary / editors Pavel Gregorić, George Karamanlis. — Cambridge University Press, 2020. — ISBN 978-1108834780.
- Gregorić, Pavel; Karamanlis, George. Introduction // Pseudo-Aristotle: De Mundo (On the Cosmos). A commentary. — Cambridge University Press, 2020. — ISBN 978-1108834780.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
