YaChudo

Протісне

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.


село
Протісне
пол. Procisne
Координати 49°11′57″ пн. ш. 22°40′26″ сх. д. / 49.19917° пн. ш. 22.67389° сх. д.
Країна
ВоєводствоПідкарпатське воєводство
ПовітБещадський повіт
ҐмінаГміна Літовищі
Перша згадка1580
Висота центру637  м
Населення52 особи (2006)
Часовий поясUTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код(+48) 13
Поштовий індекс38-713
Автомобільний кодRBI
Код SIMC0356300
GeoNames761279
OSM ↑1748184 ·R (Ґміна Літовищі)
Протісне. Карта розташування: Польща
Протісне
Протісне
Протісне (Польща)
Протісне. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Протісне
Протісне
Протісне (Підкарпатське воєводство)
Мапа
CMNS: Протісне у Вікісховищі

Протісне (пол. Procisne) — давнє українське село в Закерзонні (Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт) у гміні Літовищі, солтистві Ступосяни.

Розташування

Лежить на берегах Сяну, при воєводській дорозі № 896.

Назва

У ході кампанії ліквідації українських назв село у 1977—1981 роках мало назву Пшесмик (пол. Przesmyk).

Історія

Перша згадка про Протісне сягає 1580 року як одна з маєтностей Кмітів. До 1772 року село перебувало в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772—1918 роках село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Місцевий дідич Марцель Конецький створив загін і взяв участь у Галицькому повстанні 1846 року. У 1888 році село належало до Ліського повіту, в селі нараховувалося 39 будинків та 267 мешканців, з них 210 греко-католиків, 18 римо-католиків і 33 юдеї (у фільварку 6 будинків і 35 жителів, з них 10 греко-католиків, 7 римо-католиків і 18 юдеїв). Греко-католики належали до парафії Смільник Затварницького деканату Перемишльської єпархії.

У листопаді 1918 року село ввійшло до складу Західноукраїнської Народної Республіки, однак у травні 1919 року було окуповане польськими військами.

У 1919—1939 роках — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 роках було адміністративним центром об’єднаної сільської ґміни Ступосяни. У 1921 році в селі було 79 будинків і 411 мешканців, з них 359 греко-католиків, 23 римо-католики, 29 юдеїв, греко-католики належали до парафії Смільник Лютовиського деканату Перемишльської єпархії. На 1 січня 1939 року в селі мешкало 610 осіб, з них 560 українців, 30 поляків і 20 євреїв[1].

Друга світова війна принесла нове горе і руйнування. У 1946 році жителів переселено до СРСР, а будівлі в селі спалені.

Примітки

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).