YaChudo

Протока Зради

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Протока Зради
Протока Зради на півдні Курильських проток
Протока Зради на півдні Курильських проток
Розташування
Координати43°38′13″ пн. ш. 145°23′35″ сх. д. / 43.63694° пн. ш. 145.39306° сх. д.
Прибережні країниЯпонія Японія[1], Росія Росія[2]
МореОхотське море
Макс. глибина22 м
Довжина≈ 24 км
Ширина15,7м
Річки
Вливаються річкиРікорда, Головніна, Сінна
Мапа
Мапа

Прото́ка Зра́ди (рос. Пролив Измены, яп. 野付水道, Ноцуке суйдо) — протока Курильських островів, що відокремлює острів Кунашир на півночі від японського острова Хоккайдо на півдні, з'єднує Кунаширську протоку на заході та Південно-Курильську протоку на сході. Довжина — близько 24 км, ширина — 15,7 км, максимальна глибина 22 м. Названа в 1811 році офіцерами шлюпки «Діана» в пам'ять про віроломство японців, які обманом захопили росіян, що висадились на острові для поповнення запасів води й провіанту. Серед моряків були командир шлюпки капітан-лейтенант Василь Головнін, 2 офіцери та 4 матроси, які знаходились в полоні 2 роки 4 місяці[3].

Протока є предметом територіального спору Японії та Росії. Японія її відносить до акваторії округу Немуро префектури Хоккайдо; Росія — до Южно-Курильського міського округу Сахалінської області.

Протока часто вкрита туманом. Узимку води заповнені льодом. У західній частині протоки знаходиться банка Ноцукекітаасасе. Береги переважно низькі, мало порізані; в північній частині, біля острова Кунашир виділяється затока Зради. Зі східного боку її відокремлює Весловський півострів. На півдні протоки виділяється півострів Ноцуке-Ханто. На берегах протоки виділяються миси:

У протоку впадають річки острова Кунаширу — Рікорда, Головніна, Сінна.

Примітки

  1. ↑ Згідно позиції Японії протока є внутрішньою і називається протокою Немуро
  2. ↑ Згідно позиції Росії по протоці проходить кордон Росії та Японії
  3. ↑ Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 58.

Література

  • И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Измены пролив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения», 2009. — С. 58. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).