YaChudo

Просюмер

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

Прос'юмер (англ. prosumer) — це суб'єкт, яка одночасно споживає та виробляє. Цей термін є поєднанням слів «виробник» (англ. producer) та «споживач» (англ. consumer). Дослідження визначили шість типів просюмерів: просюмери, що виготовляють самостійно (sam-by-prosumer), просюмери, що займаються самообслуговуванням (self-service-service-prosumer), просюмери, що налаштовують (customized-prosumer), просюмери, що співпрацюють (collaboration-prosumer), монетизовані просюмери (monetized-prosumer) та економічні просюмери (economic-prosumer)[1][2][3].

Визначення та контексти

Елвін Тоффлер, автор терміну «просюмер»

Елвін Тоффлер придумав термін «просюмеризм» (англ. prosumption) для опису практики людей, які виробляють власні товари та послуги в цифрову епоху, таким чином функціонуючи і як виробник, і як споживач[4]:103. Наприклад, поширення мережевої літератури часто відбувається на рівні спільноти, де члени спільноти беруть участь як читачі, надають відгуки авторам і пишуть самі, як у випадку з «Ранковою зорею Лінгао»[4]:104.

У сфері відновлюваної енергетики просюмерами є домогосподарства або організації, які іноді виробляють надлишок палива або енергії та подають його до національної (або місцевої) розподільчої мережі; тоді як в інший час (коли їхні потреби в паливі або енергії перевищують їх власне виробництво) вони споживають те саме паливо або енергію з цієї мережі. Це широко робиться домогосподарствами за допомогою фотоелектричних панелей на дахах, що виробляють електроенергію. Такі домогосподарства можуть додатково використовувати акумуляторні накопичувачі для збільшення своєї частки власного споживання фотоелектричної електроенергії, що в літературі називається просюмаж[5][6].

Економіка спільного використання — це ще один контекст, де окремі особи можуть виступати як просюмери. Наприклад, в економіці спільного використання окремі особи можуть бути постачальниками (наприклад, господарі Airbnb, водії Uber) та споживачами (наприклад, гості Airbnb та пасажири Uber). Просюмерство — це один із шляхів розвитку економіки спільного використання[7].

Вчені пов'язують культуру споживачів-постачальників з концепцією макдональдизації, висунутою соціологом Джорджем Рітцером. Посилаючись на бізнес-модель McDonald's, яка робить акцент на ефективності управління, водночас спонукаючи клієнтів витрачати більше зусиль і часу самостійно (наприклад, прибираючи за собою в ресторанах), макдональдизація змушує клієнтів-просюмерів виконувати більше роботи безкоштовно[8].

Історія

Вперше припущення, що під впливом комп'ютерних технологій споживач також виконуватиме функцію виробника, було висловлено Маршаллом Маклюеном і Баррінгтоном Невіттом у їхній спільній роботі Take Today (1972). Сам термін Prosumer з'являється у книзі " Третя хвиля " (1980) американського футуролога Елвіна Тоффлера, де воно утворене від «producer + consumer». За Тоффлер, просьюмеризм в чистому вигляді був присутній в умовах традиційного суспільства і натурального господарства, в так звану «першу хвилю». Промислова революція XVIII століття, що почала «другу хвилю» розвитку суспільства, звела до мінімуму таку форму виробництва та споживання, оскільки суб'єкти виконання відповідних функцій відокремилися один від одного. У 1950-х роках настала нова фаза — «третя хвиля». Відбулася реінтеграція функцій виробництва та споживання, що ознаменована «новим народженням» або «воскресінням» просьюмера. Є думка, що причиною цього став вплив Другої світової війни, під час якої в середовищі європейського робітничого класу з'явилися особливі звички виробництва та споживання з метою економії. Після війни така діяльність перетворилася на спосіб розваги[9].

Витоки та розвиток

Щоб досягти високого ступеня персоналізації, споживачі повинні брати участь у виробничому процесі, особливо у визначенні вимог до дизайну. У певному сенсі це лише розширення тих відносин, які багато заможних клієнтів мали з такими професіоналами, як архітектори, протягом багатьох десятиліть. Однак у багатьох випадках клієнти архітекторів не є єдиними або навіть основними кінцевими просюмерами[10].

Тоффлер поширив ці та багато інших ідей далеко в 21 столітті. Поряд з нещодавно опублікованими роботами, такими як «Революційне багатство» (2006), можна розпізнати та оцінити як концепцію, так і факт просюмерства, як його бачать і відчувають у світовому масштабі. Однак те, що ці концепції мають глобальний вплив і охоплення, можна частково виміряти, звернувши увагу, зокрема, на популярність Тоффлера в Китаї. Обговорюючи деякі з цих питань з Ньютом Гінгрічем у програмі «After Words» на каналі C-SPAN у червні 2006 року, Тоффлер зазначив, що «Третя хвиля» є другим за рейтингом бестселером усіх часів у Китаї, поступаючись одразу твору Мао Цзедуна[11].

Споживчу стратегію Тоффлера добре описав та розвинув з економічної точки зору Філіп Котлер, який розглядав її як новий виклик для маркетологів[12]. Котлер передбачав, що люди також захочуть відігравати більшу роль у розробці певних товарів та послуг, які вони споживають, крім того, сучасні комп'ютери дозволять їм це робити. Він також описав кілька сил, які призведуть до більшої кількості видів діяльності, подібних до споживчої, та до більш сталого способу життя. Цю тему далі розвинув Томаш Шимусяк у 2013 та 2015 роках у двох книгах з маркетингу[13][14].

У липні 2020 року в академічній статті повідомлялося про природу та зростання «роботизованого споживача», що походить від сучасних технологій, та пов'язаної з ним культури участі, що, своєю чергою, було значною мірою передбачено раніше письменниками-фантастами[15][16][17].

Сектори економіки

Секторами економіки, які ілюструють модель просюмеризму, є:

  • енергетичний ринок — просюмери встановлють сонячні панелі, вітрові турбіни та інші системи відновлюваної енергії, сприяючи виробництву зеленої енергії та зменшуючи залежність від викопного палива. Цей децентралізований підхід підвищує стійкість енергетичної мережі та прискорює перехід до сталої енергетичної системи. Просюмери також відіграють життєво важливу роль в інтелектуальних мережах, де обмін даними в режимі реального часу з постачальниками оптимізує розподіл енергії та зменшує її втрати. Поставляючи надлишок енергії назад у мережу, вони підтримують стабільність мережі та зменшують пікове навантаження. Крім того, споживачі-споживачі беруть участь у торгівлі енергією між рівними користувачами (P2P), сприяючи децентралізованому енергетичному ринку та потенційно призводячи до більш конкурентних цін на енергію[18];
  • охорона здоров'я — пацієнти беруть активну участь в управлінні своїм здоров'ям за допомогою цифрових інструментів, таких як портативні пристрої або трекери, мобільні медичні додатки та онлайн-спільноти. Ця активна участь дозволяє пацієнтам контролювати своє здоров'я, отримувати доступ до медичної інформації та спілкуватися з фахівцями в режимі реального часу, що призводить до прийняття більш обґрунтованих рішень та покращення результатів у сфері охорони здоров'я. Крім того, модель сприяє спільному виробництву медичних послуг, де пацієнти співпрацюють з постачальниками послуг для розробки персоналізованих планів догляду, підвищуючи якість догляду. Просюмери також роблять свій внесок у профілактичне та прогнозне здоров'я, використовуючи цифрові інструменти для участі в проактивному управлінні здоров'ям, використовуючи дані для виявлення ранніх ознак проблем зі здоров'ям та ідентифікації потенційних ризиків, тим самим зменшуючи захворюваність на хронічні захворювання та витрати на охорону здоров'я[18];
  • освіта — студенти перетворилися з традиційних пасивних споживачів навчання, орієнтованого на вчителя, на активних учасників створення та поширення знань. Студенти не лише навчаються, а й активно беруть участь у створенні знань разом зі своїми однолітками та викладачами. Вчителі виступають наставниками, надаючи ресурси та підтримку, дозволяючи студентам глибоко досліджувати теми, що їх цікавлять. Такий підхід враховує індивідуальні стилі навчання та розвиває критичне мислення та навички вирішення проблем. Динаміка вчитель-споживач являє собою значний зсув до більш залученого та спільного навчального середовища[18];
  • сільське господарство — просюмеризм передбачає виробництво продуктів харчування людьми переважно для власного споживання, поєднання виробництва та споживання на самодостатній основі. Ця форма споживання часто зумовлена ​​особистим задоволенням, а не спільним використанням з громадою, що підкреслює більш індивідуалістичний, але також більш стійкий та, можливо, сталий підхід до виробництва та споживання продуктів харчування[18];
  • мистецтво — інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій суттєво змінила стосунки між митцями та їхньою аудиторією. Митці все частіше взаємодіють з глядачами, аудиторією та колегами-митцями для спільного створення творів мистецтва, відходячи від традиційної моделі ізольованого творення. Такий спільний підхід перетворив глядачів та аудиторію з пасивних споживачів на активних споживачів, які надають зворотний зв'язок та роблять свій внесок у художній процес. Цифрові платформи та соціальні мережі дозволяють митцям охоплювати глобальну аудиторію, отримувати негайний зворотний зв'язок та зв'язуватися з різноманітними спільнотами, що ще більше розмиває межі між творцем та споживачем. Наприклад, такі платформи дозволяють митцям ділитися своїми роботами та отримувати відгуки від глобальної спільноти. Ця взаємодія не лише допомагає митцям покращити свою роботу, але й створює середовище для співпраці, де відбувається обмін ідеями та методами[18];
  • мода — транснаціональні просюмери займаються перепродажем предметів розкоші, щоб досягти автономії, гнучкості та мобільності, створюючи глобальний ланцюг товарів розкоші. Таким чином, поведінка споживачів у сфері моди сильно залежить від суспільних та культурних факторів, причому модні тенденції часто диктуються елітою та правлячими класами, а не самими споживачами. Споживачі у сфері моди часто беруть участь у розробці та кастомізації власного одягу, використовуючи такі платформи, як Instagram та Etsy, для обміну та продажу своїх творінь[18];
  • 3D-друк — поява технології 3D-друку дала споживачам можливість стати просюмерами, надаючи їм доступ до 3D-принтерів та матеріалів. Мотивовані фінансовою винагородою, особистим задоволенням та бажанням налаштування та персоналізації, вони створюють, продають та купують продукцію, надруковану за допомогою 3D-друку. Ця трансформація дозволила людям активно брати участь у виробничому процесі, пропонуючи індивідуальні рішення відповідно до потреб споживачів та сприяючи інноваціям у спільноті[18];
  • криптовалюти — майнінг криптовалют є прикладом технологічно орієнтованої форми просюмеризму. Майнери, оснащені високопродуктивним обладнанням та програмним забезпеченням, перевіряють транзакції, вирішуючи складні математичні задачі, заробляючи нові криптомонети як винагороду. Ця прибуткова діяльність перетворює покупців криптомонетів на майнерів, які сприяють безпеці та стабільності мережі, отримуючи при цьому фінансову вигоду. Просюмери в цій сфері формують спільноти для обміну інформацією та торгівлі криптовалютами, підвищуючи загальну стійкість та взаємозв'язок екосистеми[18];
  • Web 2.0 — розвиток та розповсюдження цифрових технологій призвели до ситуації, коли зв'язок через інтернет став атрибутом повсякденного життя більшої частини населення. Технології Web 2.0 зробили інтернет основним простором просьюмеризму[19][20]. З'явилося безліч таких веб-сайтів, як YouTube та SoundCloud, на які користувачі-аматори можуть завантажувати власні матеріали. Вікіпедія передбачає переробку та реорганізацію контенту, що вже є в інших джерелах. Так, завантаження DJ-міксу на SoundCloud або написання статті на Вікіпедії відноситься до виробництва, а їх відповідне прослуховування та прочитання — до споживання. Однак просьюмерами можна вважати лише тих користувачів, які активно залучені до обох процесів. На відміну від того «споживання», яке було раніше, з появою технологій Web 2.0 просьюмери рідко користуються продуктами власного виробництва. Натомість вони споживають схожий контент, вироблений членами тієї ж інтернет-спільноти, що й вони самі, обмінюючись думками та рекомендаціями у коментарях[20];
  • ЗМІ — громадянська журналістика, коли звичайні громадяни, які не є професійними авторами, беруть активну участь у створенні повідомлень новин. Поширення портативних цифрових пристроїв призвело до ситуації, коли очевидці певної події можуть одразу зафіксувати її без участі журналістів. У результаті інформаційне поле виходять повідомлення, які дозволяють пережити подію «від першої особи» і нерідко виступають авторитетнішими джерелами, ніж журналістські матеріали. Наприклад, під час вибухів у лондонському метро в 2005 році репортери не могли пройти на станції, і безпосереднє висвітлення події стало завданням тих, хто на той момент перебував у підземці[21].

Критика

Просумерський капіталізм критикували за сприяння «новим формам експлуатації через неоплачувану працю, гейміфіковану як розвага»[22]:57.

Див. також

  • Покупець
  • Вартість граничної ціни — версія трудової теорії вартості
  • Креативний споживач
  • Produsage — створення контенту під керівництвом користувачів, яке відбувається в різних онлайн-середовищах
  • Read/write culture — культура, що заохочує створення похідних творів

Примітки

  1. ↑ Lang, Bodo; Dolan, Rebecca; Kemper, Joya; Northey, Gavin (1 січня 2020). Prosumers in times of crisis: definition, archetypes and implications. Journal of Service Management. 32 (2): 176—189. doi:10.1108/JOSM-05-2020-0155. ISSN 1757-5818. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  2. ↑ Ertz, Myriam; Cao, Xinyuan; Barragán Maravilla, José Maria (2024). The Prosumer. Encyclopedia. 4 (3): 1263—1278. doi:10.3390/encyclopedia4030082.
  3. ↑ Ritzer, George, ред. (15 лютого 2007). The Blackwell Encyclopedia of Sociology (англ.) (вид. 1). Wiley. с. 1—3. doi:10.1002/9781405165518.wbeosp132.pub3. ISBN 978-1-4051-2433-1.
  4. ↑ а б Han, Rongbin (2026). Make China Great Again: Online Alt-History Fiction and Popular Authoritarianism. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-22054-5.
  5. ↑ Schill, Wolf-Peter; Zerrahn, Alexander; Kunz, Friedrich (1 червня 2017). Prosumage of solar electricity: pros, cons, and the system perspective (PDF). Economics of Energy & Environmental Policy (англ.). 6 (1). doi:10.5547/2160-5890.6.1.wsch. ISSN 2160-5882.
  6. ↑ Green Iain Staffell, Richard (1 червня 2017). 'Prosumage' and the British Electricity Market. Economics of Energy & Environmental Policy (англ.). 6 (1). doi:10.5547/2160-5890.6.1.rgre. ISSN 2160-5882. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  7. ↑ Lang, Bodo; Botha, Elsamari; Robertson, Jeandri; Kemper, Joya A.; Dolan, Rebecca; Kietzmann, Jan (21 червня 2020). How to grow the sharing economy? Create Prosumers!. Australasian Marketing Journal (англ.). 28 (3): 58—66. doi:10.1016/j.ausmj.2020.06.012. ISSN 1441-3582.
  8. ↑ Chen, Chih-Chin; Ritzer, George (24 березня 2015), Cook, Daniel Thomas; Ryan, J Michael (ред.), McDonaldization (англ.), Oxford, UK: John Wiley & Sons, Ltd, с. 1—3, doi:10.1002/9781118989463.wbeccs167, ISBN 978-1-118-98946-3, процитовано 19 квітня 2021
  9. ↑ Vescovo, Filippo. Prosumers & Internet: an empirical study on the use of How-to contents. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  10. ↑ Lorimer, A (2014). Prosumption Architecture: The Decentralization of Architectural Agency as an Economic Imperative. H+ Magazine.
  11. ↑ C-SPAN - After Words created. Toffler interviewed by Gingrich Episode. C-SPAN. 6 червня 2006. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 5 грудня 2008.
  12. ↑ Kotler, Philip (1986). Prosumers-a new type of consumer. Futurist. WORLD FUTURE SOCIETY 7910 WOODMONT AVE, SUITE 450, BETHESDA, MD 20814. 20 (5): 24—25.
  13. ↑ Szymusiak T., (2013). Social and economic benefits of Prosumption and Lead User Phenomenon in Germany — Lessons for Poland [in:] Sustainability Innovation, Research Commercialization and Sustainability Marketing, Sustainability Solutions, München. ISBN 978-83-936843-1-1
  14. ↑ Szymusiak T., (2015). Prosumer — Prosumption — Prosumerism, OmniScriptum GmbH & Co. KG, Düsseldorf. ISBN 978-3-639-89210-9
  15. ↑ Lancaster University (24 липня 2020). Sci-fi foretold social media, Uber and Augmented Reality, offers insights into the future - Science fiction authors can help predict future consumer patterns. EurekAlert!. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  16. ↑ Ryder, M.J. (23 липня 2020). Lessons from science fiction: Frederik Pohl and the robot prosumer (PDF). Journal of Consumer Culture. 22: 246—263. doi:10.1177/1469540520944228.
  17. ↑ Ryder, Mike (26 липня 2020). Citizen robots:biopolitics, the computer, and the Vietnam period. Lancaster University. Процитовано 26 липня 2020.
  18. ↑ а б в г д е ж и Ertz, Myriam; Cao, Xinyuan; Barragán Maravilla, José Maria (27 серпня 2024). The Prosumer. Encyclopedia (англ.). 4 (3): 1263—1278. doi:10.3390/encyclopedia4030082. ISSN 2673-8392.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ Ritzer, George; Jurgenson, Nathan (2010). Production, Consumption, Prosumption. Journal of Consumer Culture. 10 (1): 13. doi:10.1177/1469540509354673. ISSN 1469-5405.
  20. ↑ а б Beyreuther, Tabea; Eismann, Christian; Hornung, Sabine; Kleemann, Frank (2013), Dunkel, Wolfgang; Kleemann, Frank (ред.), Prosumption of Social Context in Web 2.0: Theoretical Implications for the Prosumer Concept (англ.), Palgrave Macmillan UK, с. 223—252, doi:10.1057/9781137293251_11, ISBN 978-1-349-45111-1, процитовано 5 травня 2026
  21. ↑ Stuart Allan. Online News: Journalism and the Internet. — London: Open University Press, 2006. — С. 152. — ISBN 978-0335221219.
  22. ↑ Dariusz Jemielniak; Aleksandra Przegalinska (18 лютого 2020). Collaborative Society. MIT Press. ISBN 978-0-262-35645-9.

Джерела

  • Chen, Katherine K. (2012). Artistic Prosumption. American Behavioral Scientist. 56 (4): 570—595. doi:10.1177/0002764211429362.
  • Kotler, Philip. (1986). Prosumers: A New Type of Customer. Futurist(September–October), 24–28.
  • Kotler, Philip. (1986). The Prosumer Movement. A New Challenge for Marketers. Advances in Consumer Research, 13, 510—513.
  • Lui, K.M. and Chan, K.C.C. (2008) Software Development Rhythms: Harmonizing Agile Practices for Synergy, John Wiley and Sons, ISBN 978-0-470-07386-5
  • Michel, Stefan. (1997). Prosuming-Marketing. Konzeption und Anwendung. Bern; Stuttgart;Wien: Haupt.
  • Nakajima, Seio. (April 2012). «Prosumption in Art.» American Behavioral Scientist Vol. 56, No. 4, 550—569.
  • Ritzer, G. & Jurgenson, N., 2010. Production, Consumption, Prosumption. Journal of Consumer Culture, 10 (1), pp. 13 –36.
  • Toffler, Alvin. (1980). The third wave: The classic study of tomorrow. New York, NY: Bantam.
  • Xie, Chunyan, & Bagozzi, Richard P. (2008). Trying to Prosume: Toward a Theory of Consumers as Co-Creators of Value. Journal of the Academy of Marketing Science, 36 (1), 109—122.
  • Szymusiak T., (2013). Social and economic benefits of Prosumption and Lead User Phenomenon in Germany — Lessons for Poland [in:] Sustainability Innovation, Research Commercialization and Sustainability Marketing, Sustainability Solutions, München. ISBN 978-83-936843-1-1
  • Szymusiak T., (2015). Prosumer — Prosumption — Prosumerism, OmniScriptum GmbH & Co. KG, Düsseldorf. ISBN 978-3-639-89210-9

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).