YaChudo

Пригоже

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

село Пригоже
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Тер. громада Барвінківська міська громада
Код КАТОТТГ UA63040030440099501
Облікова картка Пригоже 
Основні дані
Засноване 1861-1863
Населення 524
Площа 0,871 км²
Густота населення 601,61 осіб/км²
Поштовий індекс 64742
Телефонний код +380 5757
Географічні дані
Географічні координати 48°49′31″ пн. ш. 36°45′22″ сх. д. / 48.82528° пн. ш. 36.75611° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		178 м
Місцева влада
Адреса ради 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Барвінкове, вул. Центральна, буд.8
Карта
Пригоже. Карта розташування: Україна
Пригоже
Пригоже
Пригоже. Карта розташування: Харківська область
Пригоже
Пригоже
Мапа
Мапа

Приго́же — село в Україні, у Барвінківській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 524 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Гаврилівська сільська рада.

Географія

Село Пригоже знаходиться на залізничній лінії Близнюки-Барвінкове, залізнична зупинна платформа Пригоже. Вздовж села проходить автомобільна дорога Т 2113. По селу протікає пересихаючий струмок (балка Придорожна, Вовчий яр) системи річки Сухий Торець, на якому створено кілька загат (~ 9 га).

Історія

Датою заснування села Пригоже вважається початок 60-х років століття, і заснування села пов’язують із реформою 1861 року[1]. Перші відомості про Пригожанське товариство тимчасово зобов’язаних селян датовані 1863 роком[2]. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії 1864 року, у власницькому селі Пригоже, що по праву сторону від Кримського путівця, у 27 дворах проживали 137 чоловіків і 120 жінок[3].

Перші згадки про залізничний роздільний пункт в районі села Пригоже датовані 1910 роком – саме тоді він вказаний на схемі Південних залізниць як блок-пост на 23-й версті[4]. Пізніше, у документах 1913-1925 років, він числиться під різними назвами: блок-пост Богданове, блок-пост 24 верста[5][6]. Втім, зупинку потягів приміського сполучення Пригоже було обладнано лише після Другої Світової війни.

Станом на 1927 рік, у селі Пригоже (центр сільради) було 140 дворів, де проживали 780 чоловік. В залізничних будках №№ 879, 880, 881 проживало 17 осіб. В селі існувало споживче товариство (112 осіб, обіг - 32000 крб.), сільськогосподарське товариство (885 осіб, обіг - майже 90,5 тис. крб.), паровий млин, школа (2 вчителі, 92 учні) і сільбуд[7].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Богдановому, Гаврилівці та Пригожому — 175 людей[8].

В радянські часи в Пригожому знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Котовського. За колгоспом в 60-ті роки ХХ століття було закріплено 7,6 тис. га сільгоспугідь, у т.ч. 5,5 тис. га оранки. Основний напрямок господарства - зерно-молочне; в селі працювала олійниця. За радянських часів в селі також відкрилися: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, дитсадок, майстерні побутового комбінату[9].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Барвінківської міської територіальної громади[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барвінківського району, село увійшло до складу Ізюмського району[11].

Економіка

  • В селі є молочно-товарна та свино-товарна ферми.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:

Мова Кіл-ть Частка
українська 487 92.94%
російська 35 6.68%
угорська 2 0.38%
Усього 524 100%

Культура

  • Школа
  • Будинок культури

Див. також

Примітки

  1. ↑ Пригоже, Барвінківський район, Харківська область. Історія міст і сіл УРСР.
  2. ↑ Я.Голяховский (1863). Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год. Х.
  3. ↑ Н.Штиглиц (1869). Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб.
  4. ↑ Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги. СПб. 1910.
  5. ↑ Справочник для железнодорожных статистических отделов. СПб. 1913.
  6. ↑ Административное деление Донецких железных дорог на 1 октября 1925 г. Х. 1925.
  7. ↑ Довідник Ізюмщини. Ізюм. 1927.
  8. ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 385—389 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 6 жовтня 2015.
  9. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. К. 1966.
  10. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  11. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання


Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).