Премія Коула
| Премія Коула англ. The Frank Nelson Cole Prize  | |
|---|---|
| Країна |  США |
| Тип | нагорода з математикиd |
| Вручає: | Американське математичне товариство |
| Статус | вручається |
| На честь: | Френк Нельсон Коул |
| Нагородження | |
| Засновано: | 1928 |
| Нагороджені: | |
Категорія:Лауреати премії Коула (5) | |
 Премія Коула у Вікісховищі | |
Пре́мія Фре́нка Не́льсона Ко́ула (англ. Frank Nelson Cole Prize), або скорочено — пре́мія Ко́ула (англ. Cole Prize) — одна з нагород, яку вручає математикам Американське математичне товариство та яку присуджують за видатні заслуги в одній з двох галузей математики: одна в алгебрі, друга у теорії чисел[1]. Названа в честь американського математика Френка Нельсона Коула, котрий обіймав пост секретаря товариства упродовж 25 років. Починаючи з 2000 року, кожну з премій вручають щотри роки, розмір кожної з них становить 5000 доларів.
Премію Коула з алгебри фінансував сам Френк Коул із коштів, наданих йому як подарунок при виході на пенсію; призовий фонд пізніше був збільшений його сином, що призвело до створення подвійної нагороди[1][2].
Щоб претендувати на отримання премії Коула, науковець має бути членом Американського математичного товариства або його стаття повинна бути опублікована у визнаному північноамериканському журналі. Перше нагородження відбулось у 1928 році, лауреатом премії з алгебри став Леонард Діксон, перше нагородження за здобутки в теорії чисел відбулось у 1931 році, нагороду отримав Гаррі Вендівер.[2]
Лауреати премії Коула з алгебри
| Рік | Лауреат | Підстава для нагородження |
| 1928 | Леонард Юджин Діксон | За його книжку «Algebren und ihre Zahlentheorie» («Алгебра та теорія чисел») |
| 1939 | Абрагам Адріан Альберт | за його праці з побудови матриці Рімана |
| 1944 | Оскар Зарицький | За його праці з алгебричних многовидів |
| 1949 | Ріхард Брауер | За працю «On Artin's L-series with general group characters» («Про L-серії Артіна із загальними груповими ознаками») |
| 1954 | Харіш Чандра | За його роботи, що сформували уявлення про напівпросту алгебру Лі та компактні групи Лі |
| 1960 | Серж Ленг | За його працю «Unramified class field theory over function fields in several variables» («Нерозгалужена теорія полів класів над функціональними полями в кількох змінних») |
| Максвелл Розенліхт | За його праці «Generalized Jacobian varieties» («Узагальнені різновиди Якобі») та «A universal mapping property of generalized Jacobians» («Властивість універсального відображення узагальнених якобіанів») | |
| 1965 | Волтер Фейт Джон Ґріґґз Томпсон |
за їх публікацію «Solvability of groups of odd order» («Розв'язність груп непарного порядку») |
| 1970 | Джон Столлінгс | За його публікацію «On torsion-free groups with infinitely many ends» («Про групи без закруту з нескінченною кількістю кінців») |
| Річард Свон | За його статтю «Groups of cohomological dimension one» («Групи когомологічної розмірності один» | |
| 1975 | Гайман Басс | За його статтю «Unitary algebraic K-theory» («Унітарна алгебраїчна К-теорія») |
| Деніел Квіллен | За його статтю «Higher algebraic K-theories» («Вищі алгебраїчні К-теорії») | |
| 1980 | Майкл Ашбахер | За його статтю «A characterization of Chevalley groups over fields of odd order» («Характеристика груп Шевалле над полями непарного порядку») |
| Мелвін Гогстер | За його статтю «Topics in the homological theory of commutative rings» («Теми гомологічної теорії комутативних кілець») | |
| 1985 | Джордж Люстиґ | За фундаментальну роботу з теорії представлень скінченних груп типу Лі |
| 1990 | Морі Сіґефумі | За видатну роботу з класифікації алгебричних многовидів |
| 1995 | Мішель Рейно Девід Гарбатер |
За розв'язання гіпотези Абхянкара |
| 2000 | Андрій Суслін | За його наукову працю з мотивної когомології |
| Aise Johan de Jong | За важливу працю з розрізнення сингулярностей через загальні скінчені відображення | |
| 2003 | Хіраку Накадзіма | За його роботу в теорії представлень і геометрії |
| 2006 | Янош Коллар | За його видатні досягнення в теорії раціонально зв'язаних многовидів та за його яскраву роботу над гіпотезою Неша |
| 2009 | Крістофер Хекон Джеймс Маккернан |
за новаторську спільну роботу над багатовимірною біраціональною алгебричною геометрією |
| 2012 | Олександр Меркур'єв | За його роботу над істотним виміром груп |
| 2015 | Петер Шольце | За його працю над перфектоїдними просторами, що привело до вирішення важливого окремого випадку гіпотези вагової монодромії Деліня |
| 2018 | Роберт Гуральнік | За його новаторські дослідження теорії представлень, когомології та структури підгруп скінченних квазіпростих груп, а також широке застосування цієї роботи в інших галузях математики |
| 2021 | Chenyang Xu | За керівництво групою, що розробляє алгебраїчну теорію модулів для K-стабільних многовидів Фано та працює над радикально новим підходом до особливостей програми мінімальної моделі з використанням K-стабільності |
Лауреати премії Коула з теорії чисел
| Рік | Лауреат | Підстава для нагородження |
| 1931 | Гаррі Вендівер | За його декілька статей з останньої теореми Ферма |
| 1941 | Клод Шевалле | За його статтю «La théorie du corps de classes» («Теорія полів класів») |
| 1946 | Генрі Манн | За його статтю «A proof of the fundamental theorem on the density of sums of sets of positive integers» («Доведення основної теореми про щільність сум множин натуральних чисел») |
| 1951 | Пал Ердеш | За велику кількість публікацій з теорії чисел |
| 1956 | Джон Тейт | За його статтю «The higher dimensional cohomology groups of class field theory» («Когомологічні групи вищої розмірності теорії полів класів») |
| 1962 | Кенкіті Ікасава | За його працю «Gamma extensions of number fields» («Гамма розширення числових полів») |
| Бернард Дворк | За його статтю «On the rationality of the zeta function of an algebraic variety» («Про раціональність дзета-функції алгебричного многовиду» | |
| 1967 | Джеймс Акс Саймон Кохен |
За серію з трьох статей «Diophantine problems over local fields I, II, III» («Діофантові задачі над локальними полями I, II, III») |
| 1972 | Вольфганг Шмідт | За різні наукові публікації |
| 1977 | Горо Шимура | За різні наукові публікації |
| 1982 | Роберт Ленглендс | За новаторську працю з автоморфних форм, рядів Ейзенштейна та формул продукту |
| Баррі Мазур | За видатну роботу з еліптичних кривих та абелевих многовидів, особливо на раціональних точках скінченного порядку | |
| 1987 | Доріан Голдфілд | За його працю «Gauss's class number problem for imaginary quadratic fields» («Проблема чисел класу Гаусса для уявних квадратичних полів») |
| Бендикт Гросс Дон Цагір |
За їхню спільну публікацію «Heegner points and derivatives of L-Series» («Точки Гегнера та похідні L-ряду») | |
| 1992 | Карл Рубін | За його роботу в галузі еліптичних кривих та теорії Івасави |
| Пол Войта | За його роботу над діофантовими задачами | |
| 1997 | Ендрю Джон Вайлс | За його роботу над теоремою про модулярність і останньою теоремою Ферма |
| 2002 | Генрик Іванец | За фундаментальний внесок в аналітичну теорію чисел |
| Річард Тейлор | За декілька видатних досягнень у алгебраїчній теорії чисел | |
| 2005 | Пітер Сарнак | За фундаментальний внесок у теорію чисел |
| 2008 | Манджул Бхаргава | За його революційну роботу над законами вищої композиції |
| 2011 | Chandrashekhar Khare Жан-П’єр Вітенберґер |
За їхнє чудове доведення гіпотези модулярності Серра |
| 2014 | Чжан Їтан | За його роботу над обмеженими інтервалами між простими числами |
| Деніел Голдстон Янош Пінц Cem Y. Yildirim |
За їхню роботу над малими інтервалами між простими числами | |
| 2017 | Генрі Дармон | За його внесок в арифметику еліптичних кривих і модулярних форм |
| 2020 | Джеймс Мейнард | За його статті: Small gaps between primes // Ann. of Math., 2015 («Невеликі проміжки між простими числами»), Large gaps between primes // Ann. of Math., 2016 («Великі проміжки між простими числами») та Primes with restricted digits // Inv. Math., 2019 («Прості числа з обмеженими цифрами»). |
| 2023 | Kaisa Matomäki Максим Радзивілл |
За їхню проривну статтю, Multiplicative functions in short intervals //Annals of Math. 183 (2016), pp. 1015—1056 («Мультиплікативні функції на коротких інтервалах») |
| Джеймс Ньютон Джек Торн |
За їхній дивовижний доказ знакового, популярного випадку гіпотез Ленглендса: а саме симетричної степеневої функторіальності для голоморфних модульних форм (зроблений у двох статтях: 1. Symmetric power functoriality for holomorphic modular forms, I. Publ. Math. Inst. Hautes Études Sci. 134 (2021), pp. 1-116 2. Symmetric power functoriality for holomorphic modular forms, II. Publ. Math. Inst. Hautes Études Sci. 134 (2021), pp. 117—152) |
Примітки
- ↑ а б Richardson, R. G. (1930), The Society's Prizes, Bulletin of the American Mathematical Society, 36: 3—4, doi:10.1090/S0002-9904-1930-04851-X.
- ↑ а б Pitcher, Everett (1988), A history of the second fifty years, American Mathematical Society 1939-88, American Mathematical Society, с. 51—54, ISBN 9780821896761.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).