Право мертвої руки

Пра́во ме́ртвої руки́ — одна з норм феодального права в країнах Західної та Центральної Європи.

• Право, згідно з яким феодал мав право вилучити після смерті селянина частину його майна (зазвичай — найкращу голову худоби, найкращий одяг) або його вартість у грошах. До 11 ст. право мертвої руки в тій чи іншій формі поширювалося на всіх особисто залежних людей вотчинника, з 12 — 13 ст. воно стало зникати у зв'язку з особистим звільненням селян; в деяких відсталих місцевостях збереглося до 16 — 18 ст. (французькі Менмортаблі).

• Право мертвої руки церкви означало заборону відчуження земельного майна церковних установ (у деяких країнах всяке земельне володіння церкви міцно закріплювалося за нею — «амортизувалось»). Скасовано в протестантських країнах в період Реформації (16 ст.), у Франції — в період Великої французької революції.

• Мертва рука // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 962. — 1000 екз.

• Велика Радянська Енциклопедія