YaChudo

Пол Кантнер

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Пол Кантнер
англ. Paul Kantner Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Ім'я при народженніПол Лорін Кантнер
Дата народження17 березня 1941
Місце народженняСан-Франциско, Каліфорнія, США
Дата смерті28 січня 2016 (74 роки)
Місце смертіСан-Франциско, Каліфорнія, США
Причина смертіінфаркт міокарда Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1964–2016
ГромадянствоСША США
Професіїавтор-виконавець, гітарист, студійний музикант, музикант Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаУніверситет штату в Сан-Хосе, Університет Санта-Клари і Saint Mary's College High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиритм-гітара Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр
Колективи
ЧленствоJefferson Airplane (1972) і Jefferson Starship (1984, 2016) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лейбли
ДітиChina Kantnerd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пол Лорін Кантнер[1] (англ. Paul Lorin Kantner) (17 березня 1941 – 28 січня 2016) — американський рок-музикант, найбільш відомий як співзасновник, ритм-гітарист і другий вокаліст Jefferson Airplane – культового гурту психоделічного року середини 1960-х – початку 1970-х років. Після його розпуску продовжив роботу в гурті-наступнику Jefferson Starship.

Гурт Jefferson Airplane було створено 1965 року, коли Кантнер познайомився з Марті Беліном. Він став лідером колективу і привів його до тріумфу наприкінці 1960-х років. У 1970 році, ще перебуваючи в складі Jefferson Airplane, він разом із музикантами із Сан-Франциско записав альбом Blows Against the Empire під іменем Пол Кантнер і "Jefferson Starship".

"Jefferson Airplane" продовжував концертувати й записуватися до 1973 року. У 1974 році Кантнер відродив назву “Jefferson Starship” і працював із цим колективом до 1984 року. Пізніше він реформував гурт і керував ним протягом 1992—2016 років, до своєї смерті. Тож Пол Кантнер був найбільшим “довгожителем” Jefferson Airplane Jefferson Starship (19 років) і відродженого Jefferson Starship (24 роки) і єдиним із засновників Jefferson Airplane, хто залишався у гурті-послідовнику. У 1996 році був включений до Зали слави рок-н-ролу як член Jefferson Airplane.

Дитинство і юність

Пол Кантнер народився 17 березня 1941 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія в родині Пола Шелла Кантнера і Кори Лі (уродженої Фортьє). Батько був німецького походження, мати — французького та німецького.[2] Від першого шлюбу в батька було двоє дітей, значно старших за Пола. Коли Кантнеру було вісім років, померла його мати. Він пам’ятав, що батько не дозволив йому піти на її похорон, а натомість відправив до цирку.[3]

Після смерті матері батько, що був комівояжером, відправив сина до Католицької військової школи-інтернату. У восьми- чи дев’ятирічному віці він знайшов у бібліотеці й прочитав свою першу науково-фантастичну книжку. З того часу він заглиблювався в наукову фантастику й музику, знаходячи в них втіху й розраду.[3][4][5] У підлітковому віці він став бунтувати проти будь-яких форм влади і вирішив стати фолк-музикантом, співцем протесту, як і його тодішній кумир Піт Сігер.[5]

Після закінчення Коледжу св. Марії він відвідував заняття в Університеті Санта-Клари, де подружився з одногрупником Йормою Кауконеном і державний коледж у Сан-Хосе (зараз — Університет штату Каліфорнія в Сан-Хосе). Через три роки він кинув навчання і вийшов на музичну сцену.[3][6] Він проживав у комунальному будинку у Венісі з кількома фолк-співаками, які згодом почали грати рок-музику. Серед них були Девід Кросбі та Девід Фрайберг.

Музична кар’єра

1965–1974: Jefferson Airplane, Blows Against the Empire, Sunfighter і Baron von Tollbooth

Paul Kantner 1972
Пол Кантнер у 1972 році.
Kantner and Grace Slick with Jefferson Starship
Кантнер і Грейс Слік — члени гурту Jefferson Starship. Близько 1977 року.

Влітку 1965 року співак Марті Белін побачив виступ Кантнера у клубі фолк-музики "The Drinking Gourd"[7] в Сан-Франциско і запропонував йому створити новий гурт — Jefferson Airplane.[3][4][8]

Коли їм знадобився соло-гітарист, Кантнер порекомендував свого товариша Кауконена. Як ритм-гітарист і один з вокалістів гурту Кантнер залишається єдиним музикантом, хто брав участь у записі всіх альбомів Jefferson Airplane та Jefferson Starship. Його стилю написання пісень часто були притаманні химерні або політичні тексти з науково-фантастичними чи фентезійними мотивами, які він покладав на музику, що мала майже бойове рок-звучання.

Незважаючи на те, що в Jefferson Airplane всі учасники більш-менш однаково брали участь у написанні пісень, саме Кантнер став головною творчою силою гурту починаючи з альбому 1967 року After Bathing at Baxter's і надалі. Він написав хіти, які потрапили до чартів: "The Ballad of You and Me and Pooneil", "Watch Her Ride" і "Crown of Creation", суперечливу "We Can Be Together" і "Today" спільно з Марті Беліном (попередня спроба з альбому Surrealistic Pillow) та "Volunteers".[9] Окрім того, спільно з Девідом Кросбі та Стівеном Стіллзом він написав пісню "Wooden Ships", але спочатку не був зазначений як співавтор через незавершений судовий процес проти першого менеджера Jefferson Airplane.[10]

Марті Белін високо цінував музику Кантнера, але зауважував, що з ним було дуже непросто ладнати і що він відмовлявся працювати над музичними творами інших.[11]

У складі Jefferson Airplane Кантнер виступав на Монтерейському джазовому фестивалі 1966 року, поп-фестивалі в Монтереї 1967 року та на фестивалі у Вудстоку 1969 року.[12] У 1969 році гурт виступав на концерті в Альтамонті, де Беліна під час виступу вирубив член байкерського клубу "Пекельні янголи". У документальному фільмі про Альтамонт “Gimme Shelter” згадується ця сутичка на сцені за участі Кантнера.[13]

Незважаючи на комерційний успіх, учасники Jefferson Airplane не змогли уникнути серйозних суперечок всередині колективу, і гурт почав розпадатися на піку слави. Масла у вогонь підлив менеджер Біл Грем, який спонукав музикантів більше концертувати і записуватися в студії.[14][15] Протягом перехідного періоду на початку1970-х років, коли “аеропланівці” почали розходитися, Кантнер записав Blows Against The Empire — концептуальний альбом за участі запрошених ad hoc музикантів, яких він назвав Jefferson Starship (“Космічний корабель Джефферсона”).[5][16][17][18] У цій найпершій версії Jefferson Starship були учасники Crosby, Stills, Nash & Young (Девід Кросбі та Грем Неш), члени Grateful Dead (Джеррі Гарсія, Білл Кройтцман і Мікі Гарт), а також кілька членів Jefferson Airplane (Грейс Слік, Джої Ковінгтон та Джек Кеседі).

У цьому альбомі Кантнер і Слік співали про групу людей, які втекли з Землі на захопленому космічному кораблі. У 1971 році альбом було номіновано на премію "Г’юго" – найвищу нагороду в галузі наукової фантастики. І хоча він отримав перевагу в голосуванні в категорії “Найкраща драматична презентація”, більшістю голосів спільноти було вирішено не присуджувати премію того року.[19] У 1983 році Кантнер з кількома музикантами-учасниками студійного запису Blows Against the Empire записав сольний альбом-продовження — Planet Earth Rock and Roll Orchestra.[20]

Свого часу Кантнер був закоханий у Грейс Слік, але в той час у неї були стосунки з барабанщиком гурту Спенсером Драйденом. Після закінчення їхніх стосунків він скористався своїм шансом.[3][15][21] У 1969 році вони стали парою і почали жити разом. Музичний журнал Rolling Stone назвав їх “психоделічними Джоном і Йоко”. Грейс Слік завагітніла, і на альбомі Blows Against the Empire з’явилася пісня про майбутнє народження їхньої дитини "A Child Is Coming" (“Дитина на підході”). У січні 1971 року в пари народилася дівчинка, яку назвали Чайна (China)[22][23][24]

Кантнер і Слік випустили ще два альбоми. У листопаді 1971 року вийшов позначений екологічною тематикою диск Sunfighter, покликаний відзначити народження Чайни Кантнер. Фото дівчинки прикрасило обкладинку альбому, а її ім’я дало назву пісні, що була написана й виконана Грейс для цієї платівки, ставши її восьмим треком (другий трек сторони 2).

У 1972 році Кантнер і Слік потрапили в новини, коли їх звинуватили в нападі на поліцейського після їхнього концерту в Акроні, штат Огайо.[25][26]

У 1973 році вийшов альбом Baron von Tollbooth and the Chrome Nun, в назву якого було покладено прізвиська Кантнера й Слік, які їм дав друг і колега Девід Кросбі. У записі цього альбому, як і попереднього, взяв участь юний гітарист Крейг Чакіcо, про якого Кантнер дізнався завдяки своєму другові Джеку Трейлору. Надалі Чакіcо став членом гурту “Jefferson Starship” і працював з колективом до 1990 року.

1974–1984: Jefferson Starship і Planet Earth Rock and Roll Orchestra

Усміхнений Пол Кантнер. 1975 рік

Після того, як у 1973 році Йорма Кауконен і Джек Кеседі пішли з “Аероплану”, щоб цілковито присвятити себе роботі в їхньому гурті Hot Tuna (останній з’явився ще в 1969 році як дочірній проєкт “Аероплану”), колектив музикантів, що записав альбом Baron von Tollbooth and the Chrome Nun, було оформлено як Jefferson Starship на початку 1974 року. До Кантнера, Слік і трьох музикантів з останніх днів “Аероплану” (вокаліст, бас-гітарист і клавішник Девід Фрайберг, барабанщик Джон Барбата, скрипаль Папа Джон Кріч) приєдналися Крейг Чакісо і Пітер Кауконен (брат Йорми), останнього незабаром замінив Піт Сірз — музикант, який брав участь у записах сольних альбомів Кріча і Слік. Останній чергувався із Фрайбергом під час партій бас-гітари та клавішних. Багаторічний колега Кантнера й Слік Марті Белін доєднався до Jefferson Starship після довгої творчої відпустки, коли гурт працював над записом альбому Dragon Fly. Разом із Кантнером він написав баладу “Caroline” і виконав її для альбому. Хоча пісня не потрапила до чартів, альбом піднявся на 11-ту сходинку — вище, ніж будь-який, пов’язаний з “Аеропланом” за три роки. А на момент виходу бестселера Red Octopus в 1975 році Белін був уже повноцінним членом гурту, утвердившись як його провідна творча сила з епохальною піснею “Miracles”.[18][27]

І Red Octopus, і наступний альбом гурту Spitfire 1976 року (в якому містився інший хіт Беліна "With Your Love") засвідчили, що Кантнер поєднав свою звичну манеру написання пісень із духом софт-року, що його Jefferson Starship залюбки втілював у піснях на кшталт "I Want To See Another World," "St. Charles" (64-та сходинка в чартах в 1976) і в сюїті "Song to the Sun".

Наступний альбом гурту Earth, до якого Кантнер долучився, ставши співавтором всього-на-всього однієї пісні “All Nite Long”, вийшов у лютому 1978 року. Незважаючи на те, що він повторив успіх двох попередників (з-поміж його пісень були два хіти софт-року “Count on Me” і “Runaway”, виконані Беліном), до кінця року в Jefferson Starship відбулися серйозні кадрові зміни. У червні гурт покинула Грейс Слік. Попри розрив із Кантнером ще в 1975 році і нові стосунки та заміжжя (її чоловіком став роуді гурту Скіп Джонсон)[4] вона залишалася в гурті протягом трьох років. Її пристрасть до алкоголю негативно позначилась на концертах, тож після двох провальних виступів у Німеччині Кантнер попросив її піти з колективу, і вона подалася на реабілітацію. У жовтні 1978 року, Jefferson Starship покинув і Марті Белін, зайнявшись сольною кар’єрою. Заміну Грейс ніхто не шукав, а на місце Беліна запросили Мікі Томаса – колишнього вокаліста Elvin Bishop Group, найбільш відомого своїм виконанням хіта “Fooled Around and Fell in Love”.[28][29] Окрім того, з гурту пішов і барабанщик Джон Барбата, а його місце зайняв не менш легендарний музикант – англієць Ейнслі Данбар, відомий співпрацею з John Mayall & The Bluesbreakers, Френком Заппою, Девідом Бові, Лу Рідом, Гербі Манном, Journey тощо.

У цьому складі в листопаді 1979 року гурт випустив альбом Freedom at Point Zero, стиль якого визначають як хард-рок та арена-рок. На цій платівці домінували композиції Кантнера. Це був останній альбом колективу, якому вдалося потрапити до десятки найкращих у чартах. Кілька пісень із нього теж побували в чартах на 14-му та 55-му місцях (“Jane” і “Girl with the Hungry Eyes”) відповідно.

У жовтні 1980 року, у віці 39 років, Кантнер переніс геморагічний інсульт.[5] Це сталося в час його роботи над альбомом у Лос-Анджелесі.[30] Музиканта госпіталізували. Йому вдалося подолати всі труднощі й повністю відновитися без хірургічного втручання.[31][32] Рік потому Кантнер розповів про цей досвід так: “Якби там, нагорі, був Великий Хлопець, готовий поговорити зі мною, я був би готовий вислухати його. Але нічого не сталося. Це були такі собі невеличкі канікули”.

Інсульт став другою серйозною загрозою здоров’ю Кантнера: першою була аварія, яку він скоїв ще на початку 1960-х років, врізавшись на мотоциклі в дерево на швидкості 40 миль/год (64 км/год), внаслідок чого отримав черепно-мозкову травму і деякий час носив у черепі пластину.[4] Вважалося, що давня травма допомогла Кантнерові уникнути серйозних ускладнень після крововиливу в мозок, адже отвір у кістці послабляв внутрішньочерепний тиск.[3]

У 1981 році для запису Modern Times до гурту повернулася Грейс Слік. Альбом, який досяг у чартах 26-ої позиції, містив панк-роковий пастиш Кантнера "Stairway to Cleveland (We Do What We Want)", натхненний фразою гітариста Nite City Пола Воррена.[4] Альбом позначив початок нового періоду для гурту — періоду меншого успіху. Незважаючи на те, що альбоми Modern Times, Winds of Change (1982, 26-та позиція в чарті) і Nuclear Furniture (1984; 28-а позиція) отримали статус золотих згідно з RIAA і містили кілька невеликих хітів, з комерційного погляду та погляду музичної критики вони не змогли затьмарити успіху гурту, коли в його складі був Белін.

Попри спроби Кантнера підтримувати діалог з авангардом панку/нью-вейву і більш своєрідний підхід (як-от співпраця з Ронні Джилбертом із The Weavers над текстами пісень на останньому з альбомів) Jefferson Starship все більше прив’язувався до обмежень, які на гурт накладав формат AOR – альбомно орієнтованого року. Окрім того, гурт продовжував залежати від людей “ззовні”, зокрема авторки текстів Джанет Сірз (дружини Піта Сірза) та автора пісень, продюсера Пітера Вулфа.

У червні 1984 року Кантнер покинув Jefferson Starship, скаржачись на те, що гурт став занадто комерційним і занадто далеко відійшов від своїх контркультурних коренів 1960-х років. На той час він був єдиним членом формації, хто залишився з часів раннього “Аероплану”.[33] Своє рішення Кантнер ухвалив, коли гурт гастролював з концертами на підтримку альбому Nuclear Furniture.[28] Після свого виходу Кантнер подав на колишніх колег до суду, оскільки вони вирішили й надалі працювати під назвою Jefferson Starship. Під час розгляду позову Кантнера гурт нетривалий час виступав як "Starship Jefferson."[34] У 1985 році було укладено угоду, і назва гурту скоротилася до Starship.[14] Згідно з умовами цієї угоди жоден гурт не міг називатися Jefferson Starship, якщо в його складі не було Пола Кантнера і жоден гурт не міг називатися Jefferson Airplane без Грейс Слік.[35][36]

1984–2016: KBC Band, возз’єднання Jefferson Airplane і нове покоління Jefferson Starship

Кантнер під час концерту з Jefferson Starship. 1996 рік

Разом зі своїми колегами з “Аероплану” Марті Беліном та Джеком Кеседі Кантнер утворив гурт KBC Band. Назва тріо виникла з перших літер їхніх прізвищ. Музиканти випустили єдиний альбом KBC Band на Arista Records у 1987 році.[16][36] Незважаючи на те, що альбом застряг на 75-ій позиції в чартах “Billboard”, вони зняли музичне відео на пісню “America” (творіння Кантнера й Беліна, що досягло 8-ої сходинки в чарті пісень рок-альбомів) і вирушили в національний тур.[37] У 1986 році Кантнер звернувся до суду зі Слік та її чоловіком щодо записів деяких телефонних розмов.[38]

Позаяк у KBC Band Кантнер знову працював зі своїми старими колегами Беліном та Кеседі, це посприяло повноцінному возз’єднанню Jefferson Airplane. Після розпаду KBC Band у 1987 році Кантнер ненадовго повернувся у Hot Tuna – з першим складом гурту він уже виступав 18 років тому. У 1988 році на концерті у Сан-Франциско разом із гуртом виступила Грейс Слік. Це привело до формального возз’єднання класичного складу Jefferson Airplane 1966—1970 років — за винятком барабанщика Спенсера Драйдена.[39][40] Однойменний альбом відновленого гурту вийшов у 1989 році. Хоча концертний тур на його підтримку пройшов успішно, час відродження колективу був коротким. Як і в 1973 році, офіційно гурт не розпався.[41] Згідно з Грейс Слік, возз’єднання починалось як жарт: “Ми навіть не розмовляли рік і боролися один з одним в суді — фактично у нас із Полом ще досі тривають певні судові процеси, якось пов’язані з “Аеропланом”. Хай там як, ідея полягала в тому, що я прокрадуся на сцену, стану скраю, вийду і заспіваю “White Rabbit”, і подивлюся, як відреагує Пол. Пол не зрозумів жарту, але він йому сподобався, аудиторії він сподобався, і отак усе й почалося”."[42]

у 1996 році Кантнера і його колег із Jefferson Airplane було включено до Зали слави рок-н-ролу.[43] Церемонія включення відзначилася першим виступом найбільш “класичного” складу гурту з 1970 року: Марті Белін, Йорма Кауконен, Джек Кеседі, Спенсер Драйден і Кантнер.[44] Грейс Слік була змушена пропустити церемонію через серйозну інфекцію ніг, але передала послання, яке виголосив Кантнер: “Грейс посилає свою любов”[45] На початку 1992 року Кантнер реформував Jefferson Starship, за рік до нього приєднався Белін. На початку 1999 року було випущено новий альбом Windows of Heaven — перший за останні 15 років.

Через сімейні обставини Белін рідше бував із гуртом в середині 2000-х років, але Кантнер продовжував гастролювати і записуватися з гуртом до 2015 року. Разом із ним працювали й колишні учасники як Jefferson Starship, так і “Аероплану”, зокрема Кеседі й Фрайберг. Останній успішно замінив Беліна у 2005 році. У вересні 2008 року Jefferson Starship випустив ще один студійний альбом під назвою Jefferson's Tree of Liberty. До його створення долучилися вокалістка Кеті Річардсон і син Пола Александр Кантнер.[46] Альбом став поверненням до музичних коренів Кантнера, у ньому були кавер-версії на пісні 1950—1960-х років, зокрема й пісні протесту, що їх виконували Піт Сігер, Вуді Гатрі, Боб Ділан.[47][48]

Наприкінці 2010 року Кантнер почав укладати збірки “звукового мистецтва” у його виконанні з різними музикантами, включно з кавер-версіями, звуковими ефектами, розмовними елементами. Він видав кілька томів під назвою "Paul Kantner Windowpane Collective".[49]

25 березня 2015 року з’явилося повідомлення про те, що Кантнер пережив серцевий напад. Як зазначили члени Jefferson Starship на своїй сторінці у Facebook, “здоров’я Пола цього тижня погіршилося. Він у лікарні, його стан стабільний, він здає аналізи, щоб з’ясувати, що сталося, але лікарі підозрюють у нього серцевий напад. Про нього дбають якнайкраще, і ми бажаємо йому всього найкращого, надсилаємо позитивні думки й цілющі вібрації”. Гурт також заявив офіційно, що вони продовжують гастролі без нього, “оскільки всі або більшість квитків на концерти було продано, а ми маємо шанувати наші контракти і наших прихильників, які придбали квитки, і влаштувати найкраще шоу, яке тільки можливе”. “Ми будемо присвячувати кожне шоу Полу, аж поки він не одужає настільки, щоб приєднатися до нас на сцені”.[50] І того ж року Кантнер повернувся до гурту, якраз до відзначення 50-річчя Jefferson Airplane з особливими концертами, на яких також виступав триб’ют-гурт Grateful Dead Jazz is Dead.

Смерть

28 січня 2016 року Пол Кантнер помер у Сан-Франциско у віці 74 років від поліорганної недостатності та септичного шоку внаслідок нового серцевого нападу.[1] Невдовзі після його смерті барабанщик Grateful Dead Мікі Гарт назвав його чимось на кшталт хребта гурту Jefferson Airplane і сказав, що Кантнер мусить отримати всі ті почесті, які отримали Слік, Кеседі та Кауконен.[51] За збігом обставин в один день із Кантнером померла його давня колега, співзасновниця Jefferson Airplane і його перша солістка Сігні Толі Андерсон.

Особисте життя

У Кантнера було троє дітей.[52] У кінці 1960-х років він приєднався до масового відтоку рок-музикантів із Сан-Франциско до передміського округу Марін, потім на початку 1970-х років недовго проживав у Болінасі і зрештою вирішив повернутися до Сан-Франциско, де багато років мешкав у “красивому будинку, що височіє над блакиттю Тихого океану в багатому районі Сі-Кліфф”.[53] Пізніше він перебрався до Норт-Біча, де став завсідником оригінального Caffe Trieste.[54]

Кантнер усе життя був затятим курцем, надаючи перевагу цигаркам "Camel" без фільтру. В одному зі своїх останніх інтерв’ю він сказав пророчі слова: “Я не збираюсь відмовлятися від кількох речей, які дають мені насолоду. Я можу померти від того, що люблю”.[55] Вважаючи себе політичним анархістом, Кантнер виступав за вживання ентеогенів, як-от ЛСД, задля розширення розуму та духовного зростання. Також він був відомим прихильником легалізації марихуани, яку регулярно вживав протягом усього дорослого життя.[4][56] В інтерв’ю 1986 року він висловив свої думки про кокаїн та алкоголь: “Кокаїн — це прикро. Це шкідливий наркотик, що перетворює людей на покидьків. А алкоголь, можливо, найгірший із наркотиків. З віком, коли ви досягаєте в житті більшого, ви розумієте, що наркотики не допомагають, особливо якщо ви ними зловживаєте”.[57] Маючи репутацію майже тверезника у часи комерційного розквіту своїх гуртів, наприкінці життя Кантнер почав частіше випивати. Колега по гурту Джуд Голд схарактеризував випивання Кантнера як “любовну історію, яка то спалахне, то знову згасне”.[58] У спогадах 2016 року Марті Белін сказав про це так: “Мені було сумно це бачити. Він нічого не робив задля збереження здоров’я, він пив і все таке, постійно курив цигарки, надто багато брав на себе. Він просив мене приєднатись до нього в останньому турне. Він гастролював по світу, а я поговорив з ним і сказав: “Краще побережися. Подбай про себе. У тебе виснажливий графік”. Він просто відповів: “Не переживай. Я можу все. Я сильний, як бик”. Він БУВ упертим німцем."[11]

Погляди на Сан-Франциско і 1960-і роки

Більшу частину життя Кантнер провів у Сан-Франциско — місті мистецької і культурної свободи. Він описував його як “49 квадратних миль, оточених реальністю” і розглядав 1960-і роки як час безмежних можливостей. Говорячи про цей час, він часто згадував своє переконання, що протягом недовгого часу в 1966 році зорі так сходилися, що майже кожна мрія могла здійснитися, і додавав: “Нема потреби говорити, що так і було”.[59]

Дискографія

  • Blows Against the Empire (1970) (Paul Kantner/Jefferson Starship)
  • Sunfighter (1971) (із Грейс Слік)
  • Baron von Tollbooth & the Chrome Nun (1973) (з Грейс Слік і Девідом Фрайбергом)
  • Planet Earth Rock and Roll Orchestra (1983)
  • A Guide Through the Chaos (A Road to the Passion): The Spoken Word History of The Jefferson Airplane & Beyond (1996)
  • Windowpane Collective Vol. 1 – A Martian Christmas (2010)
  • Windowpane Collective Vol. 2 – Venusian Love Songs (2011)
Інші появи
Рік Альбом Виконавець Примітка
1971 If I Could Only Remember My Name Девід Кросбі бек-вокал у "What Are Their Names"
Papa John Creach Папа Джон Кріч ритм-гітара в "String Jet Rock"
1972 Rolling Thunder Мікі Гарт ритм-гітара і бек-вокал у "Blind John"
1974 Manhole Грейс Слік вокал у "Theme from the Movie Manhole", "It's Only Music" & "Epic No. 38"; 12-струнна нітара в "It's Only Music"; ритм-гітара і скляна гармонія в "Epic No. 38"
1984 Software бек-вокал в "All the Machines" і "It Just Won't Stop"

Фільми й книжки

Фільмографія

У 2004 році на DVD-диску вийшов документальний фільм, що містив 13 виступів Jefferson Airplane та інтерв'ю з учасниками гурту. У 1991 році Кантнер і Слік з'явились і дали коментар у "The Doors: Live In Europe 1968". Цей документальний фільм на VHS досліджує досвід американського гурту психоделічного року The Doors під час гастролей по Європі разом із Jefferson Airplane у 1968 році. Фільм випущено на DVD у 2004 році.

  • Fly Jefferson Airplane (2004)[60]
  • The Doors: Live In Europe 1968 (1991)

Книги

  • Nicaragua Diary. How I Spent My Summer Vacation, Or, I Was a Commie Dupe for the Sandinistas. by Paul Kantner, Little Dragon Press; 1st edition (1987)[61]
  • The Planet Earth Rock & Roll Orchestra. by Paul Kantner, Little Dragon Press; 1st edition (2001)[62]
  • Lyrica: Paul Kantner's Theory of Everything. by Paul Kantner, Little Dragon Press; 1st edition (2003)

Примітки

  1. ↑ а б Vaziri, Aidin (29 січня 2016). Jefferson Airplane's Paul Kantner dies at 74. SFGate.com (амер.). Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 30 січня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  2. ↑ Tamarkin, Jeff (2003). Got a Revolution! (амер.). Simon and Schuster. ISBN 9780671034030. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 вересня 2016. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  3. ↑ а б в г д е Paul Kantner (амер.). Jefferson Airplane.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2003. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  4. ↑ а б в г д е Jerome, Jim (14 вересня 1981). To Jefferson Starship's Paul Kantner, a Brain Hemorrhage Was Just Another Menace Overcome (амер.). People. Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  5. ↑ а б в г Rock Star Has Stroke (амер.). Daytona Beach Morning Journal. 28 жовтня 1980. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  6. ↑ Tamarkin, Jeff (2003), Got a Revolution!: The Turbulent Flight of Jefferson Airplane (амер.), Simon & Schuster, с. 15—16, ISBN 9780671034030, архів оригіналу за 9 листопада 2020, процитовано 18 жовтня 2020
  7. ↑ Union Street in San Francisco - History. Unionstreet.com (амер.). Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 5 жовтня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  8. ↑ Mills, Josh (13 грудня 1969). Jefferson Airplane Pushes Rock Criteria (амер.). The Free Lance-Star. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  9. ↑ Songs written by Paul Kantner. MusicVf.com (амер.). Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 29 січня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  10. ↑ The Story Behind "Wooden Ships". The Hangar (амер.). Got A Revolution.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 6 листопада 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  11. ↑ а б Paul Kantner Remembered by Former Jefferson Airplane Bandmate Marty Balin: Exclusive. Billboard.com (амер.). Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  12. ↑ Allen, Gavin (18 листопада 2009). Paul Kantner talks Woodstock, Jefferson Starship and smashed cars. South Wales Echo (амер.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  13. ↑ Interview: Paul Kantner (амер.). Music-Illumanati.com. 25 квітня 2010. Архів оригіналу за 13 листопада 2010. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  14. ↑ а б Yonke, David (8 червня 2006). Paul Kantner says Jefferson Starship always put music first (амер.). Toledo Blade. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  15. ↑ а б Spencer Dryden (амер.). Jefferson Airplane.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  16. ↑ а б Paul Kantner 'Speaking Freely' transcript (амер.). First Amendment Center. 20 червня 2001. Архів оригіналу за 24 січня 2004. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  17. ↑ Brink, Susan (29 червня 1971). Jefferson Airplane reportedly breaking up (амер.). The Miami News. с. 18. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 6 грудня 2010 — через Newspapers.com. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) публікація знаходиться у відкритому доступі
  18. ↑ а б Campbell, Mary (15 червня 1975). Balin rejoins Jefferson Starship. Daily News (амер.). Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  19. ↑ Infusino, Divina (31 липня 1983). Can Jefferson Starship rocket through 1980s?. The Milwaukee Journal.
  20. ↑ Ruhlmann, William (2011). The Planet Earth R'n'R Orchestra – Paul Kantner | AllMusic. allmusic.com (амер.). Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 17 серпня 2011.
  21. ↑ Grace Slick (амер.). Jefferson Airplane.com. Архів оригіналу за 14 травня 2008. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  22. ↑ Names In The News. Tri City Herald. 26 січня 1971. Процитовано 5 грудня 2010.[недоступне посилання з 01.12.2021]
  23. ↑ Daughter Born To Pop Singer (амер.). The Day. 26 січня 1971. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  24. ↑ Singer says her daughter's real name is god (амер.). The Windsor Star. 1 лютого 1971. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  25. ↑ 2 in Rock Group Deny Assaulting a Policeman (амер.). The Palm Beach Post. 23 серпня 1972. с. 6. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 5 грудня 2010 — через Newspapers.com. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) публікація знаходиться у відкритому доступі
  26. ↑ 3 in Rock Group Fined in Akron (амер.). The Pittsburgh Press. 4 жовтня 1972. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  27. ↑ Jaques, Damien (2 липня 1976). Jefferson Stars Age Gracefully. The Milwaukee Journal.
  28. ↑ а б Campbell, Mary (8 серпня 1984). Paul Kantner Departs Jefferson Starship (амер.). Kentucky New Era. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  29. ↑ Bishop, Pete (28 листопада 1979). Jefferson Starship Charts New Worlds, Still Soars With Old Spirit (амер.). The Pittsburgh Press. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  30. ↑ Kanter Released (амер.). The Leader-Post. 10 листопада 1980. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  31. ↑ No Surgery For Starship's Kantner. The Milwaukee Journal. 29 жовтня 1980.
  32. ↑ Starship guitarist Kantner expected back from stroke. Arizona Daily Star (амер.). 29 жовтня 1980. с. 3. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 14 жовтня 2017 — через Newspapers.com. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) публікація знаходиться у відкритому доступі
  33. ↑ Barnes, Lindsay (7 липня 2007). Surrealistic fellow: Kantner still rocks the Starship (амер.). The Hook. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  34. ↑ Funk, Harry (17 лютого 2006). Jefferson Starship soars to Galactic Reunion (амер.). Observer-Reporter. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  35. ↑ Airplane Turbulence (амер.). Lawrence Journal-World. 25 червня 2000. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  36. ↑ а б McDonough, Jack (2 листопада 1985). New Starship: "Cleaner, More Focused" (амер.). Billboard. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 10 квітня 2011.
  37. ↑ Nager, Larry (11 травня 1987). Paul Kantner hasn't lost his 1960s sensibilities (амер.). The Telegraph. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  38. ↑ Paul Kantner-Grace Slick (амер.). Gettysburg Times. 22 серпня 1986. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  39. ↑ Baileyand, Peter (16 січня 2005). Milestones: Jan 24, 2005 (амер.). Time. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  40. ↑ Scoppa, Bud (Жовтень 1989). Back to the Future (амер.). Spin. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 10 квітня 2011.
  41. ↑ Pareles, Jon (31 серпня 1989). Reunited Jefferson Airplane: Still Loose, Still Utopian. New York Times (амер.). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  42. ↑ Pareles, Jon (29 серпня 1989). On-Again Off-Again Jefferson Airplane Is On Again. The New York Times (амер.). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  43. ↑ Jefferson Airplane (амер.). Rock and Roll Hall of Fame. 1996. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  44. ↑ The 1996 Induction Ceremonies. Rock & Roll Hall of Fame (амер.). Rock and Roll Hall of Fame. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  45. ↑ Hinckley, David (19 січня 1996). This is Dedicated to the Women We Love... New York Daily News (амер.). Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  46. ↑ Garcia, Ken (21 липня 2008). PR maven's journey makes for a true San Francisco tale (амер.). San Francisco Examiner. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 7 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  47. ↑ Soeder, John (21 жовтня 2008). Revamped Jefferson Starship sets course for Cleveland, with Paul Kantner at helm (амер.). The Plain Dealer. Архів оригіналу за 4 грудня 2011. Процитовано 5 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  48. ↑ Selvin, Joel (16 вересня 2008). Starship travels with Weaver, Guthrie, Seeger (амер.). SF Gate. Архів оригіналу за 26 червня 2011. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  49. ↑ Lib at Large: Paul Kantner's 70th birthday brings out the rockers – Marin Independent Journal. Marinij.com (амер.). 1 листопада 2011. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 5 листопада 2011. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  50. ↑ nickderiso (25 березня 2015). Paul Kantner Has Been Sidelined With a Suspected Heart Attack. Ultimate Classic Rock (амер.). Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 26 березня 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  51. ↑ Mickey Hart - "He was kind of the backbone of that band.... - Facebook. Facebook.com (амер.). Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 31 січня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  52. ↑ Gareth Alexander Kantner (амер.). Internet Movie Database. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 7 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  53. ↑ A Space Odyssey: Jefferson Airplane's Paul Kantner, 1941-2016. Acousticguitar.com (амер.). 29 січня 2016. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  54. ↑ Remembering Paul Kantner, the Electric Pied Piper. Modernluxury.com (амер.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  55. ↑ Vulliamy, Ed (29 січня 2016). Paul Kantner remained a revolutionary to the end. The Guardian (амер.). Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  56. ↑ High Court Okays Kent State Hearing (амер.). The Pittsburgh Press. 24 жовтня 1972. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  57. ↑ Van Matre, Lynn (15 грудня 1986). Down On Drugs (амер.). The Day. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2010. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  58. ↑ What I Learned from Paul Kantner | Guitar Player (амер.). Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 27 травня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  59. ↑ Snapes, Laura (29 січня 2016). Jefferson Airplane founder Paul Kantner dies aged 74. The Guardian. Процитовано 19 лютого 2025.
  60. ↑ Fly Jefferson Airplane (амер.). Internet Movie Database. 2004. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 6 грудня 2010. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  61. ↑ Boehm, Mike (7 березня 1988). Kantner Says He's Back in Tune With '60s Since Nicaragua (амер.). Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 5 листопада 2015. {{cite news}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  62. ↑ Planet Earth Rock n Roll. Planetearthrocknroll.com (амер.). Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).