Пол Ерліх
| Пол Ральф Ерліх | |
|---|---|
| Paul Ralph Ehrlich | |
 | |
| Народився | 29 травня 1932 (94 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США |
| Помер | 13 березня 2026[1][2] (93 роки)  Пало-Альто, Санта-Клара, Каліфорнія, США[1][2] |
| Країна | США |
| Діяльність | демограф, біолог, викладач університету, захисник довкілля, еколог, професор |
| Alma mater | Пенсільванський університет, Канзаський університет |
| Галузь | Екологія, Ентомологія |
| Заклад | Стенфордський університет |
| Науковий керівник | Чарлз Міченер |
| Аспіранти, докторанти | Harry Frederick Recherd[3] |
| Членство | Лондонське королівське товариство[4] Національна академія наук США[5] Європейська академія наук і мистецтв Американська академія мистецтв і наук[6] Американське філософське товариство AAAS[7] |
| У шлюбі з | Anne H. Ehrlichd[8] |
| Нагороди | Премія Крафорда (1990) Премія Хейнекен (1998) Премія Блакитна Планета (1999) (Анти) Премія Курчати Ціпа (2001) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2013) |
| Особ. сторінка | profiles |
 Пол Ерліх у Вікісховищі | |
Пол Ральф Ерліх (англ. Paul Ralph Ehrlich; 29 травня 1932 — 13 березня 2026, Пало-Альто, Каліфорнія) — американський біолог і викладач, професор департаменту біологічних наук в Стенфордському університеті. За освітою ентомолог, що спеціалізується на лускокрилих. Він також є відомим екологом і демографом. Найбільш відомий своїми застереженнями щодо ризиків популяційного зростання і обмежених ресурсів. Ерліх отримав найбільшу популярність після публікації в 1968 році книги «Популяційна бомба»[9]. З того часу багато що з його пророкувань отримали більш оптимістичний розвиток, зокрема, популяційне зростання сповільнилося і з'явилися нові технології виробництва продовольства. Проте, Ерліх дотримується своєї основної тези про те, що популяція людей занадто велика і є прямою загрозою виживання як людства, так і навколишнього середовища планети.
У 2011 році, після того, як населення Землі перевищило 7 мільярдів людей, Ерліх зазначив, що наступні два мільярди завдадуть більших збитків середовищу, оскільки нам доводиться використовувати методи видобутку ресурсів, які завдають все більшої шкоди[10].
Біографія
Пол Ерліх народився у Філадельфії, Пенсільванія (США). Він здобув ступінь бакалавра з зоології в Пенсільванському університеті в 1953 році і докторський ступінь в Канзаському університеті в 1957 році, де його керівником був відомий дослідник бджіл Чарлз Міченер. У 1959 році увійшов до викладацького складу Стенфорда, а в 1966 році став професором біології. Крім цього Ерліх є членом Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американської академії мистецтв і наук і Національної академії наук США. У 1987 році отримав відзнаку Society for Conservation Biology[11]. Підписав «Попередження науковців людству» (1992)[12].
Помер від ускладнень раку 13 березня 2026 року в будинку для людей похилого віку в Пало-Альто, Каліфорнія, де він жив. Йому було 93 роки[13][14].
Парі Ерліха з Саймоном
Економіст Джуліан Саймон стверджував, що перенаселення саме по собі не є проблемою, і людство зможе адаптуватися до умов, що змінюються. Саймон вважав, що в довгостроковій перспективі людська креативність буде постійно покращувати рівень життя, і по суті ресурси Землі безмежні («сировина завжди дешевше праці»). Ерліх назвав Саймона лідером економістів «карго-культу часів космічної ери», які вважають, що нові ресурси будуть з'являтися магічним чином, і затвердив свою позицію, що популяційне зростання виснажує запаси їжі, чистої води і мінералів.
Ця суперечка спричинила парі Ерліха з Саймоном в 1980 році. Ерліх стверджував, що протягом десятиліття ціни на обраний ним набір металів збільшаться, але в підсумку програв це парі Саймону, оскільки завдяки науково-технічному прогресу їм з'явилися альтернативи:
- Штучний корунд майже замінив карбід вольфраму в металообробці;
- Електропроводку стали робити не тільки з відносно дорогої міді, а й з більш дешевого алюмінію, а поява волоконно-оптичного зв'язку зменшило споживання міді в телекомунікаціях;
- Витрати олова на лудіння (наприклад, консервних банок) знизилися завдяки новим лаковим покриттям;
- Попит на нікель і хром знизився через прогрес у технологіях зміцнення матеріалів і появу нових сплавів.
Пізніше економісти показали, що в більшості десятирічних періодів останнього століття Ерліх виграв би це парі[15].
Джерела
Ресурси Інтернету
Примітки
- ↑ а б Schneider K. Paul R. Ehrlich, Who Alarmed the World With ‘The Population Bomb,’ Dies at 93 — 2026. — ISSN 0362-4331
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://searchworks.stanford.edu/view/2161199
- ↑ Professor Paul Ehrlich FRS | Royal Society Fellow
- ↑ Paul R. Ehrlich – NAS
- ↑ Paul Ralph Ehrlich | American Academy of Arts and Sciences
- ↑ Historic Fellows | American Association for the Advancement of Science (AAAS)
- ↑ Paul Ehrlich: 'Collapse of civilisation is a near certainty within decades' — TheGuardian.com, 2018.
- ↑ html? pagewanted = print & src = pm Betting on the Planet. NY Times. 2 грудня 1990.
{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка) - ↑ Population analyst warns of catastrophe.
- ↑ https://conbio.org/professional-development/service-awards/past-recipients
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 26 серпня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Schneider, Keith (15 березня 2026). Paul R. Ehrlich, Who Alarmed the World With ‘The Population Bomb,’ Dies at 93. The New York Times (амер.). Процитовано 19 березня 2026.
- ↑ Paul R Ehrlich, Population Bomb Author, Dies. Mirage News (en-AU) . 16 березня 2026. Процитовано 19 березня 2026.
- ↑ the-apocalypse.html? _r = 0 Betting on the Apocalypse. 7 вересня 2013.
{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).